До маніфестацій біля Верховної Ради кияни звикли. Ставлення до них неоднозначне. Дехто з перехожих зупиняється. Читає гасла, співчуває. Інші проходять мимо, не звертаючи уваги на пристрасті, що вирують під парламентськими вікнами.
Здебільшого люди збираються під стінами Верховної Ради тоді, коли грубо знехтовано їхні права і закони, а власні сили у боротьбі з цим злом і несправедливістю вичерпані.
Минулого пленарного тижня до парламенту прийшли будівельники кількатисячного колективу ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд». Транспаранти, які тримали в руках пікетувальники — «Руки геть від нашої власності», «Куклу В. О. до відповідальності», «Кредит — грім на голову» — свідчили про одне: допекло. Отже:

«Руки геть від нашої власності»

Простежимо за всім з початку. Про потужний будівельно-монтажний трест «Укрпромспецбуд» в Україні не чув хіба що ледачий. За більш як тридцятилітню історію до його літопису занесено спорудження таких промислових гігантів країни, як Миколаївський глиноземний завод, Калуське ВО «Хімпром», Рівненський та Черкаський «Азоти», Сумський «Хімпром», дамби, очисні споруди, греблі, станції метрополітену тощо.
Колектив зумів уціліти в кризовому морі реформ, хоча й зазнав втрат. Трест мав свої потужні підрозділи в кожному обласному центрі та окремих містах. Тепер такі дочірні підприємства діють у Житомирі, Вінниці, Києві, Одесі, Івано-Франківську, Харкові, Херсоні, Криму, Кременчуку, Сумах, Ялті.
У 1993 році робітники, вони ж орендарі тресту «Укрпромспецбуд», щоб попередити зазіхання на трестівське майно, об’єдналися у закрите акціонерне товариство з назвою «Фірма «Укрпромспецбуд». Капітал товариства становив 886 тисяч акцій та 11 млн. 75 тис. грн. Кожен із більш як двох тисяч будівельників одержав свою частку, закріплену в засновницькій угоді.
Тим часом у столиці стрімко нарощувало діяльність відкрите акціонерне товариство «Український будівельний концерн». У біографії концерну не було того, чим могли пишатися промспецбудівці. Натомість у його засновників були великі гроші й не менші амбіції. За короткий термін «Український будівельний концерн» став власником більш як 150 будівельних підприємств. Серед них такі велети, як «Західпроммонтаж», «Укргазбуд», «Дніпроелектромонтаж», «Укргідроспецфундаментбуд» (Дніпропетровськ), «Західхімпроммонтаж» (Івано-Франківськ), «Південстальмонтаж» (Сімферополь) та інші.
Звісно, що засновники концерну накинули оком і на благополучне та дієздатне ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» і його майно. На першому етапі потрібно було вирішити головне питання: як стати членом цього закритого акціонерного товариства? Адже необхідно щонайменше володіти незначним пакетом його акцій. Згідно з Господарським кодексом України акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерними товариствами.

«Куклу В. О. до відповідальності»

Досвідчений будівельник Василь Опанасович Кукла донедавна очолював правління ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд». Перед виходом на заслужений відпочинок (голова правління розміняв восьмий десяток) В. Кукла прийняв рішення про продаж 48623 нерозподілених акцій, або 5,5 відсотка статутного фонду ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд», відкритому акціонерному товариству «Український будівельний концерн».
Людині, як то кажуть, під череп не зазирнеш. Чим керувався голова, відомо лише йому, але те, що В. О. Кукла «вчинив правочин з перевищенням своїх повноважень, визначених статутом ЗАТ», встановлено Господарським судом Києва, який розглянув цю справу 30 грудня 2004 року. Суд визнав недійсною купівлю-продаж акцій і зобов’язав «Український будівельний концерн» повернути їх законному власнику. Зрозуміло, що ВАТ «Український будівельний концерн» з рішенням Господарського суду не погодилося і звернулося з апеляційною скаргою до Київського Апеляційного господарського суду. Там справу лише поглибили, зазначивши, що «в голови правління Кукли В. О. знаходилися заяви акціонерів ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» на придбання вищезазначених нерозподілених акцій», однак, не маючи згоди зборів акціонерів, колишній голова правління продав акції відкритому акціонерному товариству «Український будівельний концерн». Суд постановив апеляційну скаргу «Українського будівельного концерну» не задовольняти, а рішення Господарського суду м. Києва стосовно цієї справи залишити без змін.
Однак, це станеться значно пізніше. А спочатку, на першому етапі виконання задуманого, для концерну все складалося якнайкраще. Придбані зі щедрої руки В. Кукли 5,5 відсотка акцій дали можливість «Українському будівельному концерну» стати законним і повноправним членом закритого акціонерного товариства «Фірма «Укрпромспецбуд». І діяти далі за відомою, класичною, накатаною технологією: скуповувати акції у побратимів по товариству, якщо вони бажають їх продати, і коли маєш гроші, щоб за це платити. Законно і порядно.
Гроші були, наміри теж. Правління ЗАТ під головуванням того самого В. Кукли дає змогу «Українському будівельному концерну» придбати акції у членів товариства, які виявили намір їх продати. Правда, залишалася одна «заковика». Рішення правління підлягало затвердженню на загальних зборах акціонерів. А це вже було зайвим, хтозна, куди зібрання може повернути. Тому до порядку денного наступних загальних зборів це питання голова завбачливо не поставив.
І це за того, що «Український будівельний концерн» часу на розкачку витрачати не став. З допомогою посередників на підставі договорів купівлі-продажу концерн придбав майже 500 тисяч акцій у більш як 900 акціонерів.

