Національна академія державної податкової служби України об’єднала під одним дахом вузівську і галузеву науку. За таким поєднанням, вважають фахівці, перспектива розвитку вітчизняної науки та освіти
Вітчизняна податкова наука ще зовсім молода: вона бере свій початок з часу створення Українського фінансово-економічного інституту — 10 січня 1996 року. З гордістю можемо сказати, що вітчизняна податкова наука, яка дедалі більше утверджується в суспільстві, має власне обличчя. Вчені з самого початку відхилили окремі пропозиції про сліпе запозичення зарубіжних наукових сентенцій: на грунті української економіки і нашого менталітету вони не дали б бажаних результатів.
Від технікуму до академії — семимильними кроками
Для довідки. Національна академія ДПС України, що міститься за 25 кілометрів від Києва в місті Ірпені, виросла на базі колишнього індустріального технікуму. У 1991 році цей навчальний заклад став коледжем. Через п’ять років, у 1996-му, на його фундаменті створили Український фінансово-економічний інститут (базовий вуз Міністерства фінансів). Саме тут відкрили Науково-дослідний центр з проблем оподаткування, де вибудовувалися перші принципи нової податкової політики держави. А 21 грудня 1999 року була підписана постанова Кабміну “Про створення Академії державної податкової служби України”, базового навчального закладу ІV рівня акредитації ДПСУ. У 2003-му вуз отримав статус Національного.
Розгалужена структура академії поєднує в собі заклади й установи, які, крім наукової діяльності, займаються підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів. Серед них — Київський фінансово-економічний коледж, Науково-дослідний інститут фінансового права, Науково-дослідний центр з проблем оподаткування, Інститут креативних технологій, Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для ДПС України.
На семи факультетах різними формами навчання охоплено більше 10 тисяч студентів. Акдемія також має філіали у Вінниці, Житомирі, Тернополі, Сімферополі, Сторожинці (Чернівецька область) та Кам’янці-Подільському (Хмельницька область). Планується відкриття нових філій, факультетів заочного навчання в Одесі, Сумах, Прикарпатті. Загалом їх буде дев’ять.
— Шлях до створення академії ми справді долали семимильними кроками, — каже проректор з наукової роботи, доктор економічних наук, заслужений діяч науки і техніки України Людмила Тарангул. — Такий стрімкий поступ до створення, а потім утвердження вузу, звісно, вимагав досвідченого диригента. Без нього становлення академії навряд чи відбулося б...
Ті, з ким довелося спілкуватися під час перебування в академії, тісно пов’язують народження навчального закладу, до речі, першого на теренах країн колишнього Союзу такого галузевого вузу, з ректором Петром Мельником. Його організаторські здібності викликають захоплення. Так само, як і талант ученого. Кажуть, йому вдалося втілити задумане тому, що йшов на крок попереду. Не боявся експериментувати. Сміливо відстоював новації. Зокрема, у високих кабінетах Києва, а за часів Союзу — у Москві. Фундамент нинішнього вузу закладався не сьогодні і не вчора. До цього Мельник ішов не один рік.
Один лише приклад. Ще у 1995 році в тодішньому індустріальному коледжі функціонувала низка кафедр столичних вузів. Діяла філія одного з інститутів. Уже тоді було очевидно: коледж виріс зі свого статусу середнього спеціального навчального закладу. Студенти отримували з деяких предметів такі ж знання, як у вузі. Міністерство фінансів на той час не мало свого базового навчального закладу. Так з’явився Український фінансово-економічний інститут. Молодий ректор міг після цього спочивати на лаврах: такої висоти досягнуто!.. Ті, хто добре знає Мельника, лише усміхаються у відповідь: “Не тої вдачі чоловік”.
