Українці жваво обговорюють обіцяне Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко зниження цін на м’ясо. Особливу інтригу створює той факт, що Юлія Володимирівна збирається знизити ціну вдвічі. Тим часом українські м’ясопереробники вбачають у новому проекті Закону «Про внесення змін до Митного кодексу України» якщо не змову осіб, котрі контролюють ринок м’яса та курятини в Україні, то принаймні елементи злочинної халатності. Найдалекоглядніші уже побоюються, що 1 травня пересічний українець не матиме що покласти до великоднього кошика.
Ми розмовляємо з важковаговиками галузі: директором МПЗ «Колос — Чернівецькі ковбаси» Ігорем Кібічем та ще кількома м’ясопереробниками України, як от: В. Гак (МПЗ «Київ»), І. Грод («Матімекс»), А. Райкович («Ятрань»), Т. Неліба (СМП «Волинь»), І. Сопєлкін (ПК «Юнкерс»), Л. Татарищева (Рада імпортерів при Кабміні).

— Ігоре Степановичу, що саме у проекті закону про внесення змін у митні ставки так стурбувало вітчизняного м’ясопереробника?
Ігор КІБІЧ (МПЗ «Колос — Чернівецькі ковбаси»):
— Є два коди — 1601, 1602, які захищають наш ринок від готової продукції з Європи. На 1601 — сосиски та ковбаси — на прохання м’ясопереробників України спочатку поставили 30 % мита. Звичайно, це мито можна за бажання обійти. Як? Дуже просто, український імпортер має чималий досвід заниження ціни на м’ясо, що ввозиться через митницю в інвойсі. Стару владу практика розрахунку готівкою на митниці влаштовувала, сьогодні уряд прагне встановити реальні митні платежі, щоб вихолостити контрабанду, проте все залежить від логічності заходів. Для нас краще було б, щоб сплачували 30%, але не менш як 1,2 євро. Інакше ми матимемо або подорожчання м’яса та м’ясопродуктів на вітчизняному ринку, або новий виток контрабанди.
Життєво важливим для української м’ясопереробки є встановлення високого ввізного мита на продукцію, забиту у код 1602. Це готові м’ясні вироби, по суті, копченості. У проекті закону сказано: готові вироби з м’яса, крові, печінки тощо. Чому Мінекономіки залишило такий важливий код поза увагою, невідомо. Вірогідно, припустилися помилки, адже 10% мита на ковбаси, сосиски та копченості на практиці означатиме смерть вітчизняної м’ясопереробної галузі. Виникає абсурдна ситуація. Якщо ти завозиш свіже м’ясо з Європи, сплачуєш 600 євро за тонну, тобто 0,6 євро за кілограм, якщо ж це м’ясо ти злегка підкоптиш, сплатиш тільки 10% мита. Де логіка? Для ковбасників важливо що? Умовно кажучи, щоб якщо мито на м’ясо буде встановлене у розмірі 10%, то на ковбасу слід встановити не менш як 20%. Якщо хочете, щоб мито на м’ясо було 0,6 євро за кілограм, як у проекті Закону України «Про внесення змін до митного кодексу України», то потрібно встановити ввізне мито на готову продукцію трішки більше за 10% для збереження конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.
Коли мої колеги говорили про необхідність дотримання таких співвідношень на зустрічі з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, це викликало з її боку розуміння. Чому ж у проекті закону такий важливий код, як 1602, відсунуто, умовно кажучи, на узбіччя, я не розумію.
— Чи не вважаєте ви, що має місце конфлікт інтересів представників суміжних з виробниками ковбас м’ясних галузей, або йдеться про політичну гру?
