Набрав чинності оновлений держбюджет-2005. Кабінет Міністрів деталізував порядок реекспорту нафти. Фонд держмайна України в Печерському суді визнав неправочинність приватизації ВАТ “Криворіжсталь”. Можна продовжити перелік життєво важливих для всіх нас подій для того, щоб помітити: всі вони відбулися на тлі запеклих суперечок на державному або корпоративному рівнях. Ми ніби гальмували на принципах.
Домовимося лишень: принципи — це світогляд, який спирається на знання, досвід і гідність. Якщо чогось бракує, то це вже невігластво або емоції.
Прийняті минулого місяця законодавчі зміни — справа принципу уряду Юлії Тимошенко: спрямувати бюджетний процес у русло, яке виведе економіку на прискорений розвиток і наблизить бодай на крок життєвий рівень людей до європейських стандартів. Справа принципу уряду — змістити вектор економічного розвитку на внутрішній ринок країни через пожвавлення попиту. Економічно виправданий принцип, бо якщо за останні чотири роки інвестиції в основний капітал зросли не менш як на 150—170 відсотків, то реальна заробітна плата збільшилася десь на 70. Тож на часі зміщувати акценти. І виконаний квартальний план з бюджетних надходжень на 110 відсотків — запорука того, що уряд виконає свої напружені соціальні зобов’язання. Прийняття бюджету дало змогу матеріалізувати надії і ризики, з чого торік уряд Віктора Януковича примудрився зробити яєшню і подати її до столу своїх наступників. Про ризики скажу нижче, а поки що — про соціальний аспект оновленого держбюджету.
Прожитковий мінімум підвищено до 423 гривень. Мінімальна пенсія з
1 квітня вже становить 332 гривні. За три попередні місяці пенсіонерам компенсують різницю до зазначеного рівня. Від початку цього місяця одноразова допомога матерям при народженні дитини становитиме близько 8,5 тисячі гривень (згідно з порядком, який встановить уряд, одразу виплачуватимуть 3384 гривні й упродовж 12 місяців — ще 13,6 відсотка прожиткового мінімуму (5113 гривень). Відтепер мінімальну заробітну плату підвищуватимуть щокварталу: від 1 квітня — 290 гривень на місяць (дотепер вона становила 262 гривні), від 1 липня — 310, від 1 вересня — 332. Допомога по догляду за інвалідом першої групи зросте до 406 гривень. Відповідно збільшать з 1 квітня і допомогу на дітей, які перебувають під опікою: до 6 років — 362 гривні, з 6 до 18 років — 460.
Одні експерти називали до такої міри значний крен бюджету в бік споживання економічним самоїдством. Хтось — збиткуванням над вітчизняним товаровиробником, коштом якого уряд збирається нагодувати народ. А дехто — інфляційною пасткою. Проте очевидно, що для авторів нововведень принциповим було інше. Через активізацію попиту на споживчому ринку за послабленого експорту — досягти пожвавлення на кредитному ринку, особливо, у галузях, де передбачено субсидування процентних ставок. А заразом відновити втрачену торік динаміку зростання депозитів населення, задіявши цей потужний антиінфляційний важіль. Через скасування всілякого роду пільг та преференцій — конкретизувати базу для вдосконалення валютно-курсової політики, через податкові зміни (а вони таки посилюють фіскальний тиск на 3 відсотки від рівня ВВП) — забезпечити рівні умови оподаткування для бізнесу, що сприяє детінізації економіки. А потім експортери навряд чи згадають про зіпсований настрій ревальвацією гривні в березні після скасування обов’язкового продажу 50 відсотків валютної виручки. А для надміру “стурбованих” статками виробників нагадаю про Нікопольський феросплавний завод, який доплачуватиме молодим мамам до 8,5 тисячі державної допомоги ще 5 тисяч своїх власних. Це також принципи, які викликають повагу.
Березень — місяць сезонного подорожчання продовольчих товарів, але нинішню інфляцію провокує набагато більше чинників, бо і це — нематеріалізована спадщина уряду Юлії Тимошенко. Дефіцит оновленого бюджету — найслабше місце в нашому протистоянні зростанню споживчих цін, оскільки багато в чому від нього залежатиме динаміка монетарних показників. Відмова уряду від боргового фінансування дефіциту бюджету — непорушний принцип. Але слід пам’ятати, що більша виручка від приватизації на кшталт недобору податків і зборів поглиблює дефіцит бюджету, тому найкращий антиінфляційний засіб — витрачати приватизаційні гроші на відтворення державних активів, скажімо, на будівництво. Утім, останні урядові законопроекти (про створення інтервенційних продовольчих фондів та ін.) свідчать про розуміння гостроти проблем поточного моменту. А взагалі серед інфляційних ризиків — зростання і податків (особливо акцизів), і тарифів на транспорт, енергоресурси та житлово-комунальні послуги, і світових цін на нафту, навіть раз по раз озвучувані урядовцями заяви... про свої принципи.
Уряд цілком коректно і з користю для держави розставив усі крапки в питаннях, які порушував у лютому щодо реекспорту нафти міністр юстиції Роман Зварич. Тепер будь-які операції з реекспорту, запевняла Юлія Тимошенко, не містять грунту для зловживань. Усі урядові гальма — на принципах, а рипіли вони так, що бризки емоцій летіли на всі газетні шпальта. Але, панове, головне не приватний, міністерський, чи то навіть президентський, інтерес, а державний, який відтепер більш як на 90 відсотків пов’язаний зі споживанням не розбещеного грошовими знаками населення.
Тому не дивно, що в судах переглядається законність приватизації десятків підприємств. Що Фонд держмайна України вже визнав у Печерському суді неправочинною приватизацію “Криворіжсталі”. Що, переглянувши законодавчі особливості роздержавлення “Укртелекому”, уряд уже збирається повернути під його дах відщепенця — “УТЕЛ”. Усі гальма — на принципах. Тому цей березень був не схожий на ті, що трималися на емоціях. Але березень — лише перший місяць весни.