Запекла дискусія між авторами законодавчих змін до Держбюджету-2005 і представниками великого бізнесу фактично шукала відповіді на животрепетне запитання: чи піде на користь суспільству й економіці фінансовий план з яскраво вираженим соціальним змістом?

Відкоригований державний баланс цілком слушно охрестили бюджетом проїдання. Більш як половину його доходів, які зросли приблизно на 50 відсотків, спрямують на зміцнення купівельної спроможності людей, про що ми вже писали у попередніх «Балансах». На 32 відсотка зростуть пенсії, на 57 — зарплати працівників бюджетної сфери. Той факт, що це суперечить класичним традиціям бюджетного планування —белетристика. Після помаранчевого струсу і за таких потужних соціальних очікувань, як зараз, — не до класики. Проте уряд спромігся «зачепитися» за низку стрижневих макроекономічних показників. Так, перерозподіл доходів валового внутрішнього продукту через бюджет не перевищить 28,5 відсотка. Істотно зменшено його дефіцит. Є жорсткий орієнтир зміцнення гривні проти американського долара, випереджаюча пенсійну динаміка зростання заробітних плат. А головне, обіцяно не миттєві, а поступові виплати напередодні сезонного зниження цін. Усе це сприятиме боротьбі з головним на сьогодні ворогом — інфляцією, яка за рік, як передбачається, зросте до 9 відсотків.
Нинішнє подорожчання продовольчих товарів, особливо м’ясопродуктів, лише почасти зумовлене сезонними особливостями ціноутворення, а почасти — розбалансованістю державних фінансів у третьому і четвертому кварталах минулого року. Але з огляду на задекларовану індексацію заробітних плат та пенсій уряд не менш за нас зацікавлений у помірному зростанні споживчих цін. Про це свідчать знижені ставки ввізного мита на найбільш популярні товари, диференційований (у середньому на 50 відсотків) підхід до підвищення тарифів на вантажні перевезення, десятки інших кроків, спрямованих на детінізацію економіки. І погодьтеся, зусилля авторів законопроекту варті схвальних відгуків: якщо раніше 2 мільярди гривень не вистачало для підняття пенсійного мінімуму до рівня 295 гривень (а фіскальний дефіцит становив майже 33 мільярди гривень), то на перше читання винесли законопроект, в якому вистачає ресурсів для підняття пенсій до 332 гривень. Щобільше — віднайдено можливість прирівняти його до мінімального розміру заробітної плати. Вражаюче, однак, очевидно, і цього не достатньо для усунення пенсійних проблем. В ідеалі хотілося б, щоб збігався мінімальний рівень зарплати з прожитковим мінімумом для працездатних осіб. Але й те, що маємо, змусило внести зміни до понад 80 законів, переважно податкових, спричинило хвилю протестів з боку тих, кого не влаштовує скасування податкових пільг та всіляких преференцій. Передвиборне гасло «Багаті поділяться з бідними» зненацька в цифровому виразі стало виразнішим. Власне, представники автомобільної, судно-, літакобудівної промисловості, сільгоспмашинобудування минулого тижня вважали за необхідне податкові пільги називати стимулами. Так чи так, а без пільг АвтоЗАЗ — на дієті. Міністр фінансів Віктор Пинзеник з іншого приводу, проте виголосив ключову фразу: «Народ довірив урядові управляти своїми грішми». Якщо таке каже Міністр фінансів — від рівних умов в оподаткуванні уряд не відійде. І чудес у решеті, з яким він порівнює вільні економічні зони, вже не буде. Але на технопарках хрест не поставлять.
Зміни до держбюджету не містять фанатизму, хоч, звісно, ризиків — сила-силенна. Найближчий — вже наявний дефіцит коштів у місцевих бюджетах на виплату заробітної плати. Проте ясно: якщо уряд пожвавить споживчий попит до рівня, достатнього впливати на динаміку ВВП, це буде загальнодержавною перемогою. Пропозиції профільних комітетів і народних депутатів вочевидь поліпшили загальнодержавний баланс, хоч його дефіцит і зріс майже на півтора мільярда гривень. Його покриють приватизаційною виручкою, ухилившись від приросту державного боргу. Оподатковуватимуть продукцію АПК все-таки з наступного року; збережено нульові ставки ПДВ на імпорт природного газу, передплату, книговидання, послуги для суднобудівників до завершення зовнішньоекономічних контрактів; ставка ввізного мита на автомобілі становитиме таки 20 відсотків, а не 34,5 тощо. Уряд показав, що і далі готовий іти на компроміси в ім’я хисткого і водночас такого бажаного усіма вітчизняного балансу. Та з нього все лише починається.