Москвичів зіпсувало квартирне питання, стверджує Михайло Булгаков.
У Бердянську, схоже, житло теж стало каменем спотикання у стосунках багатьох мешканців. Знаю особисто два випадки.
У першому одержана ветха будівля коштувала високопоставленому правоохоронцеві авторитету, якого він позбувся після маніпуляцій із квартирами.
В другому випадку через таку ж халупу побили горшки дві родини. Про це й розкажемо, залишивши на потім махінації служивого в погонах.
Справедливості заради треба відзначити, що з приходом Валерія Баранова до влади просування черги на одержання квартир пожвавилося. Завдяки прийнятій програмі “Ветхе житло”. Суть її проста: старі приміщення, що звільнилися, ви, черговик, можете одержати, але з умовою, що капітально відремонтуєте його за свій рахунок. Природно, з черги виходите, чим поліпшуєте показники і знімаєте частково головний біль з міського голови Баранова і його команди.
Нині багато чого можна почути про хитромудре рішення місцевої влади, яка нібито закамуфлювала за благородною програмою злочинну схему торгівлі квадратними метрами. Але це, повторююся, чутки: будуть конкретні факти, тоді й повернемося до них.
Однак Ганна Буравльова вже сьогодні твердить, що стала жертвою саме цієї схеми. Наталя Коваленко їй вторить, звинувачуючи владу, яка допустила — ні, спровокувала, на її переконання, — конфліктну ситуацію між двома порядними родинами.
А почалося все зі смерті сусідки Буравльових бабусі Полі. Як тут не згадати майстра Булгакова? Він описав, як протягом двох годин після загибелі Берліоза кербуд одержав 32 заяви від претендентів на житлоплощу покійного. “У них містились благання, обіцянки зробити ремонт, посилання на нестерпну тісноту” і таке інше.
Щось подібне сталося і в Бердянську, тільки претендентів було двоє і до жаданого будиночка Поліни Корніївни вони йшли різними шляхами.
Дорога Ганни Олександрівни, яка виховує неповнолітнього сина, пролягла через кербуда... пробачте, міськвиконком. Туди вона била чолом з 1990-го, ветхість її житла неодноразово підтверджували комісії. У липні 2003-го сусідня квартира звільнилася. Ганна — до міськвиконкому: виділіть, кімната через стіну, ремонт зроблю. У травні 2004-го житлокомісія, а 15 червня виконком прохання задовольнили. До цього щасливого моменту, знаючи напевне, що неодноразово обіцяна квартира буде її, Буравльова оформила відповідні договори і майже рік до одержання ордера справно оплачувала комунальні послуги. А в червні позичила грошенят і взялась наводити лад у квартирі № 5: підлога, дах, стіни, паркан. Капітальний ремонт закінчувала. Сказала родичці баби Полі, щоб прийшла по речі покійної. Наталя Коваленко наприкінці червня прийшла, але не по речі, а з вимогою... звільнити житло. Слово за слово — спірка розгорілась не на жарт. Викликали міліцію.
Їй жінки і показали, хто чим багатий. Буравльова — ордер, паспорт з реєстрацією, ремонт у всій красі. Коваленко — рішення суду від 6 травня 2004 р. про визнання її, Наталії Вікторівни, членом родини баби Полі, а значить, спадкоємицею, з якою державне комунальне підприємство (ДКП) “Житлосервіс-3” зобов’язане укласти договір найму на квартиру № 4 (?). Отже, ордер на кв.5, а в рішенні суду — кв.4. Чи не лихий, слуга Воланда, попутав? Схоже, панове, схоже...
Попутав-накрутив, на мій погляд, “Житлосервіс-3”. Відтіля начальникові міськуправління житлового господарства Валерію Яковлєву на початку 2004-го надходили листи про те, що в квартирі 4 по вул. Ювілейній, 1 ніхто не живе і не зареєстрований. До цього “Житлосервіс-3” неодноразово підтверджував: так-таки так, бабуся живе сама. Виходить, житло підлягає розподілу.
Квартиру і виділили Буравльовій, але під № 5. До слова, нумерація на сьогодні змінена БТІ у зв’язку з руйнуванням двох із п’яти квартир будинку. Тобто спірна вже під № 3... Значить, ні Буравльова, ні Коваленко не можуть заселитися в житло баби Полі, оскільки його де-юре не існує. Але як Наталія Вікторівна одержала четверту?
“Житлосервіс-3” усупереч своїм же інвентаризаційним даним про те, що в квартирі покійної ніхто не живе, раптом подає до місцевого суду позовну заяву про виселення... Коваленко. А та, у свою чергу, просить суд визнати її членом родини померлої. Цікавлюся в комунальному підприємстві: звідки стало відомо про тимчасового мешканця в кв. 5 (4, 3)?