Іван ГРОД, директор ЗАТ «Матімекс»:
— Важко сказати. Хоча на всіх попередніх до підготовки закону зібраннях на найвищому політичному рівні ми отримали підтримку групи депутатів, котрі займалися підготовкою законопроекту. Це компетентні, не нові у галузі люди: Є. Сігал, К. Ващук, І. Томич. Вони запевнили нас, що хвилюватися не варто, тим більше, окрім митних ставок, які захищатимуть м’ясопереробника, всі спеції, все обладнання, що не виробляється в Україні, всі допоміжні матеріали, яких нема у нашого виробника, ми отримаємо з нульовою ставкою. Це, звичайно, дало б небувалий поштовх до розвитку вітчизняного товаровиробника та наших підприємств. Це реально знизило б ціни на готову продукцію. Насправді ж нульову ставку залишили лише на суміші спецій із різнотрав’я, котрі на практиці нікому не потрібні. Коди основних позицій залишилися у розмірі 10-12% митних ставок. В Україні не виробляють ані перцю, ані необхідних ароматизаторів, стабілізаторів, кліпсів тощо — це все незамінні речі. Машини й обладнання у нас не випускають. Згідно зі змінами до закону все треба купувати: й спеції, й обладнання.
На обладнання передбачено ставку 20%, а хороша одиниця обладнання коштує 100 тисяч євро плюс 20% ПДВ — це 40%. Західне обладнання дуже дороге, тепер воно нам не по кишені.
— То чи можна за такого розкладу цитувати прем’єра, котра пообіцяла, що ціну на м’ясо в Україні буде знижено майже вдвічі?
Володимир ГАК, директор ЗАТ «Київський м’ясопереробний завод»:
— Зниження цін можливе. Як прем’єр сказала, так і буде. Сьогодні згідно з проектом згаданого закону, щоб завезти дефіцитну свинину до країни, треба заплатити 0,6 євро за кілограм. При можливій ціні свинини в розмірі 1,5 євро плюс 0,6 євро (ставка мита при митному очищенні), плюс 0,08 євро витрати на доставку, всього — 2,18 євро плюс ПДВ (20%) — вартість свинини в Україні становитиме 2,62 євро за кілограм, або 17,70 гривень. Тим часом оптово-відпускна ціна на свині в живій вазі від українського товаровиробника коливається в межах від 11 до 12 грн., а технологічна собівартість свинини охолодженої на кістках ІІ категорії в шкурі від таких свиней становить 15,80—17,50 грн. Оптово-відпускна ціна на вищезгадану свинину — 18,0—20,0 грн. за кілограм. Через те, що в Україні дефіцит м’яса свинини, утворюється така ціна. Що автоматично виходить? Я повинен завезти свинину з 43-відсотковим митом або купити у постачальника за 18-20 гривень. А готові копченості по коду 1602 заходять лише з десятьма відсотками. Це автоматично зупиняє не тільки наше, а й подібні українські підприємства.
Треба віддати належне рішучості Юлії Володимирівни, котра, щоб радикально змінити ситуацію на м’ясному ринку держави, готова піти на масштабну інтервенцію м’яса з-за кордону. Проте є кілька «але». Ідея реалізації м’яса через споживчу кооперацію хороша. Але, по-перше, реалії свідчать: ця структура нині не має можливості опрацювати такий потік м’ясної сировини, бо в неї відсутні або виведені з ладу холодильні потужності, недостатньо збережена мережа магазинів, відсутній новітній досвід. По-друге, якщо реанімувати структури споживчої кооперації — м’ясопереробна галузь залишається без сировини і «кладеться в домовину» разом із 100-тисячною армією переробників м’яса. Єдиний вихід, якщо дійде до такої інтервенції, — це знов-таки пропустити м’ясо через підприємства Держрезерву, а також через підприємства м’ясопереробної галузі та інші підприємства, які мають відношення до переробки та реалізації м’яса. З другого боку, можна реально уникнути подібних разових акцій за державні кошти, достатньо знов-таки лише внести у відповідні коди відповідні ставки мита.
Все-таки, як по-божому поділити пиріг у 500 тисяч тонн м’яса та виключити можливість зловживань і гри з цінами на нього? Мабуть, розв’язання цього питання досить просте. Морожене імпортоване м’ясо має бути на 10% нижче за ціною від м’яса охолодженого, яке виробляється в Україні (такі реалії цивілізованого світу) саме тому, що воно має зовсім інші якісні показники. Таким чином, я пропоную ввізне мито у розмірі 10%, але не менш як 0,3 євро на 1 кілограмі. Моніторинг собівартості промислового виробництва 1 кг свинини, птиці українських виробників і вище запропоноване мито ніяк не позначаться на отриманні надприбутків цими галузями виробництва.
