Соціальні проблеми Збройних Сил України на етапі реформування

Чомусь влада часто забуває проблеми людей, що були, є та будуть її опорою і гордістю. Це насамперед стосується Збройних Сил України.

Та поки що ще зберігся могутній позитивний досвід Радянської Армії, який втрачається щодня, матеріальний потенціал, що зникає, унікальні наукові та інженерні кадри, що вимиваються. Саме тому військова служба стала неперспективною, нецікавою.

За військових «вболівають» безліч структур, на цьому тлі породжуються все нові пуп’янки проблем, які завтра можуть становити загрозу безпеці держави.

Якось довелося відповідати на дивне запитання: «Навіщо Україні Збройні Сили?». У відповіді є кілька аспектів:

1. Не дай Боже, дожити до часу «Ч», коли Збройні Сили знадобляться в прямому використанні. Але коли вони є і вони боєздатні, то вірогідність неповаги до нас знижується. Особливо тоді, коли держава та її народ бідні, безпорадні.

2. Військові кадри жартома поділяють на: «поголені потилиці» (мужні та фізично здорові) та «яйцеголові» (інженерно-технічні кадри). Їх підготовка, яка триває десятиріччями, а знищується миттю — це інтелектуальний рівень держави. Невже такі кадри після виходу в запас не потрібні? В умовах деінтелектуалізації нації — не потрібні. А в умовах відродження — їх необхідно мати на порядки більше.

3. Оснащення армії наукоємною зброєю потребує значних витрат. Оборонно-промисловий комплекс є двигуном фундаментальної і прикладної науки. Це необхідно в епоху глобалізації (технологічної спеціалізації держав). Розумне використання технологій подвійного призначення — це ключ до прогресу нації.

Декілька прикладів.

1. На базі знищеного Київського вищого інженерного радіотехнічного училища (КВІРТУ) народилося підприємство «Автор», що займається банківськими та іншими електронними технологіями. Колективів такого рівня в світі не більш як вісім. Їх розробки недосяжні ні в СНД, ні в Європі. На базі КВІРТУ створено декілька міжнародних асоціацій, що володіють наукоємними технологіями світового рівня.

Чи може зліплений вчора «ВУЗ» замінити кадри одного КВІРТУ, ще живим кадрам якого потрібна тільки увага влади для використання у створенні для народу бюджетонаповнюючих виробництв з прибутком від 3,5 млрд. євро на рік?

У цій статті ми хочемо акцентувати увагу лише на інфраструктурі забезпечення життя військовослужбовців і під час служби, і після її закінчення. Від цього залежить все! Навіть системна безпека держави. Що маємо на увазі? Якщо у військових містечках не забезпечити умови життя, то військові щоденно менше думають про службу, а більше про забезпечення своїх сімей.

За останнє десятиріччя ми зверталися з пропозиціями до державників, що «вболівають» за реформи і не підпускають до реалізації навіть суб’єктів цієї реформи. Не бачимо результатів, тому викладемо тези до проблеми. Вони корисні іншим силовим структурам.

Мета реформи — нарощувати забезпечення оборонної безпеки України з мінімальними витратами. Вирішення цього завдання є проблемою всієї держави. Навіть Мінагрополітики. Якщо це тільки декларується, то армія повинна мати свою інфраструктуру небаченого розміру і неміряних витрат.

В останні роки Збройні Сили були під дивовижним керівництвом, що породило сотні проблем. Все трималося лише на честі, витриманості та всетерпінні простих офіцерів. Тому логічно навести:

Аксіома 1. Міністерство оборони — лише один з елементів забезпечення військової безпеки України. Жодна армія світу не може бути самодостатньою у виконанні цього завдання.

Основні виконавці кінцевої мети: офіцери, прапорщики, цивільні спеціалісти, солдати. Це зрозуміло. Але чомусь не враховується, що за ними — сім’ї, побут, мрії про подальшу долю в цивільному житті.

