З досьє «ГУ»
Народний депутат України Анатолій ГІРШФЕЛЬД працює в парламенті перше скликання. Анатолій Мойсейович народився у 1957 році в Дніпропетровську. За освітою інженер-конструктор — закінчив Харківський інститут радіоелектроніки. З 1995 року — генеральний директор, а потім президент компанії «У. П. Е. К.». До Верховної Ради обраний у 2002 році по 180-му виборчому округу Харківщини. В парламенті працює в Комітеті з питань економічної політики, власності та інвестицій, входить до складу фракції Народної партії, член політради й політвиконкому НП. Одружений, має двох синів.
— У парламенті ви представляєте харківську бізнес-еліту. Чого вам не вистачало, що вирішили піти в політику?
— В державі повинні існувати нормальні правила гри. Не можна побудувати комунізм в окремій комунальній квартирі. Коли виходиш на певний рівень, то розумієш: успішність бізнесу і його розвиток залежить від правил гри в суспільстві. Тому і працюю в Комітеті ВР з економічної політики.
— Ваші перші кроки в політиці були не дуже помітні. Два роки ви перебували у фракції «Трудова Україна», потім — група «Центр», нині — фракція Народної партії. Зараз уже нарешті знайшли себе?
— Так. Спочатку був потрібен час для адаптації, багато чого змінилося і в свідомості. А основний перелом та переосмислення цінностей сталися торік восени. Хоча не можу сказати, що всі попередні три роки був у парламенті малоактивним. Багато часу приділяю роботі в окрузі, в якому вибудована унікальна система самоорганізації населення. Вона полягає ось у чому: ще два з половиною роки тому люди самі зібралися на сходи у всіх населених пунктах, обрали актив зі своїх представників, визначили першочергові проблеми.
— Але наступні парламентські вибори пройдуть уже за партійною системою. І кажуть, що депутати, мовляв, відірвуться від людей...
— Чому? Ті активісти, про яких я казав, можуть піти за партійними списками в депутати місцевих рад, а також і до Верховної Ради. Коли такі люди прийдуть у владу, напевно, і проблем стане менше. Бо ж так без усякого адмінресурсу визначаються лідери.
— В одному інтерв’ю ви сказали, що в нинішньому парламенті близько 60% депутатів не відповідають стандартам парламентаріїв розвинутих європейських країн. Що за стандарти мались на увазі?
— У Верховній Раді нині багато представників великого бізнесу. Напевно, кожен, прийшовши до парламенту, хотів зберегти насамперед свої досягнення, створити цивілізовані правила гри. Але, ставши депутатом, потрібно чітко розмежувати бізнес і політику й визначитися для себе. Багато депутатів цього не зробили й досі.
Підтримуючи партію, лобіюючи її інтереси, займаючи місця в партійному будівництві, тим самим і бізнесмени зможуть захищати свої інтереси. І для цього зовсім не обов’язково самому перебувати в парламенті.
— Наскільки виграє, з вашої точки зору, Народна партія від того, що виключила зі своєї назви слово «аграрна»? Як ставитесь до ініціативи Віктора Ющенка про створення на парламентських виборах коаліції трьох політичних сил?
— Те, що Аграрна партія стала Народною, — це великий крок уперед. Партія не може будуватися за галузевим форматом, вона вже перехворіла цією хворобою. Тільки створюючи могутню структуру загальнодержавного значення, маючи лідера загальнонаціонального масштабу, можна вирішити глобальні проблеми, в тому числі й аграрні, які залишаються для нас пріоритетними. А питання про блоки, безумовно, треба обговорювати. Особисто я завжди за партнерські відносини, якщо вони справді рівні.
— Під час «помаранчевої революції», виступаючи 29 листопада на надзвичайному з’їзді депутатів місцевих рад у Харкові, ви заявили, що Харків потребує політичної реабілітації. Що під цим слід розуміти?
— Українській ментальності взагалі радикалізм не притаманний. На жаль, Харків, перша столиця України, місто культурних традицій і промисловий центр, під час президентських виборів хитнувся в бік якогось махрового радикалізму й сепаратизму. Мені стало прикро і страшно за своє місто і за його людей. Ми завжди стояли на поміркованих позиціях. Тому тим політикам, що тоді виступали від імені Харкова, і потрібна політична реабілітація.
— Чим захоплюєтесь поза стінами Верховної Ради?
— Люблю настільний теніс, іноді беру участь в турнірах. Улітку граю у великий теніс. Багато читаю, особливо історичну, психологічну, наукову літературу, світову та російську класику.
