Про думку тих, хто не згоден з публікаціями «Теми». Неймовірно, але факт: з’ясовується, наші люди... люблять владу, водночас зізнаючись, що живуть бідно, зарплату одержують низьку, пенсію ще нижчу, електроенергію у них вимикають, вулиці не прибирають ані від снігу, ані від сміття і т. д. Щоправда, лають за це владу стару, а нову — ще ні, бо сподіваються на краще. А оскільки вона нова, то вимагають ставитися до неї поблажливо.
Для мене було надзвичайно цікаво читати критичні листи. Чимало дописувачів, приміром, вимагають від автора покаятися, вибачитися, просити прощення за завдану владі кривду й мало не піти у монастир, щоб до кінця днів спокутувати гріхи. Щоб... не заважати Президенту спокійно працювати. У цьому зв’язку простежується новітній, мабуть, суто український «винахід» — лейтмотивом багатьох листів є думка: «Нова влада дозволила (!) вам свободу преси, а ви нею так підло й безвідповідально користуєтеся».
Чомусь мені здавалося, що листи, в яких читачі вимагають забиратися геть тих, хто думає по-іншому, ніж це офіційно прийнято, пишуться з примусу. Нині от з’ясовується, що це можна робити й цілком добровільно. Невже цього — плазування перед можновладцями, схиляння перед авторитетами та прийняття рішень у зв’язку з політичною доцільністю — так важко позбутися? Ми такі довірливі, що знову ладні терпіти, навіть коли погіршилася ситуація в країні? Ми ладні не помічати, що попри обіцянки не стали жити краще? Адже втримати бодай той рівень, який був, нові керманичі зобов’язані. Або ж чесно мали б попередити: народе, затягни паски, треба потерпіти.
Ні, я не любитиму владу лише за добрі наміри, якими відомо куди вимощена дорога. І не підбадьорюватиму її «добрим журналістським словом», бо це — не моя професія. Кожен має виконувати роботу, на яку «вчився»: влада — добре керувати, а ми, громадяни, котрі її обрали та утримують, — добросовісно працювати.
Та й влада, проголосивши курс на демократичне суспільство, пообіцяла бути прозорою і контрольованою народом. А в який спосіб можна здійснювати цей контроль, як не через засоби масової інформації, де не лише журналісти, а й громадяни мають можливість сказати владі все, що вони про неї думають?