У Колонному залі філармонії відбувся третій із п’яти концертів циклу “Роберт Шуман і його сучасники”
Вважають, що твори “епохи Шумана” нині виконуються нечасто. А кого ж у нас і виконують, якщо не західноєвропейських романтиків? Інша річ, що частіше музику цих композиторів (Шопена, Ліста, Шуберта, Мендельсона) можна почути у виконанні солюючих піаністів, а обидва серйозні київські симфонічні оркестри (Національний академічний Володимира Сіренка і оркестр філармонії Миколи Дядюри) в останні кілька років справді “обминули” романтиків, кожний зі свого боку, продиригувавши циклами симфоній “перед-романтика” Бетховена і “пост-романтика” Густава Малера.
Зрештою, форма нинішнього абонементу цілком передбачувана: 4 симфонії Шумана (на п’ятий концерт залишились менші із шуманівських симфонічних композицій), по одній на концерт, поєднані з творами сучасників видатного німця — Мендельсона, Вебера, Брамса, Ліста і Вагнера.
В манері, якою Микола Дядюра диригує романтичний цикл, вгадується вже пройдений “бетховенський етап”. Та й сама музика дає всі для того підстави. У “романтичного класика” Йоганнеса Брамса виконані оркестром “Трагічна” і “Академічна” увертюри (остання — з темою студентського гімну “Гаудеамус” наприкінці) радше між собою подібні, аніж контрастні. Можливо, тому, що й створювалися вони одночасно. На їх тлі виділялися “Варіації на тему Гайдна” Брамса, і не характером виконання, а лише мажорною тональністю. Щодо другого відділення концерту, то тут невідомо, чи то сусідство з Брамсом негативно вплинуло на Третю симфонію Шумана, чи оркестру ліньки відповідними темпами гри тримати слухача в потрібному тонусі, чи то диригент перестарався у відтворенні духу рівномірно-анемічного пульсу життя 1851 року, чи у нього був свій особливий задум щодо архітектури симфонічного циклу. Та результат — без варіантів: три середні частини, серед яких принаймні дві — мажорні і швидкі, звучали в неприродно уповільненому темпі.

...1 квітня Четверта (вона ж остання) симфонія Шумана йтиме на пару з симфонічними “Прелюдами” Ліста. Хоча, на відміну від Шумана і Брамса, Шуман і Ліст друзями не були, їх сусідство в концертному залі може мати набагато кращий результат.