Із досьє “ГУ”. П. Мельник народився в 1957 році на Рівненщині у селянській родині. У 1972 році приїхав на навчання до індустріального технікуму в Ірпені. Відтоді його життя тісно пов’язане з містом, яке раніше було знане як мекка літераторів, а тепер — як центр податкової науки. Після служби в армії його обрали секретарем комітету комсомолу технікуму. Потім — першим секретарем міськкому комсомолу. Згодом став директором коледжу, ректором Українського фінансово-економічного інституту, а відтак — ним же створеної академії.
П. Мельник — автор більш як ста наукових праць, 16 підручників, навчальних посібників з проблем економічного та правового забезпечення податкової політики держави. Він заступник голови Спілки юристів України, член колегії Державної податкової служби, представник Всесвітньої асоціації юристів в Україні, перший віце-президент Асоціації платників податків, перший заступник голови Ради з юридичної освіти і науки України, член науково-консультативної ради при Верховному Суді. Нагороджений орденом “За заслуги” ІІ і ІІІ ступенів.
Навіщо нам наука про податки?
Для довідки. У 1996 році, на час створення Українського ФЕІ, його науковий потенціал налічував одного доктора наук і 14 кандидатів наук. Нині в академії працюють 540 висококваліфікованих фахівців: 5 академіків, 55 докторів та 184 кандидати наук, 54 професори і 137 доцентів. Навчальний заклад має аспірантуру, спеціалізовані вчені ради з підготовки кандидатів та докторів наук у галузі економіки, фінансів та правознавства.
Академія налагодила зв’язки з навчальними закладами та науковими центрами Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Німеччини, Швеції, США. Торік в академії побувало десять урядових делегацій країн СНД, яких цікавила можливість підготовки податківців для своїх країн.
Податкова наука, яка розвивається насамперед силами названого вище творчого потенціалу вчених академії, тісно пов’язана з практикою. Питання “навіщо вона нам?”, яке не раз доводилося чути в період становлення академії, нині відпало. Без наукового підгрунтя податкова система не зможе існувати. Бо податки будуть недосконалими. А це — шлях до зловживань.
ЦИТАТА: “Податкова наука потрібна для створення такого середовища, в якому платники не ховалися б із податками, а сплачували їх з почуттям виконаного обов’язку перед своєю державою або, якщо хочете, з усмішкою на обличчі. І при цьому пишалися тим, що їхні кошти роблять багатшою державу й заможнішими її громадян”. (Петро Мельник.)
— Для нас дуже важливою є підтримка з боку керівництва Державної податкової служби, — каже П. Мельник. — Це той місток, що з’єднує науку з практикою.
Згідно з наказом ректора академії всі кафедри уклали угоди з підрозділами ДПС. Щоб іти в ногу. Щороку вчені виконують не менше десяти наукових замовлень від податківців. Так відбувається зустрічний рух науковців і практиків. Характерним прикладом співпраці стало виконання важливого державного завдання: розробка низки наукових праць з питань адміністрування найбільш проблемного податку — на додану вартість (ПДВ). Результатом цієї роботи, до виконання якої торік було залучено 16 груп учених і практиків, стало видання бібліотечки книг з даної проблематики. І не тільки. В академії розроблявся законопроект “Про місцеві податки і збори”. Науковці підставили плече в питанні організації навчання податківців-практиків, зайнятих адмініструванням ПДВ. Розроблений ними дистанційний курс навчання й тестування практиків одержав високу оцінку, бо став надійною базою для впровадження у подальшому інших навчальних програм.
ЦИТАТА: “Недосконалі податки тішать серце бізнесмена, бо дають можливість обкрадати державу, не порушуючи закон. Завдання тих, хто дбає про державу, запропонувати такі правила гри, які б виключали можливість лазівок мінімізації сплати податків. Важливу роль у цьому може відіграти Комітет ВР з питань податкової та митної політики, створення якого ініціюють учені академії”. (Петро Мельник.)
Електронний підручник
14.639 податківців-практиків з усіх регіонів держави навчались у грудні 2004 року за розробленою в Національній академії ДПС новою дистанційною програмою — тобто не виходячи зі службового кабінету...