Ні юрист, ні директор чіткої відповіді не дали. Мабуть, агентурними даними користувалися. Проте суд, протримавши позов два місяці без руху, 6 травня 2004-го ухвалив те, що ухвалив. “Житлосервіс-3” апеляцію не подавав.
— Чому? — питаю в директора ДКП Андрія Удовиченка.
Чи то термін пропустили, чи то вважали апеляцію марною затією, чи ще щось... Коротше, не зрозумів я. Зате вивчив ухвалу суду (головуючий Гліб Картофлицький) і зрозумів, що Коваленко одержала право на вселення дивовижним чином. Навіть булгаковський кербуд перетворився б на соляний стовп, довідавшись про чудасію на Ювілейній.
Коваленко, по-перше, зовсім не рідна внучка Поліни Корніївни: у тої не було дітей. По-друге, Наталія Вікторівна не жила з бабусею з 1999-го: за самотньою старенькою доглядали працівники соціальної служби і сусіди. В тому числі Буравльова.
— Я допомагала по господарству, викликала “швидку”, оплачувала рахунки, збирала необхідні довідки для оформлення їй субсидії, — згадує Ганна. — Ну самі подумайте: кого вона в першу чергу кликала на допомогу, живучи через стіну?
Зінаїда Чернова, сусідка:
— Народилась і виросла я тут. Бачила бабу Полю ледь не щодня. Не пригадаю, щоб з нею хто-небудь жив після смерті чоловіка. Коваленко приходила, але зрідка, у гості. Допомагали їй ми, чим могли. Особливо Ганна і Сергій з матір’ю.
Сергій Євлантьєв аж гмикнув, почувши, що Коваленко, як вона твердила суду і мені, жила з бабою Полею, вела спільне господарство з 1999-го.
— Вона живе на іншому кінці міста з родиною, — відзначив Сергій. — А господарював, можна сказати, я. Мені покійниця, не приховую, платила за роботу. Хіба це жіноча справа — дров нарубати, паркан полагодити? Крім того, ми з мамою город порали, прибирали у дворі й у кімнаті, грубку топили. Адже соціальні працівники тут не щодня бували.
На користь Коваленко свідчили чомусь не сусіди покійної, а Наталчині друзі, що живуть в іншому мікрорайоні. Вони й бабусі зовсім не знали, впевнена Буравльова.
А чи знав її голова вуличного комітету № 21, якщо вулиця Ювілейна “підвідомча” двадцятому? Чому суд узяв до уваги документ органу самоврядування, який не має повноважень представляти органи влади? Друга організація представила довідку, що Коваленко тоді не жила за місцем реєстрації.
І той, і другий документи дуже сумнівні, тому що є письмові підтвердження того, що Наталя Коваленко оплачувала комунальні послуги за місцем реєстрації, а вуличний комітет № 20 не зафіксував її проживання з бездітною бабусею.
Про все це Ганна Буравльова пише в місцевий суд, але там, протримавши заяву три місяці, повертають її без належного оформлення. Одинадцять разів (!) вона намагається потрапити на прийом до Картофлицького — безуспішно.
— Вона не сторона у справі, — відповів мені Гліб Вікторович, відмовившись коментувати своє рішення щодо Коваленко.
— Ви відмовили Буравльовій у поновленні строку на апеляцію рішення суду. Але ж ця жінка — зацікавлена сторона, якби вона була на суді — не було б ордера і конфлікту.
— Нехай оскаржує мою ухвалу.
Ганна оскаржила. Запорізький апеляційний суд скасував ухвалу. Йду до міського прокурора Олексія Гуліна.
— У жовтні 2004-го “Житлосервіс-3” направив до суду заяву про перегляд рішення суду від 6 травня 2004 року в порядку виняткового провадження, — сказав Гулін. — Прокуратура захищатиме інтереси держави. Але не Буравльової — вона не злидарка і не інвалід.
У міськвиконкомі сьогодні вирішують питання про визнання ордера, виданого Ганні Олександрівні та її синові, недійсним.
— Судіть самі: квартир № 4 і № 5 не існує, а на квартиру № 3 ні в кого із сперечальників відповідного документа нема, — чітко пояснив ситуацію Валерій Яковлєв. До слова, Яковлєв і його заступник Віктор Кравець ухвалою суду визнані винними в тому, що навмисне внесли помилкові дані в документи, які стали підставою незаконного рішення міськвиконкому від 15.06.04 р. Їх оштрафовано. Чи ж тих “стрілочників” покарали? На це питання відповість суд, куди подано апеляцію.
Отже, все буде повернуто на висхідні позиції. Вільна квартира на Ювілейній, відремонтована Буравльовими, знов “розігруватиметься” серед черговиків. Як ви гадаєте, кому вона дістанеться? Ми відстежуємо події.
