Тільки сильні можуть пливти проти течії

Таким дитячим жартом можна охарактеризувати підхід Міністерства фінансів до розробки змін до головного фінансового документа країни на 2005 рік. Бо для наповнення державної казни уряд одним махом вирішив ліквідувати всі пільги, надані товаровиробникам, «вирівняти умови роботи», як зазначив міністр фінансів Віктор Пинзеник. Під «ніж» потрапили підприємства автомобіле-, судно-, авіабудування, виробництва спецтехніки, ті, що розташовані у спеціальних економічних зонах, технопарках, на територіях пріоритетного розвитку, та інші, які останнім часом починали визначати не лише темпи економічного розвитку, а й ставали своєрідною візитною карткою України. Зрозуміло, такий підхід не міг не викликати протест серед фахівців та представників реальної економіки. Тим паче що перехідний стан економіки нашої держави, незавершена реструктуризація більшості застарілих виробництв не дають змоги їм на рівних конкурувати з економічними монстрами — транснаціональними компаніями.

Не секрет, що однією з основних проблем, яка дісталася Україні у спадщину від Радянського Союзу, є малопродуктивне, затратне, енергоспоживаюче виробництво, не здатне вийти зі своєю продукцією на світові ринки. А для технічного переозброєння, застосування енергозбережних технологій у перші роки незалежності не вистачало коштів. Власне, заходи, спрямовані на підтримку вітчизняного товаровиробника, й дали можливість в останні роки змінити ситуацію на краще: за статистичними даними, в імпорті почали переважати машинобудівна продукція і новітні технології.

Саме тому, на мій погляд, новий уряд і мав би керуватися головним принципом лікарів: не нашкодь. Таку позицію зайняв і Перший віце-прем’єр-міністр Анатолій Кінах. І в цьому немає нічого дивного. Кому, як не йому, вихідцю із середовища корабелів, знати проблеми промисловців. Тим паче що він не один рік очолює Український союз промисловців і підприємців. У ті часи, коли ще обіймав посаду керівника уряду, була закладена надійна база для промислового зростання. Тож він був проти фактичної ліквідації у змінах до державного бюджету багаторічних напрацювань стосовно розвитку інноваційної складової економіки країни і стимулів в окремих галузях. А. Кінах також висловив побоювання, що скасування наданих законом правил погіршить інвестиційний імідж України.

Безумовно, новому складу уряду спадщина дісталася нелегка. По-перше, доплати пенсіонерам не тільки спустошили казну Пенсійного фонду, а й спричинили зростання цін на споживчому рівні. По-друге, під час формування фінансового плану на поточний рік не так думали про розвиток економіки, як прагнули залатати дірки після проведених соціальних виплат.

Не дивно, що проект держбюджету, який став заручником президентських виборів, зумовив шквал критики. За різними оцінками, прихований дефіцит державних коштів становив майже 32 мільярди гривень. Отож, щоб виправити ситуацію, уряд тодішнього прем’єра Віктора Януковича вирішив перекласти весь тягар на плечі платників податків, отже, посилити і так найнапруженішу фіскальну складову у проекті державного кошторису.

Фактично ситуація повторилася в березні, коли вже нові урядовці почали готувати проект змін до державного бюджету України. З’ясувалося: потрібно не лише зберегти соціальні виплати, запроваджені у вересні минулого року в розпал президентських перегонів, а й передбачити кошти для виконання передвиборних обіцянок. Та й новоявлена опозиція постійно нагадувала про них. З другого боку, якби не були передбачені кошти для завищених соціальних виплат, цим «подарунком» могли скористатися нинішні опоненти влади на майбутніх парламентських виборах і спробували б узяти реванш за минулорічну поразку.

І все-таки урядовці, на моє переконання, пішли найлегшим шляхом, щоб у майбутньому наповнити казну. Бо хоч і стверджують деякі фахівці, що підвищення грошових виплат буде стимулом для внутрішнього ринку, та, щоб мінімізувати інфляційні ризики, уряд змушений знижувати тарифи на споживчий імпорт. А в цьому разі вітчизняний товаровиробник може не витримати конкуренції із зарубіжними компаніями. Може зрости від’ємний баланс у зовнішній торгівлі. Власне, саме тому Голова Верховної Ради Володимир Литвин назвав зміни до фінансового плану країни «бюджетом проїдання». З цим визначенням погодився і глава держави Віктор Ющенко.

Чи був інший шлях в урядовців? Був. І про це не раз казав Перший віце-прем’єр-міністр Анатолій Кінах ще на стадії підготовки головного фінансового документа країни в минулому році. Понад те, тодішньому уряду були запропоновані конкретні кроки для розв’язання соціально-економічних проблем. Зокрема, у вересні, під час відвідин Луцького автозаводу, він висловив переконання, що «держава повинна надавати всебічну підтримку та сприяти розвитку таких підприємств». Адже відомо: зростання доходів населення можливо передусім за рахунок зростання виробництва.

Окрім того, ще одне джерело для наповнення державної казни — легалізація «тіньових капіталів»: за рахунок цього доходна частина бюджету могла збільшитися на 40—50 мільярдів гривень. У разі використання ефективних стимулів детінізації, а це — насамперед зниження фіскального тиску, боротьба з корупцією, контрабандою тощо, валовий внутрішній продукт можна збільшити на чверть. Відтак фонд оплати праці може збільшитися на 22 мільярди гривень, надходження до бюджету — на 12—13 мільярдів, до Пенсійного фонду — на 7 мільярдів гривень.

Найважче — бути собою. Завжди. За будь-яких обставин. Особливо — політикам. Нова епоха покликала у владні коридори нових людей. Без значного досвіду. Особливо управлінського. У цьому їхня сила і слабкість. Сила у тому, що на них не тиснуть певні стереотипи. Слабкість — у прагненні розв’язати всі проблеми одразу. Інколи кавалерійським наскоком, що згодом може обернутися значними втратами. І не тільки економічними.

Саме тому поряд з новим поколінням урядовців потрібні люди, які знають реальний сектор економіки, розуміють необхідність виваженого підходу до розв’язання проблем, не бояться відстоювати свою точку зору. Бо тільки сильні можуть пливти проти течії.