З першого січня ц. р. запроваджено новий порядок адміністрування ПДВ. Усі, хто причетний до роботи з цим видом податку, повинні були пройти відповідну підготовку. Насамперед детально вивчити особливості, пов’язані зі змінами в законодавстві. Так з’явився відомий серед податківців наказ
№ 614, який чітко регламентував організацію і проведення такого навчання. Закінчити його треба було до 31 грудня 2004 року. Без електронного підручника, підготовленого в академії, визнають податківці, плакала б їхня наука.
Над електронною версією новинки працювали вчені кафедри державного управління та фахівці Науково-дослідного центру з проблем оподаткування. Розповідає Вадим Журавський, кандидат наук, завідувач кафедри державного управління:
— Над системою дистанційного навчання ми працювали, починаючи з 2000-го року. Окремі її елементи запровадили для заочних курсів підготовки абітурієнтів. Суть, гадаю, зрозуміла: слухач спілкується з викладачем при допомозі комп’ютера, не виходячи з квартири чи робочого кабінету. Тільки завдяки попереднім наробкам вдалося оперативно підготувати навчально-екзаменаційну програму з проблем адміністрування ПДВ. Записали її електронний варіант на компакт-диски — і передали в регіони. Слухачі, відкривши такий електронний підручник, мали можливість опанувати запропонований матеріал, а відтак пройти тестування. Опрацювавши отримані результати, узагальнили їх і визначили рівень знань і фахової підготовки кожного слухача.
В чому особливість такої форми навчання? По-перше, вдається залучити широку аудиторію слухачів, кожен з яких, до того ж, залишається на своєму робочому місці. По-друге, тестові завдання підібрані таким чином, що дають можливість одержати максимально прозорий результат. Наприклад, чи реально відповісти на складне запитання за короткий проміжок часу? Звичайно, ні. Тим часом є слухачі, яким це вдалося. Схоже, без шпаргалки не обійшлося. Однак вони навіть не підозрювали, що затрачений на відповідь час чітко фіксує комп’ютер. Відсоток достовірності у таких випадках знижується. До речі, внести виправлення в дану відповідь слухач не може: зайти в його папку має можливість тільки викладач при допомозі спеціального генератора.
Таким чином, нами опрацьовано 103 тисячі відповідей 14.639 слухачів. Шкала оцінювання включає кілька пунктів. Окремі показники, як кажуть, вступають між собою у протиріччя. Так, середній бал слухачів Вінницької області становить 4,93 (за п’ятибальною системою). Здавалось би, і рейтинг буде високий. Але за цим показником вінничани ледь не в середині таблиці. І тільки тому, що їх підвів показник достовірності результатів, відсоток охоплення навчанням і т. д.
А які результати в податківців інших регіонів?
Високий рейтинг мають Тернопільська й Запорізька області, місто Севастополь.
Низький рейтинг: Херсонська, Житомирська, Миколаївська області.
Високий середній бал: Закарпатська, Одеська, Тернопільська, Хмельницька області.
Податки стануть прозорими, як скло
Проект модернізації ДПС України — ще одна розробка учених академії, що нині втілюється у практику
Про це повідомив Анатолій Рибак, директор Інституту креативних технологій Національної академії ДПС України. За словами співрозмовника, йдеться про електронний варіант справляння податків. І не тільки. Весь обіг документів відбуватиметься в електронному полі. Точніше, у замкнутому колі.
Що це дає? Найголовніше — можливість відстежувати рух коштів. Кожна їх зупинка чи затримка фіксуватиметься в комп’ютерній базі даних. Рух податків стане прозорим, як скло. Встановити місце їх зупинки можна буде протягом короткого часу. Повністю відпаде необхідність зустрічних перевірок, яких лише торік провели 850 тисяч.
Забувай про сесію,студенте!
