«Рано-вранці 1 травня радянські воїни побачили над рейхстагом Червоний прапор, встановлений розвідниками 756-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії М. О. Єгоровим і М. В. Кантарія на чолі із заступником командира батальйону з політичної частини лейтенантом О. П. Берестом. У Прапорі Перемоги був втілений весь багатотрудний шлях радянських воїнів від берегів Волги до Шпреє, героїчний трудовий подвиг радянського народу, який кував зброю перемоги» («Друга світова війна. Коротка історія», Москва, «Наука», 1985 р.).

Берест, Єгоров і Кантарія були представлені до звання Героя Радянського Союзу. Однак з певних політичних, національних та особистих міркувань маршала Жукова ім’я Береста викреслили з цього подання. За організацію капітуляції гарнізону рейхстагу 1 травня 1945 року О. П. Береста нагороджено орденом Бойового Червоного Прапора. Звання Героя Радянського Союзу, незважаючи на клопотання командування 3-ї ударної армії, Олексієві Бересту так і не присвоїли.

Олексій Прокопович загинув у мирний час, рятуючи з-під поїзда маленьку дівчинку. Сталося це 3 листопада 1970 року...

І все ж, чому так несправедливо обійшлися з Берестом? Ми переконані: настав час відновити справедливість і гідно увічнити пам’ять українця-героя Олексія Береста.

Щоправда, свого часу за вказівкою тодішнього секретаря ЦК КПРС М. Хрущова було прийнято рішення внести подвиг Береста і його команди до шеститомної історії Великої Вітчизняної війни. Ім’я героя є і в «Книзі пам’яті України. 1941—1945 рр.». Матеріали про Береста публікували російські та українські газети, інші видання. Ростовські журналісти ТРК «Дон-ТР» зняли про нього кілька документальних фільмів. Усе це, звичайно, важливо. Однак держава має визнати свого героя.

З хронології звернень

Кінець 80-х. З ініціативою присвоїти землякові Олексію Бересту звання Героя Радянського Союзу (посмертно) до Президії Верховної Ради СРСР звернулися Охтирська міськрайонна газета «Прапор перемоги», ветеранські організації міста і району, пошукові загони шкіл і навчальних закладів.

2002 рік. Підготовка до 57-ї річниці Перемоги. Громадськість Охтирського району на чолі із заступником голови райради Миколою Мотренком звертається з клопотанням до адміністрації Президента України про присвоєння Олексію Бересту звання Героя України (посмертно).

Член Національної спілки письменників Юрій Краснощок як ініціатор пошуку матеріалів про історію життя Олексія Береста звертається до начальника Головного управління з виховної роботи Міноборони України генерал-лейтенанта Олексія Процепка з пропозицією увічнити пам’ять героя.

2003 рік. Ветерани Великої Вітчизняної — члени національної Спілки письменників України з таким само проханням звернулися до тодішнього Президента України Л. Кучми.

Лютий 2005-го. Народний депутат України Володимир Яворівський звернувся з пропозицією про присвоєння Олексію Бересту звання Героя України до Президента України Віктора Ющенка. І тільки після цього Сумській облдержадміністрації доручено підготувати необхідні нагородні документи, а також розглянути питання про спорудження пам’ятника Олексію Бересту в Охтирському районі — на батьківщині героя.

Володимир Яворівський закликав колег по парламенту підтримати цю ініціативу, а на додачу представили народним депутатам і урядовцям, що саме були присутні на дні уряду, інформаційний буклет про подвиг Олексія Береста «Калиновий Прапор над рейхстагом». Його підготували небайдужі люди — ветерани війни, учасники бойових дій з Полтавщини. Вони вже багато років ведуть пошуки й увічнюють пам’ять героїв Великої Вітчизняної, облаштовують пам’ятні знаки, обеліски та могили полеглих за підтримки кременчуцького благодійного фонду «Джерело», котрий очолює Володимир Матицин.

Звісно, вони об’єднали свої зусилля з владцями Сумщини та, зокрема, Охтирського району, і після всіх узгоджень благодійний фонд «Джерело» виділив кошти для створення пам’ятника Олексію Бересту, над яким нині працює член Національної спілки художників скульптор Анатолій Котляр. Пам’ятник буде встановлено в селі Горяйстівка Охтирського району на Сумщині, де народився Олексій Прокопович, звідки пішов добровольцем на фінську війну. З близьких родичів тут живе його племінник Віталій Жигалін.

Пошуковці — ліцеїсти Полтавського обласного військового ліцею, очолюваного підполковником Володимиром Поляковим, установили листування з родиною Олексія Прокоповича Береста. Його дружина Людмила Федорівна, донька Ірина та онук Олексій мешкають у Ростові-на-Дону, син Олексій — у Владивостоці. У листах і телефонних розмовах родина Олексія Береста висловлює щиру вдячність Президентові України Віктору Ющенку, народному депутату України Володимиру Яворівському, ветеранам війни та громадськості за турботу зі встановлення справедливості та вшанування пам’яті героя Берліна. Вдячні вони і за намір України допомогти утримувати в належному стані могилу Олексія Береста, похованого в Ростові, за те, що в меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років» у Києві буде створено експозицію, присвячену видатній даті — 60-річчю встановлення Прапора Перемоги над рейхстагом 30 квітня 1945 року.

Сподіваємося, нарешті подвиг українця Олексія Береста буде гідно вшановано.

Юрій КРАСНОЩОК, учасник бойових дій, член Національної спілки письменників України;

Микола МОТРЕНКО, депутат Охтирської районної ради.