— Якщо ви все-таки не достукаєтеся у дубові двері урядових і депутатських кабінетів і в законі буде збережено такий абсурдний стан речей, тим більше що, можливо, він когось влаштовує (cкажімо, переробників птиці, котрим у проекті закону створено умови не тільки для виживання, а й для розвитку галузі), то що робитимете?
Тетяна НЕЛІБА, директор ТзОВ СМП «Волинь»:
— Мої колеги вже ведуть розмови про те, чи не варто, захищаючи наші економічні інтереси, вдатися до таких радикальних модних нині заходів, як страйки чи пікетування. Я — людина практична і до останнього сподіваюся на торжество здорового глузду у такій серйозній справі, як захист національних інтересів. Закон планують прийняти 19 квітня, якщо нам не вдасться переконати Юлію Володимирівну і народних депутатів, 20 квітня більшість підприємств галузі зупиниться. Ми перестанемо купувати сировину, нам треба все зупинити, не виробляти перед Великоднем продукцію, бо ми можемо виробити товар, який ніхто не купить. Що стосується якогось лобіювання чиїхось інтересів, то щось стверджувати не можу. Проте ситуація, коли на ввезення м’яса роблять високу ставку — 60%, при тому, що ми завжди випрошували знизити її до 20-30%, щоб свинина коштувала хоча б 13-14 гривень. Для цього треба поставити ставку десь 0,2-0,3 євро за кілограм. Тоді буде зниження вартості готової продукції на 15-20 % — те, що пообіцяла Юлія Тимошенко. А тепер ми йдемо до реального підвищення цін.
— Чи не вдарить така митна політика по українських тваринниках?
Ігор КІБІЧ:
— Для сільгоспвиробника, який вирощує свиню, ціна 13-14 гривень досить нормальна, і все одно вона вища за європейську в 1,5-2 рази. У Європі свинина (правда, там набагато результативніша технологія відгодівлі свиней, хоча і нам ніхто не забороняє її освоїти) коштує 1,4 євро, яловичина — більш дорогий продукт. Курятина та свинина — напрямки, де працюють новітні швидкі технології. Щодо яловичини, то ще ніхто не придумав технології пришвидшення процесу зростання худоби. Ніхто ще не переконав корову, що народжувати треба двадцять разів на рік, а не один. Ціну на яловичину в Україні визначає Росія, куди це м’ясо масово експортується. Імпорт на формування ціни не впливає ніяк. Ніхто не завозив яловичину на кістці й завозити не буде за будь-якого мита — 0,6 євро, поставте долар, поставте 10 відсотків. Результат буде однаковий. Ми самі вивозимо з країни 70 % яловичини — продаємо росіянам. І, як то кажуть, на здоров’я. А тому для сільгоспвиробника важливі лише митні ставки на ввезення свинини.
Якщо код 1601, котрий регулює ввезення готової продукції, залишать без змін, нас покладуть на лопатки. Відсоток, передбачений проектом закону, — якщо це не провокація, то просто помилка Мінекономіки, яке не прочитало уважно код. На ковбасу та сардельки поставили 30%, а готові вироби з м’яса — це балик «Дарницький», шинка «Мисливська», всі делікатеси — лише 10%. Пустіть на ринок іноземця, котрий матиме проти нас 30-40% запасу (мито 10% + ПДВ, а на сировину — 43%) — і він фактично знищить нас. Що це дасть? Поляк заготовлятиме у себе м’ясо, перероблятиме, привозитиме сюди й торгуватиме. Наша галузь переробки (80 % м’яса йде через неї, а не через базари) не зможе просто закуповувати товар у населення, й там теж рухнуть ціни. Що нам залишиться робити? Відправляти людей у відпустки і чекати, поки нагорі зрозуміють, що накоїли?
— Так недалеко і до соціального вибуху, а не до зниження цін наполовину...
Лариса ТАТАРИЩЕВА, голова Ради імпортерів при Кабміні:
— Хочу наголосити: ціни можна знизити на 10-15%, якщо ввізне мито на м’ясо встановлять не 600 євро за тонну, як пропонувалося на «круглому столі», а 450 євро за свинину, 300 — за яловичину. Якщо б погодили 450 євро за свинину, зберігся б нинішній паритет цін; якщо 200-300 євро — ціна на ринку піде вниз. Якщо ж залишать 600 євро за тонну свинини, піде контрабанда. «Човники» матимуть хороший навар навіть на ввезенні 10-20 кілограмів імпортного м’яса. Як не крути, нині наше тваринництво значно слабше за європейське.