Національна академія ДПС України включена до переліку вузів держави, де здійснюється експеримент з реалізації положень Болонської декларації
Експериментальним є фінансовий факультет. Суть новизни у впровадженні кредитно-модульної системи підготовки фахівців, що є ключовою вимогою Болонського процесу. Тобто, модернізації нашої освіти за стандартами єдиного європейського освітнього простору. Простіше кажучи, запровадження правил, за якими навчаються студенти у західних країнах. Про перші результати експерименту (він триває з початку нинішнього навчального року), а також про те, як сприймають його ті, хто навчається і хто навчає, розповідає декан фінансового факультету Валентина Ходаківська:
— У вас, мабуть, викличе здивування той факт, що не всі наші студенти складали іспити під час нинішньої зимової сесії. І не тому, що не були допущені до неї. Навпаки, це кращі студенти. Річ у тім, що кредитно-модульна система, про яку йде мова, передбачає накопичення протягом семестру певної кількості так званих кредитів, або наукових одиниць, з тих чи інших дисциплін. Що особливо приваблює студентів, то це можливість у подальшому вибирати навчальний заклад у будь-якій країні, що входить до Болонського процесу, і здобувати там знання з певних дисциплін. Щоправда, це стане можливим лише тоді, коли наша держава приєднається до європейської освітньої системи.
Так само студент зможе вибирати викладача. Експеримент значно посилює роль самостійної роботи. Наші студенти уже формують індивідуальні плани. Їх ввели з початку другого навчального семестру.
— І що з цього виходить?
— Не всім дається легко навчання в нових умовах. Приблизно 70 відсотків студентів набрали протягом семестру необхідну кількість балів, що дало їм можливість, як-то кажуть, забути про сесію. Три тижні, поки тривали зимові іспити, вони могли розпоряджатися часом на власний розсуд. Решта 30 відсотків, які, до речі, також брали участь в експерименті, але не могли дістатися навіть до показника 50 балів (така кількість відповідає “трійці”). Такі змушені були проходити випробування екзаменаційною сесією.
— Чи однаково ставляться до таких новацій і студенти, і викладачі?
— Ні-ні! На мою думку, студенти більше зацікавлені в експерименті. Вони простіше сприймають нову термінологію. Їх не дратують, як декого з викладачів, “модулі” й “кредити”: мовляв, до чого вони, коли йдеться про звичайне оцінювання знань... Студенти відверто кажуть, що не хочуть нудних лекцій. Їм більше хочеться нетрадиційного викладу матеріалу: у формі дискусій, ділових ігор тощо. Маємо ставитися до них по-іншому: сприймати студента як рівноправного колегу, якщо хочете — як суб’єкта спілкування.
У викладачів багато часу забирає зміна планів. Крім того, вони мають довести до студентів критерії оцінювання тем за стобальною системою. Можете тільки здогадуватися, наскільки це клопітна справа.
Наприкінці лютого я доповідала про хід і результати експерименту на засіданні Вченої ради академії. Моя думка однозначна: експеримент має більше позитиву. З одного боку, підвищується відповідальність студента за здобуття знань, а для цього тепер з’явилася мотивація — розширення світогляду, можливість навчатися за кордоном. З другого — я бачу очевидну перспективу в підвищенні якості підготовки фахівців. Якщо раніше хибувала практика (студенти вперше проходили її лише на четвертому курсі), то тепер вони спілкуватимуться зі своїми роботодавцями уже на другому курсі.
Звертає на себе увагу ще одна вимога: поширений додаток до диплома. Раніше, як ви пам’ятаєте, це була одна сторінка тексту з оцінками. Тепер — не менше восьми сторінок. Крім шкали оцінювання, детально подаються наукові здобутки, рейтинг студента, його активність і наукові вподобання тощо. Це вже цілий рекомендаційний лист, за яким роботодавці визначатимуть, потрібен їм такий фахівець чи ні. Ну й, нарешті, скажу, що для магістрів і аспірантів запроваджена навчальна дисципліна “Вища освіта і Болонський процес”. А з першого вересня ц. р. експеримент буде поширено на студентів, які навчаються на інших спеціальностях нашого факультету. Нині ним охоплені лише ті, хто здобуває фінансову спеціальність.
