Ці знімки зроблено в селі Липки Гощанського району. На них — руїни ферми колись економічно міцного господарства “Україна” та розграбована зловмисниками водонапірна вежа. В такому само стані і колишня тракторна бригада, свого часу одна з кращих у Гощанському районі. Це практично все, що залишилося від КСП. Останню крапку в розграбуванні колишнього колективного майна поставили мисливці за брухтом, яких нещодавно затримали гощанські міліціонери. Озброївшись газовим різаком, зловмисники вирізали все металеве начиння з водонапірної вежі на фермі у Липках, автомобільні ваги в сусідньому селі Вовкушів тощо.
Доля липківського господарства “Україна”, як на мене, — наслідок необдуманого втручання одного з колись опозиційних, а нині провладних політиків і керівників Рівненщини у кадрові питання згаданого КСП. Саме він спонукав і підтримав у 1994-му перший липківський бунт. Про те, як усе відбувалося, розповіли місцеві пенсіонери, які відпрацювали механізаторами, тваринниками в КСП “Україна” по три-чотири десятки років:
— Той бунт був спрямований проти тодішнього керівника КСП Афанасія Романюка. На нашу думку, чоловік був непоганим господарником, тримав міцну дисципліну. Звичайно, це не подобалось прогульникам, п’яницям, любителям щось поцупити з КСП. Масла у вогонь невдоволення підлило й те, що 1994 рік видався не найкращим для господарства.
Отож у червні 1994-го прихильники тодішнього Руху створили ініціативну групу, провели загальні збори й ухвалили звільнити з посади керівника КСП А. Романюка, який до того ж у радянські часи мав необережність бути комуністом. А потім відбулись події, які важко собі уявити в демократичній країні: майно сім’ї екс-голови натовп навантажив на КамАЗ і відправив у село Горбаків, звідки родом дружина звільненого керівника. Ніхто тоді й не замислився над тим, що сім’я нехай уже екс-голови таки мала право жити у колгоспному помешканні, оскільки дружина працювала в КСП економістом.
Перший бунт у Липках закінчився тим, що КСП очолив рухівець, агроном за фахом Володимир Андрієнко. За три роки його головування КСП “Україна” почало стрімко скочуватися у прірву. Порівняймо результати господарювання у 1991 і 1997 роках: поголів’я худоби із 2587 голів зменшилось до 756; урожайність зернових — із 34 центнерів з гектара до 16,8; цукрових буряків — із 240 до 59; кукурудзи — з 417 до 68. Картоплю та овочі за нового голови у 1997-му взагалі не вирощували. Щодо землі, то значну частину її не обробляли. А коли на районних нарадах голову “України” запитували про це, чули у відповідь:
— Земля втомилася від більшовицького чобота, нехай відпочине...
Одне слово, КСП “Україна” дійшло в господарюванні до тієї критичної межі, коли навіть учасники бунту 1994-го жалкували, що піддалися політичній ейфорії. Відтак у Липках назрівав новий бунт. І він відбувся через три роки після першого і майже за таким самим сценарієм: громада запакувала майно другого екс-голови у вантажівку і відправила в Острозький район, де В. Андрієнко мав житло.
— Але наше КСП було уже у страшному занепаді, — розповідають липківські пенсіонери. — Ми, було, послали ходаків до Романюка, але він відмовився повернутися. Ми думаємо, що він образився, надто свіжими були у його пам’яті події першого бунту. Тим часом господарство наше наказало довго жити. Натомість утворювались кооперативи, люди віддавали в оренду паї в різні “точки”... Дехто відділився з паями і почав самостійно господарювати. Але це переважно молодь. Нам же, літнім, ледве вистачає сили дати лад кільком соткам городу, не те що паям.
Нічого доброго, крім проблем і безробіття, мешканцям Липок бунти не дали. Тому-то люди й крадуть все підряд (розібрали по цеглинах до фундаменту сільський будинок культури, ті само ферми), бо не мають за що жити. Не тішать око й такі ось руїни, які ви бачите на знімках... Але, на жаль, час не повернеш назад. Зате липківські події одинадцятирічної давності мали б згадати тепер уже провладні політики. Ті бунти — на мою думку, їхня помилка — повинні стати для них уроком при проведенні кадрової політики. Адже, як засвідчив гіркий липківський “досвід”, мало, щоб ту чи іншу посаду обіймали однопартійці, важливіше, призначаючи керівників, спиратися на критерій професіоналізму і, звичайно ж, чесності й порядності, тим паче, що нова влада обіцяє зробити Україну економічно сильною державою, а її громадянам забезпечити гідне життя.
Рівненська область.
