В ім’я миру і науки

Особливо хвилюючими й гамірними для працівників Національного антарктичного наукового центру (далі НАНЦ) були останні дні березня і квітня нинішнього року. І як могло бути інакше, коли одну експедицію лишень провели у далеку дорогу на Південну півкулю, як треба було готуватися зустрічати попередню, члени якої відпрацювали свою цілорічну вахту. Та спершу скажемо про прибулих, урочиста зустріч яких відбулася днями в антарктичному центрі. Бо ж цікаво, чи всі здорові, задоволені і з чим, з якими результатами повернулися.

Прибулі — це дванадцять учасників 18-ї Української антарктичної експедиції, які працювали на нашій станції «Академік Вернадський» з початку квітня 2013 року по квітень 2014-го. До речі, всі вони — представники наукових закладів, установ кількох регіонів України — Києва, Донецька, Вінниці, Житомира, Харкова, Чернігова. Найстаршим серед них на посаді механіка був вінничанин Анатолій Руденко, 1965 року народження. На два роки молодший за нього, його земляк Валерій Семенюк, котрий турбувався про здоров’я і самопочуття полярників. Решта учасників — 1972—1988 років народження. А наймолодшим був системний адміністратор Владислав Пишенко, якому у травні виповниться лише 24. Отже, можна з повним правом стверджувати, що Антарктику освоює українська молодь.

Перелік місць проживання і віку учасників — підстави для висновку, чи можуть вони тривалий час мирно й дружелюбно жити і співпрацювати в маленькому екіпажі корабля-станції серед льодів крижаного континенту? Та, як засвідчила на зустрічі психолог Олена Мірошниченко, яка була на сезонних роботах на станції з 27 березня по 20 квітня 2014 року, соціально-психологічний стан членів експедиції був чудовий, що є наслідком вдумливого їх добору. Бо, на думку директора Аерокосмічного інституту НАУ Валерія Шмарова, люди особливо мужніх професій — це космонавти, підводники і полярники. Між іншим, окрім Олени Анатоліївни, вперше побувала на станції ще одна жінка, геофізик Ганна Муровська. І обидві без жодних проблем і ускладнень перенесли таку далеку й непросту подорож, нелегкі умови перебування.

Напередодні відправки до Антарктики 18-ї експедиції перед її науковцями ставилися завдання продовжити набір статистичного матеріалу, здійснювати моніторинг цілої низки геофізичних параметрів навколишнього середовища, які завдяки спільній обробці з колегами з інших країн не лише йдуть до світових центрів даних, а й дають змогу отримати нові цікаві наукові результати. Це стосується рівня океану, стану озонового шару, сейсміки тощо. Продовжити ресурсні дослідження з визначення місця покладів газу, нафти, інших корисних копалин. Надати нову інформацію з міграції біоресурсів, кормової бази, що впливає на квоти з вилову риби і криля, які може отримати лише країна, що має власні станції в Антарктиці та регулярно здійснює експедиції. З метою успішного виконання масштабної біологічної програми до складу експедиції було введено ще одного біолога.

І ось експедиція повернулася. Настав час звітувати про зроблене. На своїй прес-конференції учасники зимівлі на станції і групи сезонних досліджень стисло і скромно розповідали про те, чого вдалося досягти. Детальні підсумки буде відображено згодом в їхніх офіційних наукових звітах. А поки що відомо, що поставлені НАНЦ завдання виконано. Серед найважливіших з них начальник станції, кандидат технічних наук, провідний інженер головного центру спеціального контролю Державного космічного агентства України (ГЦСК) Юрій Гордієнко назвав успішно проведені гідрометеорологічні, сейсмоакустичні, іносферні спостереження, моніторинг концентрації радону, озонового шару, геолого-фізичні і медико-фізіологічні дослідження.

Зокрема, остаточно вже встановлено зв’язок між виділенням радону з гірських порід і підземними збуреннями, від яких часто потерпають країни Південної Америки. Ці результати особливо цікавлять фахівців, які займаються проблемами передбачення землетрусів.

— Утім, хоча питання нашої наукової присутності в Антарктиді в останні роки виходить на вищий рівень, — вважає голова Держінформнауки Володимир Семиноженко, — світові результати досліджень українських вчених можливі тільки у тісній співпраці з науковцями з інших країн.

