Нова влада пройшла половину шляху, протягом якого визначає пріоритети суспільного і соціально-економічного розвитку країни. Безумовно, сьогодні надто рано говорити про щось конкретне, а тим більше давати якісь оцінки.
Одначе те, що відбувається на верхніх щаблях владного олімпу, викликає чимало запитань і свідчить про весняне загострення уже в самій коаліції пропрезидентських сил.
Кадрова кадриль
Дискусії, ультиматуми, пікети — ось лише невеликий перелік атрибутів, які супроводжували формування нової владної команди. Гостра конкуренція між претендентами на посаду прем’єра. Публічні звинувачення, адресовані недавнім соратникам, — усе це шокувало суспільство. Не менш, а може, й більш напружено, формувалися команди в областях.
Власне, у певний період склалося враження, що Віктор Ющенко і ті, хто підтримував його кандидатуру на президентських виборах, не мали жодного плану на випадок перемоги на важких перегонах. Чого варто призначення голів облдержадміністрацій! Те, що відбувалося у Дніпропетровській і Хмельницькій областях, тепер повторюється в Одеській і Запорізькій. Недавні соратники гучно протестують проти кадрових призначень, вимагають відставки нових керівників цих регіонів.
Неспокійно й на самому олімпі. Скажімо, яке мав право публічно коментувати, та ще й у такому тоні, відставку свого першого заступника Голова Служби безпеки України Олександр Турчинов? Тим більше відповідно до Конституції призначення і звільнення у силовому блоці — прерогатива Президента країни.
Хоч би як там було, схоже, кадрова кадриль триватиме і найближчим часом. Бо в усіх — і не тільки провладних — політиків одна мета. Фактично 26 березня пішов зворотний відлік часу в майбутніх парламентських перегонах, і кожен з них прагне зайняти домінуючі висоти при розробці стратегії наступу на електорат.
Мета — 2010
Насправді за всіма маневрами криється інше: президентські перегони 2010 року. Не дивно, що знову починається критика внесених змін до Конституції, які повинні набрати чинності або 1 вересня нинішнього року, або 1 січня наступного. Нині аналітики ламають голови, щоб відмінити їх. Дехто радить главі держави звернутися до Конституційного Суду, щоб той виніс свій вердикт грудневому голосуванню народних обранців. На їхню думку, парламент порушив процедуру під час затвердження змін до Основного Закону. На деталях зупинятися не будемо, хоча народна мудрість і стверджує, що в них ховається диявол.
Одначе диявол ховається в іншому — в законі про вибори народних депутатів. Нагадаємо: цей закон передбачає існування імперативного мандата. А це означає, що народний депутат, який вийшов із фракції, автоматично складає і свої повноваження. Таким чином та чи та політична сила зберігає у своєму складі ту кількість багнетів, яку отримала за результатами перегонів.
Окрім того, відповідно до внесених змін у Конституції термін депутатських повноважень збільшено до 5 років. Отже, фактично наступний парламент і визначатиме формат президентських перегонів 2010 року.
Недаремно на базі фракції «Наша Україна» і створена нова партія Народний союз «Наша Україна». Недаремно Віктор Ющенко закликав влитися у майбутню коаліцію на парламентські вибори і Блок Юлії Тимошенко, і Народну партію. Бо, власне, лідери цих двох політичних угруповань і можуть бути реальними конкурентами Віктора Ющенка у 2010 році. Саме тому Українській народній партії і Народному руху дали волю і не мобілізували під знамено єдиної партії. Бо ці дві політичні сили можуть стати «троянським конем» для Блоку Юлії Тимошенко. Саме тому реанімовано «касетний скандал», щоб приборкати інших непокірних і змусити влитися у єдину колону провладної коаліції.
Власне, цими обставинами і можна пояснити весняне загострення у політичному організмі провладних сил. Проте ініціаторам цього загострення варто не забувати і про ті політичні сили, які сплять і прагнуть реваншу. Саме вони і можуть скористатися тою грою, яку правляча еліта нав’язує на цьому етапі своїм союзникам.
