Нову форму навчання освоїв університет
Протягом одного навчального року, пройшовши акредитацію четвертого рівня, Хмельницький національний університет устиг двічі змінити свій статус: спочатку перетворився з профільного університету на державний класичний, а потім отримав звання національного. Тепер, маючи статус національного, він готовий надавати освітні послуги й за класичними напрямами підготовки. У цьому впевнений ректор Микола СКИБА:
— Відверто зізнаюсь, що після акредитації ми навіть не думали так швидко претендувати на звання національного. Та коли було здійснено аналіз усіх показників діяльності університету, з’ясувалося, що вони досить високі й дають нам змогу претендувати на статус національного. У структурі університету — шість інститутів, у складі яких діють чотирнадцять факультетів. Ми готуємо фахівців майже за чотирма десятками спеціальностей. Серед них є і традиційно класичні, як, приміром, прикладна математика, філологія, економіка, екологія, мистецтво. У нас здобувають освіту близько чотирнадцяти тисяч студентів, а навчальний процес забезпечують майже чотириста докторів і кандидатів наук, професорів і доцентів. Практично ми вже готові працювати за кредитно-модульною системою освіти. Ми відійдемо від традиційної схеми «курс лекцій — екзамен — оцінка». Протягом навчального семестру студенту потрібно буде засвоїти відповідний обсяг знань як суму окремих порцій навчального матеріалу (змістових модулів). При цьому він відповідатиме на семінарах і практичних заняттях, займатиметься в бібліотеці, готуватиме реферати. Але за кожну виконану роботу отримуватиме певні бали. Якщо до кінця семестру набере необхідну їх кількість — автоматично звільняється від заліків та екзаменів. Уся система працює прозоро, і старанному студентові неважко набрати потрібну суму балів. А це означає, що йому не доведеться переживати екзаменаційних стресів, до того ж замість сесії він отримає додаткові канікули.
— Усе це здається доволі дивним, порівняно з нашою традиційною системою навчання. Для чого відходити від своїх кращих традицій, переймаючи чужу форму?
— Змінюючи форму, ми залишаємо незмінною сутність нашої освіти, тобто фундаментальність підготовки фахівців, тож планка рівня знань за жодних обставин не буде нижчою. Навпаки, отримавши новий статус, ми набули права на розробку власних навчальних планів, нових програм. А зміна форми потрібна для того, щоб ми нарешті перестали почуватися чужинцями в загальноєвропейському освітянському просторі. Вона надасть право кожному студенту вільно обирати час і місце навчання. Приміром, отримавши свої 60 залікових кредитів за рік навчання в ХНУ, наш студент зможе продовжити навчання в будь-якому європейському вищому навчальному закладі без перескладання або доскладання іспитів. До того ж форма не тільки наблизить навчальний процес до європейських вимог, а й зробить загальновизнаним український диплом. Для тих, хто планує в подальшому працювати за кордоном, це надзвичайно важливо.
— Усе це буде можливим, коли Україна стане учасником Болонського процесу, а поки що студентам доведеться чекати офіційного підписання всіх документів?
— Так, але, гадаю, ці події вже не за горами. Ми ж не просто очікуємо формального підписання паперів, а вже тепер готуємося до роботи в іншій системі. Адже по-новому повинен не тільки вчитися студент, а й викладати викладач. Він не просто читатиме лекцію, а передаватиме студентові величезну методичну базу, включаючи всі доступні друковані та електронні джерела інформації. Перш ніж випробовувати нову технологію навчання студентів, ми активно готуємо до цієї роботи викладачів. У першому семестрі дев’яносто з них уже пройшли відповідну методичну підготовку на базі новоствореного навчально-методичного центру інноваційних технологій. Стільки ж освоїть нову технологію викладання до кінця навчального року.
У вищій освіті тільки тепер зайшла мова про створення загальнодержавних центрів тестування для вступників, а ми ще торік апробували цю систему, коли вступні екзамени відбувалися на основі тестів практично без участі викладачів. Щоправда, був один момент, коли результати тестування вводилися в комп’ютерну мережу вручну. Хоча так званий суб’єктивний чинник утручання в іспити був зведений до мінімуму, та все-таки ходили чутки про хабарі й протекції під час вступу. Тому на цьогорічних абітурієнтів чекає новий сюрприз: ми запросимо в аудиторію представників громадськості, батьків, правоохоронних органів, аби всі переконалися, що вступ відбувається чесно й прозоро. На очах присутніх комп’ютер сформує білет із тестами для кожного абітурієнта. Щойно останній здасть листок із відповідями — їх одразу перевірить комп’ютер, а заразом виставить кількість набраних балів, які й стануть основою під час зарахування. Нагадаю, все це без жодного втручання екзаменатора, його можливої суб’єктивної оцінки.
Та й це ще не все. Аби застрахуватися від випадку (знаєте, на екзамені завжди витягнеш той останній білет, який не встиг вивчити), можна буде на платну форму навчання, тобто за рахунок фізичних та юридичних осіб, випробувати свій шанс тричі. Для цього тестування проводитиметься з 12 березня по 4 квітня щосуботи та щонеділі. А ось на бюджетну форму навчання такий шанс лише один. Тому бажаючим вступити до університету треба добре готуватися. На допомогу абітурієнтам ми з усіх дисциплін підготували й видали тестові завдання, які не є закритими, а, навпаки, їх можна придбати в університеті у вільному продажу. Хіба це не переконує в тому, що ми справді хочемо, аби до нас прийшли ті, хто готовий і хоче здобути вищу освіту?
— Можливо, так ви спокушаєте контрактників, котрі потім наповнюють вузівський бюджет?
— Запевняю: єдиним критерієм для зарахування є рівень знань. Про фінансову доступність навчання — окрема розмова. За три останні роки ми збільшили кількість бюджетних, тобто безкоштовних, місць із 425 до 710 і з першого вересня плануємо збільшити цю цифру ще на 120. Розрахунок такий, щоб на першому курсі п’ятдесят один відсоток студентів навчався безкоштовно. До того ж ми допомагаємо студентам отримати банківські кредити на навчання. Сьогодні ними користується майже третина контрактників. Та й плата в нас доволі помірна — від двох до трьох тисяч гривень на рік.
На жаль, нині шістдесят відсотків студентів університету змушені самостійно оплачувати витрати, пов’язані з наданням їм освітніх послуг. Для порівняння зазначу: в більшості європейських вузів на плечі студентів лягає лише тридцять відсотків собівартості навчання. Хоч як це дивно, у нас дорого коштують не знання, інтелект та праця викладачів, а банальні комунальні послуги, котрі «з’їдають» студентські гроші.
— Хочеш досягти наукових вершин — борися за економію світла, тепла і води?
— І в цьому жарті є доля істини. Неймовірних фінансових зусиль коштувало університету спорудження нового навчального корпусу, а разом із ним і котельні. Як тільки отримаємо власне тепло, зможемо вести мову і про перерахунок вартості навчання. Узагалі ж Хмельницький національний університет хоче дати молодим людям хорошу освіту й можливість продовжити її за кордоном, шанс знайти достойну роботу і, врешті-решт, можливість прожити студентські роки так, щоб це залишилося найкращим спогадом на все життя.
Розмову вела Ірина КОЗАК.
Хмельницький.
