Говорячи про правове вирішення майнових спорів, Президент України Віктор Ющенко, схоже, шкодує, що хвиля судових позовів від фізичних осіб, в яких оспорюються результати приватизації, уже викликає у закордонних інвесторів нездорові асоціації.

Доволі поважний бізнесмен із Франції, коментуючи справу «Криворіжсталі» у Печерському суді, казав мені про те, що вона йому нагадує один пікантний момент із російського кінофільму «Вокзал для двох». Мовляв, держава вимагає від позивача громадянки Назарової швидких дій, водночас усуваючись від участі у справі. Судовий розгляд досяг своєї кульмінації, визнавши за громадянкою Назаровою право оспорювати в районному суді столиці результати корпоратизації і приватизації одного з найбільших підприємств країни.
Її приклад виявився заразливий, нехай він і унікальне явище у вітчизняному судочинстві. Натхненний успіхами співвітчизниці, харків’янин Володимир Степаненко 18 березня ц. р. також подав аналогічну заяву з вимогою відновити його права, які, на його думку, було порушено під час приватизації «Криворіжсталі». У разі прийняття цієї заяви він ставав би співпозивачем громадянки Назарової. Але... Степаненка не допустили до справи, а Печерський суд повернувся до розгляду, продовживши дотримуватися прав та інтересів єдиного і незамінного громадянина — громадянки Назарової. Дивно, що не обов’язковим для об’єктивності судового провадження виявилася навіть присутність представника самого ВАТ «Криворіжсталь». Мабуть, це тільки підсилило нездорові асоціації французького інвестора.
Остаточно мета і принципова позиція суду з’ясувалися 21 березня, коли під час чергового засідання було відмовлено залучати до процесу слюсаря Павла Мацелюху і начальника дільниці з ремонту електрообладнання Геннадія Демченка. Вони подали заяви про своє входження в процес як третіх осіб, справедливо вважаючи, що від судового вердикту залежить майбутня доля їхніх активів. Не склалося. У такий спосіб дали зрозуміти десяткам тисяч акціонерів комбінату, що їх позбавлено можливості навіть теоретично впливати на перебіг подій. Адвокат Сергій Власенко має всі підстави припускати, що у разі перегляду підсумків корпоратизації об’єкта свої права на акції можуть втратити чимало пересічних працівників підприємства.
Рішуче «пересівання» учасників процесу зумовлено зовсім не острахом реставрувати найбільш народний і найбільш гуманний суд у світі, а, як заявила Генеральна прокуратура, необхідністю щонайшвидше завершити провадження у справі.
Поки що не відомо, як позначиться цей прецедент на українській правовій теорії, однак на юридичній практиці він уже позначився. Аналогічні позови від громадян за лічені дні поставили «під приціл» Кримський содовий завод, «Склопластик», «Рівнеазот» і «Дамен Шипярдс Океан» («Суднобудівний завод «Океан»), приватизовані в 2002—2003 роках. Схема «фізична особа проти приватизації підприємства» прийшлася до вподоби. І з огляду на те, що пристрасті навколо «реприватизації» не вщухають, суди України мають усі шанси бути заваленими такими позовами. Пікантності ситуації додає той факт, що у багатьох підприємств, законність приватизації яких нині оспорюється, не українські інвестори. Французи дивуються. Німці, схоже, приголомшені. Трудовий колектив спільного україно-німецького підприємства «Титан» уже звернувся до Президента країни Віктора Ющенка з проханням не скасовувати по суті установчий указ Президента від 7 липня минулого року. Інвесторів турбує доля багатомільйонних інвестицій. Чи варто казати про те, як це дратує главу держави!