Молоді вчені — у перших лавах
Більше ста науковців академії об’єдналися в Раду молодих учених — громадську організацію, що сприятиме їхньому становленню
Проректор з наукової роботи Людмила Тарангул каже, що саме молоді науковці беруть найактивнішу участь в організації і проведенні різноманітних заходів. Протягом п’яти років тут відібрали для подальшої наукової роботи 106 талановитих студентів-випускників. Частина з них стала аспірантами, решта — здобувачами. Їм потрібна допомога. Хоча вони не сидять склавши руки. Друкуються у спеціалізованих виданнях, виступають на конференціях, в тому числі за кордоном. Але хто контролює такі виступи? Тепер їх обговорюватимуть на засіданнях ради. Щоб той, хто представлятиме академію, робив це, як мовиться, вагомо. Одна голова добре...
— Від тих, хто приходить на зміну старшому поколінню, — продовжує Л. Тарангул, — залежатиме майбутнє податкової науки. Це амбітні, в хорошому значенні слова, молоді люди, сповнені бажання зробити життя в державі кращим, вивести її на такі рубежі, яких уже досягли європейські країни. Як тут нам, старшим, не підставити їм плече?
Саме про це йшлося на засіданні ректорату, а потім на Вченій раді академії, коли обговорювалося питання створення названої вище громадської організації. Найголовніше, на чому наголошувалося, — дотримання уже сформованого курсу: поєднання науки з практикою. Вся кафедральна тематика наукових робіт, в тому числі тих, над якими працюють молоді науковці, погоджується з практиками і поєднується з практикою, уточнила Л. Тарангул. За її словами, із 220 наукових тем, над якими нині працюють в академії, половина стосується питань оподаткування.
Такий напрямок роботи знайшов схвалення, зокрема, в Управлінні науки Київської міської державної адміністрації. Після кількох років співпраці з академією управління внесло пропозицію про її включення до переліку столичних вузів. Попри те, що навчальний заклад міститься за межами столиці і вважається регіональним.
Лікнеп з іноземних мов
Рішення про обов’язкове вивчення іноземних мов не лише студентами, а й викладачами прийнято на засіданні ректорату
Ініціював його проректор з міжнародних питань, кандидат юридичних наук Ігор Кириченко. Співрозмовник переконаний, що за рівнем освіти випускники академії не дуже-то й поступаються тим, хто отримував такі ж спеціальності фінансистів, податківців, юристів у зарубіжних навчальних закладах. А ось у вивченні іноземних мов... Це перепона, що не дає можливості студентам і вченим брати участь у наукових форумах, де вимагається обов’язкове володіння іноземною. Зрештою, каже Ігор Глібович, без цього ми не можемо достойно представити свій навчальний заклад на міжнародному рівні. Ну що це за вчений, який не володіє іноземною?
І. Кириченко говорив так переконливо, що двох думок щодо прийняття рішення про запровадження, образно кажучи, лікнепу з вивчення іноземних мов не було. Абітурієнтів, які володіють іноземною, тут чекають із задоволенням. Вони матимуть перевагу над іншими своїми суперниками по вступу.
Наш партнер — МЗС
Національна академія ДПС України — єдиний у державі вуз, який уклав угоду про співпрацю з Міністерством закордонних справ
Як розповів І. Кириченко, почалося з того, що академія розробила навчальний курс для перепідготовки фінансистів, які працюють за кордоном у структурах МЗС. Викладачі академії читали лекції з даного курсу і вели практичні заняття. Проходили вони на базі Дипломатичної академії. Продовжилася така співпраця стажуванням студентів академії у структурах відомства з зовнішніх питань держави. У квітні минулого року такі стосунки закріпили укладенням угоди про співпрацю.
Молодим ученим, а також студентам, відкривається гарна перспектива у діловій кар’єрі: зарекомендувати себе на практиці за кордоном — у наших представництвах, посольствах, або ж у зарубіжному навчальному закладі. Щоб надалі продовжити там роботу чи навчання. Хороші спеціалісти скрізь потрібні. Науковці також звертаються до закордонної міністерської структури по допомогу в пошуку грантів, навчальних програм і проектів за кордоном тощо.
