Соціальне значення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
Першого січня 2005 року набув чинності Закон України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” № 1961-ІV.
Потреба в запровадженні цього закону на даний момент обумовлена кількома надзвичайно важливими обставинами соціального, макроекономічного та політичного характеру.
Насамперед на закон покладається завдання соціального захисту суспільства від негативних наслідків дорожнього руху, бурхливий розвиток якого в Україні водночас призводить і до багатомільярдних збитків внаслідок дорожньо-транспортних пригод. На жаль, в Україні з вини водіїв щороку відбувається до 300 тисяч ДТП, в яких гинуть близько 5 тисяч і травмуються більш як 60 тисяч осіб. За оцінками експертів з безпеки дорожнього руху, щорічні збитки лише від пошкодження автомобілів становлять понад 2 млрд. грн. При цьому кожний третій водій не спроможний компенсувати витрати на лікування потерпілих та збитки, завдані їхньому майну, так само як і власні збитки. За цих обставин найбільшою соціальною та моральною проблемою, що постає перед суспільством, є втрата сім’ями годувальників. На розв’язання її значною мірою і спрямований закон та обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності автовласників зокрема.
ДТП, кількість яких в Україні щороку зростає, завдають втрат не тільки життю, здоров’ю та майну громадян, а й становлять відчутну загрозу для соціально-економічної стабільності країни загалом. Адже на дорогах, з одного боку, нівечиться значна частка національного багатства, а з другого — гине або стає інвалідами велика кількість людей. Внаслідок цього держава втрачає спеціалістів й отримує велику кількість соціально незахищених членів суспільства, які потребують додаткової матеріальної підтримки в подальшому. Отже, втрат зазнають не лише окремі родини, що втрачають матеріальний добробут та годувальників, перетворюючись на соціально незахищений прошарок суспільства. Такий стан речей істотно підриває потенціал економіки держави.
Страхування є єдиним інструментом, що дасть змогу, з одного боку, гарантувати захист інтересів потерпілих в аварії і забезпечити їм виплату компенсації, а з другого — зменшити матеріальні витрати, що лягають на винуватця ДТП та його родину. А на макроекономічному рівні ОСЦПВ дасть можливість перевести неочікувані матеріальні збитки громадян та підприємств у сферу прогнозованих витрат страхового ринку на соціально-економічну стабільність держави.
Законом встановлюється ефективний механізм гарантованого відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих внаслідок ДТП. При цьому функціонування даного механізму відбувається не за рахунок державних коштів, а з використанням ринкового механізму страхування. Усвідомлення цього факту є надзвичайно важливим з огляду на провідне місце страхування в системі соціального захисту у країнах з ринковою економікою. По суті, Україна сьогодні перебуває у процесі переходу від старої системи соціального захисту, за якої держава зосереджує у своїх руках контроль за всім національним багатством та самостійно здійснює його перерозподіл між членами суспільства, до ринкової, коли значна частина соціальних функцій делегується ринковим структурам. На цьому етапі надзвичайно важливим є формування у державі повноцінної та ефективної системи страхового захисту.
Обов’язкове страхування цивільної відповідальності автовласників — один з наймасовіших видів страхування в усіх розвинених країнах світу, таким воно має стати і в Україні. І саме воно може стати каталізатором розвитку системи страхового захисту, а також базою для формування в населення України відповідного рівня страхової культури. Цей вид страхування має стати для більшості українців першим прикладом ефективності страхового захисту та сформувати попит на інші види страхування, що зрештою дасть змогу створити повноцінну національну систему страхової безпеки. Проте на сьогодні ми маємо невтішну статистику: через низький рівень страхової культури серед населення та, як наслідок, невелику кількість застрахованих осіб в період з 2000 по 2004 роки лише в 11 380 випадках потерпілі змогли скористатися перевагами страхового захисту та отримати страхові відшкодування.
Страхування є не лише ефективним, а й цивілізованим механізмом врегулювання проблеми відповідальності перед постраждалими в ДТП, який дає можливість не перетворювати учасників дорожнього руху на заручників аварійних ситуацій. Тому українські громадяни, котрі з волі випадку стали винуватцями ДТП, не потраплятимуть до боргового ярма, а потерпілі отримуватимуть відшкодування, адекватне їхнім втратам.
Законом передбачено безпрецедентні пільги для пенсіонерів, інвалідів та учасників бойових дій: страховий ринок, по суті, власним коштом здійснює страхування учасників бойових дій та інвалідів першої групи, а для пенсіонерів та інвалідів другої групи страховий платіж зменшено вдвічі.
Також є сподівання, що законодавці зроблять ще один крок назустріч автомобілістам і затвердять процедуру, коли отримання страхового відшкодування відбуватиметься у страховій компанії, в якій страхувальник укладав договір. Це має значно спростити процес врегулювання збитків та ще більше наблизити страхування до людей.
Слід також відзначити і роль цього виду страхування у підвищенні безпеки дорожнього руху. Завдяки системі бонус-малус, передбаченій законом, створені пільгові умови страхування для учасників руху, які своїми діями не спричиняють аварій протягом року (кількох років). Тож акуратні водії сплачуватимуть за страхування значно менше, а це означає, що наявність страхового захисту жодним чином не вплине на відповідальне ставлення водіїв до керування автомобілем. Навпаки, із запровадженням цього виду обов’язкового страхування створюється додатковий економічний стимул до безаварійної їзди. В розвинених країнах, в яких діє ОСЦПВ, постійно зменшується кількість людських жертв у ДТП. Зокрема, у Франції за останні 30 років кількість людей, що гинуть у ДТП протягом року, скоротилася із 16 до 5,7 тис. чол. В Україні, на жаль, сьогодні тенденція протилежна.
Отже, закон має стати важливим етапом на шляху побудови соціально захищеного суспільства в Україні, підтримати економічну стабільність у країні, а також надати потужний імпульс розвитку національної системи страхування. Все це водночас має наблизити Україну до об’єднаної Європи.
Зокрема, першим реальним інтеграційним кроком на цьому шляху, що передбачається законом, є повноправне входження України до міжнародної системи автострахування “Зелена картка”, яка забезпечує фінансовий захист українських автомобілістів за кордоном у 43 країнах Європи, Азії та Африки. Ця система діє вже понад 50 років, з 1 січня 2005 року з набуттям чинності Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” Україна також стала її повноправним членом.
Проте останнім часом робляться спроби сформувати негативне ставлення автовласників до цього закону, нав’язується думка про нібито непідготовленість його впровадження, надмірні доходи страховиків чи введення ще одного необґрунтованого податку для користувачів наземного транспорту.
У Верховній Раді України зареєстровано кілька законопроектів, які передбачають істотні зміни в законі, прийняття яких фактично унеможливить його вчасне та повноцінне впровадження.
Прийняття будь-якого із законопроектів про відміну обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зруйнує механізм захисту прав та інтересів потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, уповільнить задекларовані євроінтеграційні процеси, негативно вплине на інвестиційну привабливість нашої держави. Водночас цілком імовірним наслідком цієї ситуації може стати припинення членства в міжнародній системі автострахування “Зелена картка”, що завдасть Україні й багатомільярдних прямих збитків.
З огляду на викладене дія Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, на нашу думку, є соціально важливою та забезпечує дотримання національних інтересів України і наших громадян на соціальний захист.
Павло МАТВІЄНКО, народний депутат України.