«Кредит — грім на голову»

Він пролунав на засіданні спостережної ради ЗАО «Фірма «Укрпромспецбуд» на початку листопада минулого року. В засіданні брали участь перший віце-президент ВАТ «Український будівельний концерн» Роман Байрак та віце-президент Андрій Лопатін. З уст останнього й гримнуло. Усім присутнім віце-президент повідомив, що концерн володіє 59,47 відсотка акцій ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд», тобто володіє контрольним пакетом.
Це повідомлення було точно розраховане в часі. Спостережну раду скликали для того, щоб прийняти рішення: брати чи не брати банківський кредит під заставу рухомого й нерухомого майна ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд». Питання порушував новоявлений власник контрольного пакета акцій «Український будівельний концерн». Концерн визначав і розмір кредиту — 16 млн. грн. Він брав на себе виплату відсотків, 2,5 млн. грн. призначалося промспецбудівцям на придбання нової техніки і обладнання, а решта — понад 13 млн. грн. — надходило у розпорядження концерну.
Отямившись після холодного душу, керівники ЗАТ зрозуміли, на яку дорогу підштовхував їх власник контрольного пакета: прямісінько до ями банкрутства. Особливо, коли взяти до уваги, що сума кредиту, який передбачено отримати під заставу рухомого й нерухомого майна ЗАТ, перевищує щонайменше у вісім разів розмір коштів, витрачених на придбання акцій товариства.
До того ж 13 мільйонів гривень кредиту, основна його частина, піде туди, де контроль з боку ЗАТ недосяжний.
Такі мотиви «Українського будівельного концерну» збурили колектив. Від кредиту товариство відмовилося.
Однак це аж ніяк не налякало керівників концерну і не змусило їх відступити від задуманого.
На ім’я новообраного голови правління ЗАТ Михайла Барановського надсилається лист за підписом першого віце-президента Романа Байрака: «Спостережною радою було прийнято рішення про отримання кредиту під заставу нерухомого майна ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд»... Прошу вас негайно поінформувати нас про виконання рішень спостережної ради».
А щоб промспецбудівці не думали, що з ними жартують, віце-президент навздогін за першим посланням надсилає друге — з наказом: на вимогу акціонера, який володіє 60 відсотками акцій товариства, скликати позачергові загальні збори акціонерів ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» і негайно опублікувати у друкованих засобах масової інформації дату проведення цих зборів.
Через кілька днів правління ЗАТ одержує від віце-президента Романа Байрака ще й третю директиву. Без зайвої дипломатії пан Байрак, наполягаючи на скликанні позачергових загальних зборів акціонерів, визначає і їхній порядок денний. Четвертим пунктом у директиві стояло: вибори правління та голови правління товариства.
У разі невиконання вищезазначеної вимоги протягом 20 днів, повідомляв віце-президент, загальні збори акціонерів буде скликано самостійно.
Загальні збори акціонерів ЗАТ не відбулися. Натомість розпочато розгляд численних судових позовів акціонерів ЗАТ. 9 березня справу за позовом акціонера Володимира Кулика розглянув Ленінський районний суд міста Вінниці. Серед іншого позивач просив суд «визнати недійсними всі правочини, за якими набувачем акцій ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» є ВАТ «Український будівельний концерн» в частині придбання акцій ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд».
Позов акціонера суд задовольнив і визнав недійсними договори купівлі-продажу, за якими набувачем акцій ЗАТ «Фірма «Укрпромспецбуд» є ВАТ «Український будівельний концерн», Нагадаємо, що йдеться про 900 акціонерів, у яких концерн перекупив близько 500 тисяч акцій.
...Збуджені і розгнівані будівельники невтомно грюкали касками по бруківці. Погляди чоловіків і жінок, звернені до вікон Верховної Ради, випромінювали то гнів і обурення, то сподівання на допомогу. Але про яку допомогу може йти мова, якщо суди один за одним виносять справедливі рішення на користь промспецбудівців. Щоправда, попереду на них ще чекає терниста дорога апеляцій та оскаржень. Ну й що з того... Слід набратися терпіння, пройти всю цю дорогу до перемоги. Не вірять...
— Чому не вірите?
— Бо проти нас діє третя сила. Вона за гроші всіх купить, і ми програємо, — переконаний будівельник з транспарантом у руках.
Утаємничена інформація, що дійшла до будівельників через треті руки і десяті уста, зробила своє. Вони переконані: в їхній справі, що тягнеться більше року, діє третя сила. Що через неї вони не мають відповіді на свої скарги до Антимонопольного комітету, комісії з цінних паперів м. Києва і Київської області, а тепер уже й до Генеральної прокуратури. І що залишається останній засіб: грюкати касками перед вікнами Верховної Ради. І так буде завжди, поки у потемках сильний намагатиметься проковтнути слабшого, поки на цьому шляху не утвердяться і перша, і друга, і третя сили прозорих та справедливих судів і таких само прозорих стосунків у суспільстві.