Аксіома 2. Без інфраструктури випереджаючого забезпечення гідного життя військовослужбовців, їх сімей та мотивації важкої щоденної праці (мал.1) не може бути й мови про досягнення головної мети — «Оборонна безпека України». Це — з першочергових пріоритетів. Хоч як дивно, зброя та структурні проблеми МОУ — вторинні, якщо їх вирішують всі військовослужбовці та вчені.

Ця інфраструктура має працювати на мотивацію якісної та творчої праці. Особливо в періоди приватизації всього того, що накопичено важкою працею поколінь. Навіть військового майна.

Як діє безліч офіційних організацій лише з проблем адаптації військовослужбовців до цивільного життя? Відсутність елементарної координації сил — джерело появи дедалі нових структур. Вони можуть існувати навіть з продажу цегли з вчорашніх військових містечок.

Аксіома 3. Людина, що живе погано і немає гарантії на майбутнє, не може бути надійною. Це вже призвело до розвалу наукоємних військових колективів, які виконували свої завдання на світовому рівні, підірвані основи військового братерства, честі, жертовності, котрі виховувалися десятиріччями.

Аксіома 4. Якщо воїну служити державі соромно (хитрі займають краще місце), то це призводить до повного розвалу моралі.

  Громадський контроль над Збройними Силами України

Це модна теза. Але її впровадження має перестороги:

Аксіома 5. Будь-який контроль має сенс, якщо створені умови діяльності і життя для тих, кого контролюватимуть. Якщо ні, то контроль повинен бути опосередкованим, на фоні створення матеріальної інфраструктури життєзабезпечення. В іншому разі можна дезорганізувати армію назавжди.

Аксіома 6. Тисячі «громадських» організацій та ТОВ при Збройних Силах повинні глобально координуватися в цілях, які вони самі декларують у своїх статутах (мал. 2). Це просто здійснити, якщо на те є політична воля. Нині вона, мабуть, з’явилася.

  Самоконтроль у Збройних Силах

Якщо в Збройних Силах не буде системи самоконтролю, то ніхто зовні не розв’яже їх проблем. Відсутність дієвих судів Офіцерської Честі та Офіцерських Зборів з позитивними завданнями та цілями веде до самодурства та зловживань випадкових командирів. На мал.3 подано варіант механізму самоконтролю в системі зовнішньої мотивації.

  Система квартирного і садибного будівництва для Збройних Сил України

Бездомність офіцерів в ХХІ столітті — це наслідок не бідності, а реліктових зловживань. Але розв’язувати цю проблему необхідно фундаментально, щоб зняти і супутні нашарування: престижні робочі місця, садибне проживання, здоровий спосіб життя та ін. Щоб не народжувати нових проблем. Наочно це викладено на мал. 4.

Зрозуміло, що діючі військові повинні жити лише в спеціальних містечках.

  Система спеціального оздоровчого харчування особового складу

Хто пройшов військову службу, той знає важливість проблеми. Але створення енергоавтономних садибних ЕкоПоселень, що розроблені нашим колективом, розв’язує ці проблеми на фоні абсолютної зайнятості їх мешканців — ветеранів ЗСУ (мал. 5). Це справді Національна програма, що не потребує надзвичайних потуг. Вона нами розроблена.

Вищенаведене — це основа звичайного життя.

Наша Асоціація у співдружності з іншими може бути корисною також у площині таких проблем:

— забезпечення енергетичної, продовольчої, інформаційної та соціальної автономності депресивних поселень;

— розроблення методики проведення національних програм та конкурсів, без монополізму та корупції в науці та техніці;

— впровадження системи допризовного діагностування та оздоровлення;

— організація принципово нової альтернативної служби та соціальне використання покинутих військових містечок;

— проектування та будівництва нового покоління військових баз в рекреаційних зонах України із зразковими технологіями енергонезалежності, екологічної чистоти, комфортного проживання;

— впровадження комп’ютерних технологій прийняття глобально оптимальних рішень і проектів та багато іншого.

Маємо надію на залучення досвіду і системних розробок нашого колективу до реформування і забезпечення реальної обороноздатності нашої України.