Добрі люди скинулись, щоб з’явився Міжнародний благодійний фонд імені Михайла Драгоманова

На презентації в Національному педагогічному університеті імені М. Драгоманова зачитали телеграму від онуки видатного українця, чиє ім’я носить цей навчальний заклад — Наталії Світозарівни Бартаї-Драгоманової, яка мешкає у Софії (Болгарія). У ній повідомлялося про згоду родини на заснування іменного фонду на підтримку студентів, викладачів та співробітників університету, для розвитку педагогічної освіти і науки. Вона висловила впевненість, що фонд гідно продовжуватиме справи просвітництва її діда Михайла Драгоманова — громадського діяча, публіциста, носія духу української державності і вольнодумства...

Півтора року тому в університеті проходили перші міжнародні Драгомановські читання, на які запросили онуку. Однак вуз не зміг оплатити їй дорогу, довелося залучати спонсорів. Тоді й виникла ідея започаткувати благодійний фонд, який і підтримала вчена рада.
На запрошення відгукнулися вчені, митці, банкіри, підприємці. Привітали появу фонду і колишні випускники — чемпіони світу брати Клички.
Учасники презентації з усмішкою опускали у прозору скриньку, яка стояла в центрі зали вченої ради університету, свої внески, про що кожен заповнив підписний лист, де вказував суму. Дехто й оголошував свій дарунок. Скажімо, колишній ректор цього вузу Олексій Романовський повідомив про «скромний внесок своєї родини» — 30 тисяч гривень. Меценати заходу отримали сертифікати участі в благодійному фонді імені М. Драгоманова.
Ректор НПУ імені М. Драгоманова, президент фонду, академік АПН України Віктор Андрущенко, зокрема, зазначив:
— Щоб наповнення фонду не обмежилося презентацією, ми хочемо залучити людей, які не тільки вміють гроші заробляти, а й чуйні до проблем молоді. Особливо апелюємо до наших випускників (до речі, за 170 років існування вузу їх звідси вийшло 150 тисяч). Також розраховуємо на міжнародних партнерів, з якими проводимо науково-дослідницьку роботу...
— На що першочергово спрямує свою діяльність фонд?
— Насамперед подбаємо про лікування, повноцінне харчування, оздоровлення нинішніх 52 студентів-сиріт, понад сто інвалідів, а також про дітей з особливими потребами, чорнобильців. Є чимало талановитих особистостей, які нині мають серйозні здобутки у всеукраїнських та міжнародних олімпіадах, наукові доробки. Тож, скажімо, за кожну завершену дисертацію виплачуватимемо 5 тисяч гривень, за кожну докторську — 10 тисяч. Започаткуємо стипендії фонду для кращих драгомановців: по 300 гривень щомісячно.
— Як серед 16 тисяч своїх студентів віднайдете того, хто справді потребує невідкладної матеріальної допомоги? Чи треба звертатися безпосередньо до вас, як до президента фонду?
— Особливість студентів така, що нічого ніколи не просять. Активісти з-поміж них говорять, кому це найпотрібніше. До того ж разом з викладачами відвідуємо гуртожиток, студентські весілля, дискотеки, спілкуємося в невимушеній обстановці. Переді мною лежить соціологічне обстеження першокурсників — це внутрішня інформація, яка допомагає з’ясувати їхні потреби. Порівняльне дослідження столичних вузів засвідчило, що у нас найбідніші студенти — вихідці із села та родин середнього достатку, вчительські діти. 75 відсотків осіб навчається за держзамовленням, усі інші — за контрактом.
Віктор Андрущенко розповів про ще одне спрямування коштів іменного фонду — шефство над батьківщиною Драгоманова — містом Гадячем:
— Там на згадку про велику людину (до слова, Михайло Драгоманов першим організував виховання вчителя) лежить лише каменюка з написом: «Тут стояла садиба Драгоманова» і є невеличкий музей, але надто злиденний. Тож відправимо на Полтавщину групу наших студентів-археологів, етнографів, вони допоможуть поповнити експозицію, реконструювати музей. Хочемо впорядкувати могилу Драгоманова в Софії. Можливо, стане питання про його перепоховання, саме таке рішення було прийнято на міжнародній науковій конференції. Тим паче що в епістолярній спадщині Драгоманова є запис: «Я жду, не діждуся, хоч би мертвим повернутися до України»...