Здорового хліба з неякісного зерна не спекти. Навіть якщо воно заражене не особливо небезпечними шкідниками і мікроорганізмами, а всього лише простим грибком — провісником цвілі, яку кожен з нас може знайти в домашній хлібниці.
Ризики, як міни, закладені на всьому шляху хліба від поля до столу — чи то зберігання, обробка чи транспортування. Продукти можуть заразитися будь-яким з безлічі хвороботворних мікроорганізмів, здавна відомих науці і тридцятьма видами, відкритими за останні десять років.
Одна з критичних ланок цього ланцюга —транспортування. Не в такі вже далекі часи Радянського Союзу процедура санітарної обробки, наприклад, рухомого складу залізниці була обов’язкова. Аналогічна процедура обробки вагонів, трюмів і так далі була застовблена відповідними циркулями у всіх цивілізованих і розвинених країнах світу. В Європі, географічний центр якої — в нашій країні, без цього не перевозиться жоден кілограм продовольства. Ми ж опинилися попереду планети всієї. Зі здобуттям незалежності, коли ліберальний ринок тільки формувався, а держава просто не мала фізичної можливості і засобів для забезпечення контролю над ринком перевезень продовольства, в Україні процедура  санітарної обробки вагонів була скасована. З деякими пунктами санітарної обробки рухомого складу сталося те, що свого часу трапилося з мамонтами, інші технологічно застаріли.
Результати позначилися негайно. За підрахунками фахівців, приміром, під час транспортування пшениці втрати становили в середньому майже 15 відсотків, якість кінцевої продукції погіршилася. Деякі біологічні хвороби застовбили собі постійне місце у вантажних вагонах, як деякі новоявлені нувориші-зернотрейдери у вагонах СВ. І хтозна, на якому етапі транспортування могла підчепити собі болячку злощасна пшеничка, що прибула з України в одну з латиноамериканських країн? Але ж скандальчик був ще той!
І тільки два роки тому держава серйозно взялася за проблему санітарної обробки рухомого залізничного транспорту. Держепідслужба разом з «Укрзалізницею» заново запровадили обов’язкову санітарну обробку вантажних вагонів. Нинішні «мийдодіри» — невеликі мобільні бригади, оснащені сучасними хімзасобами і потужною розпилювальною апаратурою.
Від чотирьох до семи хвилин іде на обробку одного вагона. Технологія цієї процедури доведена до автоматизму. І, що дуже важливо, «мийдодіри» перебувають поза структурами вантажовласників і відправників вантажу, тому вони зацікавлені в наданні своїх послуг, а не в зведенні їх до формальної «галочки».
Але ця нова вимога санепідслужб, то пак добре забуте старе, зустрічає спротив. Санобробка на транспорті, так важко повернена після гірких уроків, знову може стати необов’язковою.
Лобі супротивників апелюють: зросте кінцева ціна продукції. Це принаймні смішно. Адже йдеться про зовсім невеликі витрати. Приміром, під час обробки вагона для перевезення пшениці кінцева вартість однієї тонни пшениці збільшується на три гривні — менше ніж на піввідсотка. З цього приводу в інтерв’ю одному з українських каналів телебачення Н. Морозова, завідувачка кафедри Харківської медичної академії післядипломної освіти — унікального наукового центру, який займається проблемами боротьби з інфекціями і їхньою профілактикою, досить різко зазначила: «Не можна говорити про гроші, коли мова йде про безпеку населення. Це підтверджується складною епідеміологічною ситуацією у світі. Санітарна обробка вантажного транспорту, у тому числі і вантажних вагонів, є обов’язковою і не може обмовлятися можливими витратами».
Відправники вантажу знаходять наступний аргумент: вони ретельно обробляють продукцію ще до завантаження в вагони. А хіба це гарантує її від зараженості хвороботворними збудниками, які прописалися у вагоні? Як кажуть: яке запитання, така і відповідь... Дивно, що лобісти не бачать прямої вигоди і від того, що, замовляючи санобробку вагонів, вони одержують на руки документи, які у разі форс-мажорних обставин можуть зіграти неоціненну роль.
Невже, виступаючи проти цивілізованих кроків нашої держави в бік європейської співдружності, лобісти-супротивники санобробки, яких влучно в народі називають «антимийдодірівцями», готові повіситися за три гривні — піввідсотка вартості товару?
Перепрошую, добродії, але безпека наших співгромадян дорожча. Отут меркантильність не пройде.