Бездумне рівняння на неї нинішніх можновладців уже призвело до спалаху чергових політичних пристрастей на Сумщині
Сьогоднішня кадрова політика «всенародної» влади, яка щотижня виводить на майдани і площі міст області сотні противників, справді гідна пера найславетніших сатириків. Утім, було б смішно, якби не було так сумно.
Обурення й спротив у більшості представників місцевого бізнесу й політичного бомонду викликає непрозорість призначень обласної влади, яка, напевно, геть забувши про недавно обіцяну прозорість у кадрових питаннях, зі швидкістю експресу «штампує» нову політичну еліту. Еліту, яка за визначенням багатьох політичних і підприємницьких лідерів Сумщини, в економічних, фінансових і організаційних питаннях «ні бе, ні ме, ні ку-ку-рі-ку». Уже сьогодні прикладів «економічного оздоровлення» регіону — хоч греблю гати. Людям і справді невтямки: як відроджуватимуть вкрай занепащену економіку та підніматимуть з колін практично знищену сільськогосподарську галузь, приміром, Ямпільський, Краснопільський, Великописарівський та Липоводолинський райони, де головами райдержадміністрацій відповідно призначені — лікар, два вчителі місцевих шкіл та колишній офіцер-політпрацівник. Зрештою, не тільки вони.
На думку більшості лідерів і колишньої, і нової опозиції, нездорова запопадливість нинішніх керівників регіону перед кадровою квотою у багатьох випадках щонайменше позбавлена здорового глузду. Визначення, безперечно, для влади нестравне, проте, як на мене, не таке вже й далеке від істини. За прикладами також далеко ходити не треба...
На один з останніх березневих протестних мітингів, який вирував під стінами облдержадміністрації, найчисельніший загін пікетувальників відрядили путивляни.
— Шукаємо правди та протестуємо проти комедії, влаштованої новоспеченими обласними начальниками у нашому партизанському краї, — пояснив заступник голови районної організації партії «Захисники Вітчизни» Олександр Новиков. — Важко повірити, але сьогодні район за віжки одночасно смикають два голови райдержадміністрації. Один — затятий прибічник кучмівської «гвардії» — вправо, його двійник — представник соціалістів — вліво. А нам усім хочеться йти вперед...
До «двоглавого» району я приїхав за тиждень. Ситуація там, як і оповідав мій візаві із сумського майдану, справді гротескна. Кабінети обох «глав» райдержадміністрації розділені лише приймальнею. У лівому володарює соціаліст Микола Шульга, у правому — донедавна заповзятий прибічник колишньої влади — Володимир Чорний. Щоб, не дай Боже, не образити кого-небудь з них, місцева районка в одному номері головою райдержадміністрації величає Шульгу, у наступному — Чорного. І так «по колу» два тижні підряд. Від цієї кадрової «каруселі» у бідних путивлян голова обертом йде: не приведи Господи сьогодні поставиш не на того керівного «фурмана» — у майбутньому клопоту не оберешся.
— Хто все-таки на сьогодні з вас перший в місцевій ієрархії? — це запитання в «лівому» кабінеті задаю відразу обом «іменинникам». З’ясовується, в районі справді двовладдя. 22 лютого голова Сумської облдержадміністрації Микола Лаврик справді призначив Миколу Шульгу виконуючим обов’язки голови Путивльської райдержадміністрації. До того ж за два дні до указу Президента про звільнення з посади попередника — Петра Кидименка. Останній, як ви здогадалися, у боргу не залишився, і за чотири дні після офіційної відставки передає керівні віжки в руки свого першого заступника Володимира Чорного. Ось відтоді у Путивлі правлять бал «в обнімку» двоє представників різних політичних сил — колишньої й нинішньої опозиції.
Зрештою, тимчасове двовладдя путивляни якось би переблимали. «Проколи», звісно, трапляються в кожного. Насамперед людей образила неповага, що продемонструвала стосовно них нинішня влада з перших кроків її діяльності.
— Обурило й те, — коментує ситуацію Олександр Новиков, — що голова облдержадміністрації нав’язав району «жениха» без нашої згоди.
Аналогічної думки притримується більшість земляків Олександра Михайловича. Ось уривки з листа Миколі Лаврику, різкого, а часом і безжального, під яким поставили підписи вісімсот жителів району.
«...Від призначення головою Путивльської райдержадміністрації Миколи Шульги пахне політичним шахрайством. Створюється враження, що «темні» сили або залякали, або зашантажували вас... Ще недавно ви привселюдно пообіцяли Президенту України не заплямовувати власної честі, а зараз, усупереч заяві, своїми непродуманими діями позбавляєте населення цілого району віри в свободу, демократію, справедливість. Створюється враження, що нова влада намагається влаштувати нам черговий, після голодомору, «Армагеддон». Якщо ж Президент, наперекір думці й сподіванням переважної більшості путивлян, з вашої подачі узаконить це призначення, ми до кінця відстоюватимемо справедливість, прозорість і публічність кадрових призначень. І в цій боротьбі пліч-о-пліч з нами стане більшість наших односельців...
На Путивльщині досить чесних, порядних і компетентних достойників, здатних керувати районом.
Серед тих, кому під силу врятувати наш понівечений край від суцільного занепаду, — Валерій Волков, який по-справжньому турбується
про людей і на практиці виявив неабиякі організаторські здібності...».
Масові протести проти призначення Шульги — не спонтанне виявлення замовного невдоволення. Адже за їхньої пам’яті у 90-х Микола Іванович у цьому самому Путивлі уже «штурмував» регіональний олімп. Однак бажаної слави так і не надибав. Найімовірніше, навпаки. Як стало відомо автору, за матеріалами перевірки очолюваного Шульгою підприємства податкова міліція порушила кримінальну справу за ч. 2 ст. 148 прим 3. — ухиляння від сплати податків (проте пізніше цю справу було закрито. — Авт.)
