Київ. Одного дня ще на засніженій території біля будинку, де я мешкаю, з’явився намет. Навкруг розвішено шматочки помаранчевих стрічок і до болю знайомий прапорець з написом «Так, Ющенко!». І жодного транспаранта з написом про причину появи. Кілька днів очікував, що вони з’являться. Навіть готувався підтримати, якщо слушні вимоги. Та нема й нема.
Проте вдень і ввечері у тому помешканні хтось гомонів, покашлював. Підходжу якось до хлопця, який зігрівався, рухаючись, і запитую: чому і навіщо вони тут? «А он там незаконно має будуватися будинок, то ми проти цього», — відповідає впевнено, показуючи у протилежний бік від того, де справді, попри спротив мешканців, уже завершується будівництво житлового будинку.
— А де ж ваша письмова вимога, може, вас підтримали б люди? — не відстаю.
— Буде, буде, — кинув і зник у наметі.
Знову терпляче чекаю. Та ось однієї ночі з’явилася не наочна, а звукова «агітація» — гучний сміх хлопців, верещання дівчат. Мабуть, весь будинок прокинувся. «Певно, щось святкують, молоді ж бо», — заспокоюю себе і натягую на голову другу подушку... Та наступної ночі «святкування» повторюється. Вирішую, треба кудись телефонувати, може написати. Та поки збирався, намет зник. Так ні я, ні всі мешканці будинку й перехожі не дізналися, хто й навіщо ставив його, хто й чому в ньому   в сніг і морози днював і ночував? І навіщо було вже зараз виставляти транспарант «Так, Ющенко!» Чи не для прикриття, щоб ніхто не наважився попросити їх геть?
Можливо, і не писав би про це, якби майже в той само час на вул. Богдана Хмельницького, навпроти компанії «Нафтогаз України» якось не побачив великі прапори з такими ж гаслами — «Так, Ющенко!». Шукаючи відповідь, чому вони тут стоять, помічаю транспаранти з прізвищами працівників компанії й «вироками»: вони — злодії, мерзотники, їх треба гнати в три шиї і т. ін.
Мені стало не лише сумно, а й страшно за наслідки таких самосудів. Цікаво, хто їх ініціює і, вочевидь, зловживає головним гаслом помаранчевої революції й ім’ям чинного Президента України? А ще не дають спокою запитання: кому тепер заважають спати ті хлопці й дівчата з «нашої» палатки? Хто й куди переселив їх?