Та й на сайті академії з’являється дедалі більше відвідувачів із зарубіжних країн. Особливу увагу навчальний заклад привертає сусідів з країн СНД. Навіть Росія не має такого спеціалізованого навчального закладу. Цілком імовірно, що невдовзі в Ірпені готуватимуть фахівців для інших країн.
Німці сказали: “Гут, податкова!”
Закінчивши неповних три курси фінансового факультету, одна із студенток академії переїхала на постійне місце проживання до Німеччини. Дівчина й гадки не мала, що німці так високо оцінять рівень її знань і дадуть можливість продовжити навчання на цьому ж курсі.
Про цей випадок розповіла декан фінансового факультету Валентина Ходаківська. “Ми самі були приємно вражені таким ставленням до нашої колишньої студентки в одному з німецьких університетів, — каже Валентина Павлівна. — Зазвичай, як відомо, нашим емігрантам у кращому разі дають можливість ще раз пройти уже вивчений курс, а тут...” Перед тим, щоправда, в університеті в нашої співвітчизниці затребували виписку з оцінками про те, як вона опанувала низку дисциплін. З таким проханням до нас звернулася мати дівчини, і ми дали їй такий документ. А потім розповіла про розмову з дочкою по телефону. Та від радості повторювала, що німці сказали: “Гут, податкова!”
— Звичайно, таке приємно почути, — продовжує декан. — Хоча зауважу, що це була одна з найкращих наших студенток. Вчилася вона добре. Досконало знала німецьку. Тепер зможе реалізувати себе за кордоном.
А ось дещо інший випадок. Студент юридичного факультету Варшавського університету Роман Дзюнзя звернувся через сайт академії з листом, у якому висловив бажання перевестися на навчання в Україну, до Національної академії ДПС України. Хлопець просить дати йому з цього приводу консультацію.
Запрошуємо на педагогічні читання
Центр гуманітарної освіти академії запрошує на треті Ірпінські міжнародні читання “Проблеми гуманізації навчання та виховання у вузі”
Цей захід, що вже став традиційним, проводиться спільно з Академією педагогічних наук України. Він має статус міжнародного: у ньому беруть участь учені з країн СНД, Польщі, які відстоюють думку, що знання без високої культури ніколи не дадуть бажаного результату. Петро Мельник часто повторює слова: “Душу студента треба наповнити змістом, щоб вона аж світилася...” Знову ж таки з ініціативи ректора виховна робота поставлена в академії на одному рівні з навчальним процесом. “Ми свідомі того, — каже Петро Володимирович, — що завтрашнього і податківця, і фінансиста, і силовика, захисника закону треба вчити культури, мови, філософії, мистецтва. Незалежно від того, який вуз закінчує студент, має виходити з нього з дипломом у руках і добротою в серці. За цим стоїть дуже відповідальний освітній принцип: дати країні не лише вмілого професіонала, а й глибоко ерудовану, чулу до прекрасного людину”.
Цей принцип і лежить в основі згаданих педагогічних читань. Нинішні проходитимуть 12-13 травня. Бажаючі взяти в них участь можуть уже подавати заявки до академії.
“Сузір’я” співає, танцює, декламує і чарує
Студентам податкової, без перебільшення, поталанило. Таке враження, що вони одночасно навчаються ще й в університеті культури. Створений культурно-мистецький центр “Сузір’я” налічує 20 (!) художніх колективів. Естафету прекрасного тут передають від одного покоління випускників до іншого. “Сузір’я” співає, танцює, декламує...