А років зо три тому пан Шульга взагалі чемненько помахав землякам ручкою і відбув за кращою долею за кордон. Повернувся звідти лише наприкінці помаранчевих подій. І, як бачимо, утовпився у чергу за портфелями. Проте більшість місцевого населення переконана: з огляду на продемонстровані свого часу новоявленим претендентом організаторські «здібності», посада, на яку він націлився, — не по Савці свитка. «У день «сватання» на запитання із залу, чи має за душею більш-менш реальну програму відродження економіки району, «жених» щиро зізнався, що «провідною» зорею для нього буде президентська програма, яку оприлюднить перед господарським загалом за півтора—два місяці», — іронізує генеральний директор Путивльського ВАТ «Агротехресурс» В’ячеслав Акулов. Але нею район з економічного багна, в яке попередники занурили його з головою, не витягнути. Нині, без всякого перебільшення, Путивльський район нагадує собою дикий степ половецьких часів. Із 46 тисяч гектарів сільгоспугідь більше половини ціле десятиліття «заколисані» бур’янами, чагарями та ковилою. У районі практично цілком знищено льонарство, свинарство і вівчарство. Лише на чесному слові тримається молочна галузь. З 11,5 тисячі голів молочного стада, донедавна утримуваних у господарствах, зараз тут залишилося менше двох з половиною тисяч корів. У цілковитому занепаді також промисловість Путивля. І насамкінець найстрашніша — демографічна — «статистика»: минулого року тут народилося 179 осіб, померло — 697(!)
Здужати такий віз проблем у районі під силу хіба що чотирьом—п’яти чоловікам, передусім згадуваному у листі до голови облдержадміністрації Валерію Волкову. Висока честь, яку виявляють йому путивляни, цілком закономірна й адекватна можливостям цього народного висуванця.
Оплот сільської економіки й нинішня гордість цілого району (а коли пильно придивитися державним оком — то один з реальних і перспективних шляхів відродження українського села взагалі. — Авт.) — кооператив «Ярославна» — Волков де-факто започаткував 12 років тому з «ченча»: обміну власного легковика на трактор, після чого став фермером. Сьогоднішня «Ярославна» це — 18 молоковозів, 11 тракторів, два комбайни, 700 гектарів тільки орної землі, близько половини районного молочного стада — 1050 голів, міні-завод з первинної обробки молока та майже 10 відсотків районного бюджету. Офіційно у кооперативі працює півтори сотні чоловік, фактично на роботі задіяно понад 3,2 тисячі, які торік виробили 11,2 тисячі тонн молока. Ось тому на Валерія сьогодні молиться піврайону. На жаль, лише моляться, а вчора ще й вірили, що влада обома руками схопиться за унікальний досвід і відкриє його авторові «зелене світло» для його повсюдного впровадження. Вона й справді «помітила». Після оприлюднення ним на зборах господарського активу програми виводу економіки району з кризового стану і рекомендації майже півтора десятка політичних партій і громадських організацій та провідних спеціалістів району, Волкова навіть внесли до списку офіційних претендентів на посаду керівника райдержадміністрації. До речі, він був чи не єдиним претендентом в області, хто пройшов задекларований владою увесь процес прозорості. Та, як кажуть, «не зрослося». Тричі за викликом їздив до Сум на співбесіду з Миколою Лавриком. Утім, поїздки запам’яталися йому лише цілоденним протиранням штанів під високими начальницькими дверима. Внаслідок замість практика, спроможного реально вивести район з економічної агонії, вони, за їхніми словами, отримали «кота в мішку» в соціалістичній «упаковці». Зате «за квотою».
Хтось, можливо, подумає, що злощасна «квота» — лише інтригуючий журналістський прийом для підсилення злободенності й актуальності теми. Якби ж то. «Колега» Миколи Шульги по квоті, один з кандидатів на вакантне місце голови Путивльської районної ради — соціаліст Валерій Гуков відверто заявив на останній сесії райради, що згідно з «квотою» соціалістам у Сумській області віддано три райони. Одного лише не уточнив: на відкуп чи на поталу?
Навіть мені, давньому симпатику Олександра Мороза, стало не по собі від цього «одкровення».
Невже народ здійснював помаранчеву революцію тільки заради триклятих квот, і його знову пошили в дурні?
На мою думку, в Путивльському районі це точно. Коли матеріал було підготовлено до друку, квота таки спрацювала і, згідно з президентським указом, Микола Шульга обійняв посаду голови райдержадміністрації. Всупереч волі і бажанню більшості мешканців району, які вважають, що тут не обійшлося без «потойбічних» сил чи, можливо, протекції «тіньового» кабінету.
Ось як прокоментував від їхнього імені це призначення заступник начальника районного штабу «Нашої України» Юрій Яцин:
— Після виборів влада втратила совість і будь-який інтерес і до економіки, і до умов життя простих людей. Нині всі її думки — про вибори 2006 року. Звідси й «квотні атракціони» та політичні уподобання і пристрасті. Тож народ з його проблемами і негараздами, бідністю, безробіттям, соціальною незахищеністю — для неї уже відпрацьований матеріал...
Боюся, що районний політик не такий вже й далекий від істини.
Описані події мимоволі наштовхують на сумнів: чи не є задекларовані нинішніми лідерами чесність, порядність і гідність, навіть коли вони в наявності, звичайнісіньким блефом? Високі моральні принципи притаманні тільки професіоналам. На переконання десятків путивлян, з якими довелося спілкуватися, цієї простої істини навіть помаранчевому кольору не здолати.
Путивльський район
Сумської області.
