Кіровоградський обласний художній музей та міський меморіальний художній музей Олександра Осьмьоркіна вже давненько перебувають у стані війни. Емоції виплеснулися назовні й спричинили справжній вибух у донедавна спокійному культурному житті Кіровограда. Видима причина конфлікту здається дуже простою: музей Осьмьоркіна орендував у художнього музею полотно Олександра Осьмьоркіна “Оголена жінка із собачкою” (1925 р.), а потім відмовився віддавати картину. Та насправді, мабуть, не все так просто, якщо до справи залучено прокуратуру й СБУ, а незабаром, можливо, справу розглядатиме суд.
Про аспекти: юридичні й моральні
Директор обласного художнього музею Тетяна Ткаченко пояснює:
— У тім, що “Оголена” належить саме художньому музею, немає жодних сумнівів. Картину куплено Державною експертною комісією у дочки художника Тетяни. Є наказ Мінкультури СРСР №436 від 14. 11. 89 р. про передачу зазначеної картини на зберігання до Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. На той час обласна картинна галерея була його філією. Тож правомірність передачі картини у створений на базі картинної галереї в 1993 році обласний художній музей є цілком логічною.
Опонент Тетяни Ткаченко, директор міського меморіального художнього музею Олександра Осьмьоркіна Віта Чернова, думає інакше. Вона запевняє, що питання про купівлю “Оголеної” порушувалося саме для подальшої експозиції в очолюваному нею закладі, коли і картинна галерея, і музей Осьмьоркіна ще були філіями краєзнавчого музею. Злий жарт, на її думку, зіграв час. Одразу після купівлі картину передали на реставрацію, і прибула вона з Москви до Кіровограда, коли музей Осьмьоркіна вже став самостійною структурною одиницею, і не обласного, а міського підпорядкування. Оскільки замовником був обласний краєзнавчий музей, то до його фондів вона й потрапила.
Віта Чернова повідомила нашому кореспонденту, що чудово розуміє слабкість своєї юридичної позиції:
— На нашому боці лише емоції. Але ми дбаємо про ім’я художника і виконуємо волю його дочки, яка бажала, щоб усі картини Осьмьоркіна, що є в Кіровограді, зберігалися в одному місці. Ось лист Тетяни Осьмьоркіної: “Я была очень удивлена, увидев у Вас картину “Даму с собачкой”. Она в Вашем музее? Ну и прекрасно!”
Цікаво, що Тетяна Ткаченко також апелює до листа Тетяни Осьмьоркіної. Листа адресовано колишньому працівнику картинної галереї В. Боську, який мав прямий стосунок до купівлі картини. “Я думаю, что если Вы заинтересованы создать музей, то Вы приложите все силы, чтобы он был на высоком уровне. Думаю также, что государство заинтересовано в приобретении таких вещей, как “Обнаженная”...”
Звісно, за версією Тетяни Ткаченко, у листі йдеться саме про створення обласного художнього музею. Щоправда, в адресанта не збереглося конверта, щоб за датою можна було б встановити справжню волю покійної. (Нагадаємо, офіційно музей Осьмьоркіна створено у 1985 році, а обласний художній музей — у 1993-му).
Копія чи оригінал?
Тривалий час, до офіційного відкриття нового приміщення художнього музею, усі картини Осьмьоркіна, які числилися у його фондах, перебували на правах оренди в меморіальному музеї художника. Улітку минулого року, коли орендна плата зросла до неможливих розмірів (700 гривень на рік за дванадцять картин), музей Осьмьоркіна повернув до ОХМ 11 картин, продовживши термін лише на “Оголену”. Наприкінці минулого року до музею надійшов лист Тетяни Ткаченко про припинення оренди й на цю картину.
— Усього я надіслала три листи, — каже директор художнього музею. — Не знаходячи розуміння, я звернулася до прокуратури, звідки відповіли, що питання не входить до їхньої компетенції і має вирішуватися в судовому порядку. Зрештою, таки було досягнуто домовленості про конкретну дату повернення картини. Ми замовили автомобіль, але картину нам так і не віддали...
Своє прагнення припинити оренду Тетяна Ткаченко пояснює тим, що в музеї організовується постійна виставка робіт художників-земляків і без “Оголеної” Осьмьоркіна вона буде неповна.
Віта Чернова небажання розлучатися з експонатом пояснює тим, що, на її думку, картини Осьмьоркіна в музеї не виставлятимуться, а припадатимуть пилом. А ще вона боїться, що картина може просто зникнути. Як аргумент, наводить наказ Міносвіти № 681 від 29 жовтня 2003 року “Про проведення повного звірення наявності пам’яток державної частини Музейного фонду України у музеях області з фондовою обліковою документацією”. Цим документом, вважає Віта Чернова, вкрай спрощено порядок зняття з обліку експонатів. Для цього достатньо підписів трьох членів комісії про те, що експонат “не підлягає відновленню” або просто загублений...
— У нашому музеї звірку експонатів завершено торік, в обласному художньому музеї вона триватиме до грудня нинішнього...
А небажання віддавати “Оголену” породило чутки, ніби оригінал картини давно вкрадено, а в музеї Осьмьоркіна — лише копія. Віта Чернова вважає це абсурдом і каже, що дасть згоду на будь-яку кваліфіковану експертизу...
До компромісу поки що далеко
Колекція робіт Осьмьоркіна у Кіровограді досить пристойна, понад сорок картин. 12 із них, в тім числі й “Оголена”, числяться в фондах обласного художнього музею, інші — у меморіальному музеї художника. З точки зору пересічного громадянина, логічно, щоб усі вони зберігалися в одному місці. І це було б можливо, якби не одне “але”: підпорядкованість музеїв. Один належить області, інший — місту.
Чи є вихід із ситуації?
Тетяна Ткаченко вважає, що є. На її думку, доцільно було б перепрофілювати музей Осьмьоркіна у філію чи відділ художнього. Мовляв, переговори про це вже ведуться, а місту, щоб воно не почувалося ображеним, нібито запропонують рівноцінний обмін — узяти на баланс меморіальний музей Марка Кропивницького.
Це не влаштовує Віту Чернову. Сказати, що вона категорично проти, значить нічого не сказати.
— Перепрофілювати музей — все одно, що його знищити, — каже вона. — Створити “відділ” із самостійного музею, значить наплювати в душу всьому його колективу, який стільки зусиль доклав до його створення й поповнення. До того ж у нас нема жодної гарантії, що після перепрофілювання музею він взагалі відкриється. Адже не секрет, що є чимало претендентів на наше приміщення. І отака реорганізація, ймовірно, призведе до того, що незабаром на місці музею буде розважальний заклад...
Єдиний вихід із ситуації Віта Чернова вбачає у продовженні терміну оренди “Оголеної” доти, доки вищі інстанції не вирішать питання про її належність. Лист із відповідним проханням, за підписом заступника міського голови Кіровограда Вадима Волканова, нібито вже надіслали до управління культури облдержадміністрації.
А Тетяна Ткаченко, аби повернути картину, за яку несе повну відповідальність, має намір звернутися з позовом до суду. Отже, продовження цієї сумної історії не за горами.
Кіровоград.