— Чи нема у вас можливості знизити ціни на продукти м’ясопереробки власним ресурсом, звузивши вилку між ціною на сировину та готову продукцію?
Андрій РАЙКОВИЧ, директор заводу «Ятрань» (Кіровоград):
— Нам закидають, що наша м’ясопереробка забезпечує 30% рентабельності. Та де ви такі цифри бачили? За нинішньої жорсткої конкуренції на внутрішньому ринку реальна рентабельність становить не більше 3%, і в Польщі так само. У нас просто нема ресурсу мати 30 % на сировині. Кого цікавить, що, забиваючи, наприклад, корову, ми за неї отримуємо лише шкуру. Решту навіть знецінюємо на 20 копійок і експортуємо до Росії. Про які 30% при забої може йти мова? На тісному ринку — 94% вітчизняного товару. Ми витіснили поляків за рахунок рентабельності: почали конкурувати з ними, виробляючи якіснішу продукцію, до того ж дешевшу. 10 відсотків мита — шалена преференція для західного виробника з боку українського уряду.
Навіщо далеко ходити? Сьогодні у Києві на абсолютно легальних умовах чимало баз торгують білоруською та російською ковбасою по 10 гривень за кілограм. М’ясо завозять без жодного мита у вільні економічні зони, які тепер з України перебралися до Росії та Білорусі — у Брест та Калінінград, й, за міжурядовою угодою про вільну торгівлю між членами СНД, вироби з нього, сплачуючи 20% ПДВ, завозять в Україну і торгують цією продукцією в Києві. А ми, суттєво підвищивши ціни на свинину, потрапили у зону інтересів контрабандистів. Ми, ковбасники, зверталися до депутатської групи Ващук—Сігал—Томич: не відстоюйте інтересів лише виробників курятини. Дешево завезені готові вироби з птиці вдарять і по них. «Курятники» збираються переробляти, робити вироби з птиці, але готові вироби польські з індика, курки увійдуть до нас з десятивідсотковою митною ставкою. Ніхто грудинку з індика і копчені курячі стегенця у наших не купить, бо готова буде дешевша.
— Буквально в понеділок надійшла інформація, що Юлія Тимошенко готова переглянути запропоновані до законопроекту ставки, в тому числі за кодами 1601, 1602.
Ігор СОПЄЛКІН, директор компанії «Юнкерс»:
— Коли вона виступала на зборах сільгоспвиробників Ради імпортерів, у неї була чітка виважена позиція. Чому вона змінилася за одну ніч, незрозуміло. Її тоді підтримали всі.
Ми зверталися до Катерини Ващук, але, схоже, наших листів не читали. Ми казали, що необхідно прийняти виважене рішення щодо імпорту м’яса, нехай політичне чи економічне. Зверталися в Мінекономіки до Терьохіна. В Раду імпортерів, яка хоче знизити всі мита, — нас підтримали. Нібито всі інтереси зійшлися. Але не минуло і дня, як з’явився проект закону із закладеною під українську м’ясопереробку бомбою.
Це помилка. Закон треба негайно відкликати. Нічого складного нема, уряд повинен оголосити, що хоче таку-то ціну — і ми тут же, за 5 хвилин зробимо калькуляцію й скажемо, що для цього треба отаке мито на отаке м’ясо, а також встановимо стабільні прийнятні для народу ціни, чим перекриємо «сірі» і «чорні» схеми імпорту м’яса.
У Юлії Володимирівни була гарна реальна пропозиція: встановлення індикаторної (індикативної) ціни на м’ясо свині — 1,4 євро. Це європейська ціна на продукцію, від неї розраховуються всі податки. Це пропозиція «білого бізнесу». Будь-який бізнесмен скаже, що за таких умов ніхто не буде занижувати ціну інвойсу при ввезенні, ніхто не піде на контрабанду. Ці питання треба вирішити терміново. Інакше люди на Великдень можуть залишитися без м’яса та ковбаси у кошику.