Уже два роки підряд давали концерти на найкращій столичній сцені — у Національному палаці “Україна”. Якими оплесками зустрічали студентів!.. Деякі прискіпливі глядачі не вірять ректору. Кажуть, що то не студенти виступають, а найняті (для піару) професіонали — такий високий вишкіл!.. Помиляються! Хоча без професіоналів справді не обходиться: вони працюють керівниками, режисерами, постановниками. Чимало зусиль до організації і становлення центру доклав проректор з виховної роботи Валерій Бодашевський. Ще один активний організатор “Сузір’я” — Ніна Чуприна, яка є художнім керівником ансамблю пісні і танцю та головним хормейстером центру. Їй присвоєно звання заслуженого працівника культури України. Такого ж звання удостоєний головний балетмейстер Станіслав Федорович.
Чи не найяскравішою зіркою в мистецькому “Сузір’ї” є ансамбль української народної пісні і танцю, що виборов звання народного аматорського колективу. Він представляв нашу державу на XVІІ Міжнародному фестивалі фольклору в Канаді та одному з фестивалів у США. Не раз зачаровували своїми виступами учасники ансамблю народних інструментів, духового оркестру, студії народного і бального танцю, хору курсантів факультету податкової міліції, ансамблю барабанщиць... Майже тисяча студентів зайнята у творчих колективах “Сузір’я”.
Діяльність культурно-мистецького центру підтримується ректором неспроста. Кажуть, Петро Володимирович сам не всидить на місці, коли чує гарну пісню, особливо народну. А голосом може зачарувати найвибагливішого слухача. Саме так відгукуються про нього у Клубі любителів української пісні, створеному відомими політиками і народними депутатами. Справді поталанило тим, хто навчається в академії: і освіту здобувають, і таланти розвивають.
Дорога до Києва стане коротшою
Регіональний вуз, яким є академія, потребує певної автономії — приміщень, господарських служб тощо. Створити їх в умовах невеликого містечка не так просто...
У кабінеті ректора є макет академічного містечка майбутнього. З новими навчальними і житловими корпусами і навіть асфальтовою дорогою від академії до київських околиць. Сьогодні, щоб добратися до столиці, треба подолати 25 кілометрів шляху. Напряму відстань значно коротша — лише 11 кілометрів, з яких треба прокласти лише 6 кілометрів, і дорога виведе на околицю столиці. Невже Мельник і дороги будує?
“Усе, що ми робимо, — каже Петро Володимирович, — робимо не лише для себе, а й для нашого міста”. Добробут і побут значної частини його мешканців безпосередньо залежать від навчального закладу. Місцева влада добре розуміє це. Співпраця з академією виявляється навіть у тому, що окремі місцеві керівники беруть участь у засіданнях ректорату.
Усі будівельні роботи ведуть спеціалісти створеного академією державного будівельного підприємства. Навесні стане до ладу інформаційний конференц-комплекс. Триває зведення чудового навчального корпусу. Споруджується будова, каже ректор, за новітньою технологією, яка не застаріє морально і через десятки років. Такими ж є інші новобудови, що вже служать викладачам і студентам. Усі приміщення з’єднані між собою галереями-переходами.
Де беруть кошти? “На блюдці, повірте, їх ніхто не підносить, — каже П. Мельник. — Якщо, наприклад, вісім наших студентів входили до складу національної олімпійської збірної в Афінах, якщо на зимовій Універсіаді половину медалей для збірної України заробили наші студенти, то скажіть, будь ласка, ми маємо моральне право порушувати питання про створення в Ірпені олімпійської спортивної бази? Ось вам один із способів вибивання коштів”.
Крім того, з року в рік не тільки сповна використовують бюджетні асигнування, а й самі заробляють. А будують, як уже згадувалося, власними силами. До речі, систему харчування також мають свою. Для цього створили потужну централізовану фабрику-кухню, де готують страви для всіх закладів харчування, що є у навчальних корпусах і гуртожитках. Отож, розташоване у чудовій парковій зоні академмістечко сповна забезпечує свої потреби.