Як ніколи, ця експедиція налагодила тісну і продуктивну співпрацю з американськими, російськими й польськими полярниками. На думку біолога Івана Парнікози, наша експедиція гідно презентувала Україну, довела високий фаховий рівень її учасників. А, приміром, колеги з США навіть висловили побажання попрацювати на нашій станції ще раз.

На прес-конференції йшлося про виконаний великий обсяг ремонтних робіт на станції, було змонтовано і налагоджено спеціальне обладнання, котре дасть змогу проводити цілорічні геологічні дослідження.

Разом з тим відзначався порядок і чистота, які підтримували на станції члени цієї експедиції. Зокрема, у машинне відділення, де господарював дизеліст Павло Гуменюк, треба було заходити, як у лікувальний заклад, у спеціальному взутті...

У конференції взяв участь митрополит Білоцерківський і Богуславський владика Августин, який у своєму слові наголосив, що члени цієї експедиції, як і всіх попередніх, залишили помітний слід у  науці, свої біографії в ній.

Антарктидо, здрастуй!

Тоді, коли у Києві щиро зустрічали й вітали членів 18-ї експедиції, в Антарктиці вже працювала 19-та експедиція, яка відбула туди наприкінці березня, зимівники якої нестимуть чергову льодову вахту щонайменше до березня 2015 року. У складі команди — представники кількох міст України, які, як вважають в антарктичному центрі, гармонійно поєднують молоду енергію й досвід, мають відповідні амбіції щодо успішного розв’язання поставлених перед ними науково-технічних завдань. Очолює команду співробітник відділу геофізичних і геологічних досліджень НАНЦ Станіслав Недогібченко, який уже брав участь у майже десяти сезонних експедиціях і зимівлях, освоїв кілька спеціальностей і вважається справжнім багатоверстатником. Нещодавно його було обрано дійсним членом Українського географічного товариства, але посвідчення він отримає лише через рік, після завершення експедиції.

— Нинішній сезон і наступна зимівля, — наголошує директор антарктичного центру Валерій Литвинов, — характеризуються високою технічною складністю наукових проектів та відповідальністю їх виконавців. Це стане важливою передумовою успішного здійснення ювілейної двадцятої експедиції, яку почнемо готувати вже в травні цього року. Основними завданнями поточного сезону і чергової зимівлі будуть комплексні дослідження у прибережних зонах станції «Академік Вернадський», що є складовою проекту створення екологічного охоронюваного морського району, експлуатаційні випробовування можливостей безпілотних літальних апаратів, а також високочастотного ехолота для детального вивчення рельєфу океанського дна тощо.

У НАНЦ сповнені надій та намірів успішно виконувати свої професійні завдання, доводити, що українські вчені й фахівці здатні реалізовувати найскладніші з них, не поступаючись перед багатьма зарубіжними колегами. А сьогодні «Академік Вернадський» — одна із 45 цілорічних станцій різних країн, що діють на Антарктичному континенті. Торік виповнилося 20 років відтоді, як Україна приєдналася до Антарктичного договору, коли у складі Національної академії наук України було створено центр антарктичних досліджень, який згодом став Національним науковим центром. Результати його діяльності оформлено 15 угодами з 11 державами.

Та, на жаль, попри те, що основним девізом досліджень в Антарктиці ще у 1959 році було визначено вимогу працювати «в ім’я миру і науки», в нас досі немає закону про діяльність України в Антарктиці. Тому й понині залишаються невирішеними низка питань, що стосуються статусу, обов’язків та соціального захисту вітчизняних науковців і учасників полярних експедицій. А законопроект «Про антарктичну діяльність» вже тривалий час чекає своєї черги у Верховній Раді.

— Одне з наших найголовніших завдань на найближче майбутнє, — додає Валерій Литвинов, — створити сезонну станцію в Антарктиді. Геодезисти вже роблять відповідні зйомки... Адже Україні давно слід рухатися вглиб льодового континенту. Треба модернізувати нашу станцію, розвивати національну базу антарктичних даних, вдосконалювати на основі ГІС-технологій наш біогеографічний полігон, реалізувати наші інноваційні напрацювання для медицини тощо. Безгрошів’я й негаразди, зрештою, мають колись закінчитися, а без науки у нашої країни перспектив обмаль. Це — наш стратегічний резерв.

Ухвалення закону, належне фінансування і технічне забезпечення НАНЦ дало б змогу піднести наукові дослідження українських полярників в Антарктиці на ще вищий рівень і потужніше заявити про себе на весь світ.