Приємно дивує чистота, а ще більше ввічливість студентів. На запитання, як пройти до приймальні ректора, у відповідь спершу привітна усмішка на обличчі, а тоді — пропозиція провести до самих дверей. Скільки не ходив коридорами, ніде не бачив курців (а в деяких київських вузах вони сидять на кожному підвіконні). Скільки для цього затрачено зусиль -найкраще, звісно, знає ректор.
Ніде правди діти, Мельнику багато хто заздрить. Щоправда, одні по-доброму. В інших — заздрість чорного кольору. Мовляв, скільки йому треба? І хто вже його зупинить?..
ЦИТАТА: “Я справді хочу залишити гарний слід на землі. Кожному сущому дана така можливість. Щоправда, реалізуємо її по-різному. Таким же різним у нас є ставлення одне до одного: одні радіють чужим успіхам, інші, навпаки, ладні вибачити найтяжчі гріхи — тільки не успіх...” (Петро Мельник.)
Храм — як у Сорбонні
Храм архієпископа Миколая, розташований на невисокому пагорбі на території академмістечка, привертає особливу увагу кожного, хто приїздить до академії.
Відомі навчальні заклади Сорбонна і Оксфорд мають свої храми. Знаючи про це, Мельник також виношував ідею будівництва осередку духовності майбутніх податківців. Ініціативна група віруючих звернулася по благословення до митрополита Київського і всієї України Блаженнійшого Володимира. Отримавши його, розпочали будівництво. Було це в липні 1999 року. А вже 19 грудня того ж року митрополит Володимир освятив новозбудований храм. Йому передали частку мощей чотирьох Преподобних Печерських з Києво-Печерської лаври, а також св. священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького. З Рима до храму перевезено частку глави святого апостола Андрія Первозваного.
Духовенство храму (а це — молоді люди) є надійним помічником ректорату у вихованні студентів, бере участь у заходах, що проводяться в академії: випусках, виховних годинах, складанні присяги курсантами військового і факультету податкової міліції. Студентські подружжя у храмі вінчаються, тут здійснюється таїнство хрещення, миропомазання, сповіді і, звичайно, правиться служба. Щороку відбувається проща всіх бажаючих по найвідоміших святих місцях Європи.
Перші заяви про вступ до академії
написані під час Днів відчинених дверей
Ці традиційні заходи для абітурієнтів та їхніх батьків розпочалися наприкінці лютого ц. р. на фінансовому факультеті і триватимуть, доки їх не проведуть усі факультети, а також Київський фінансово-економічний коледж, що є структурним підрозділом академії.
Після цікавого діалогу між керівництвом навчального закладу і його викладачами в залі пролунало незвичне запитання: “Чи можна вже сьогодні написати заяву про вступ до академії?” Схоже, воно застало зненацька організаторів такого заходу. Офіційно прийом документів на денну форму навчання розпочнеться 1 червня і триватиме до 1 липня ц. р. Втім, порадившись, вони зробили виняток із правила. Абітурієнт, який задавав питання, одразу ж передав заяву. Хочеться вірити, що він з таким самим ентузіазмом складе вступні іспити і поповнить студентський колектив податкової.
Тим часом переможці творчих конкурсів уже можуть вважати себе студентами — їхнє сумління в навчанні здобуло визнання.
Позиція ректора — позиція патріота
— Усім нам треба вчитися бути кращими, єдиними у своїх прагненнях, — каже Петро Мельник. — Особливо нині, в переломні для держави часи. Слід усвідомити просту істину: перемогу здобули не лише ті, хто на виборах підтримав нинішнього Президента Віктора Ющенка. Перемогли всі, бо — перемогла Україна.
Не треба ділити людей. Бо ми — єдині. Ми — народ. Планку довіри до влади піднято настільки високо, що втримати її можна лише всім суспільством. Одна його часточка цього не зробить. Якщо почнемо “полювання на відьом” — це буде початок кінця. Так, люди можуть бути в різних партіях. Бо партій у нас багато. Але Україна — одна.
Михайло КАМЕНЮК, Віктор СКРИПНИК.
Ірпінь, Київська область.
