До редакції нашої газети надійшов лист від групи ветеранів «Динамо», чемпіонів і призерів Олімпійських ігор, чемпіонатів світу і СРСР. Підписали його, зокрема, В. Сидорук, М. Шахов, Г. Данько, В. Сторожук, С. Семенов.
У листі йдеться: «Хочемо зазирнути в недалеке минуле, коли спорткомплекс «Динамо» був найбільшою у столиці «фабрикою чемпіонів», тренувальною базою київської міліції. Тут готували чемпіонів Європи, світу та Олімпійських ігор з легкої атлетики і боротьби, фехтування і плавання, стрибків у воду і стрільби, боксу і важкої атлетики та ще з багатьох видів спорту. Ми вже не кажемо про те, що спорткомплекс служив десяткам тисяч киян для зміцнення здоров’я і розваг.
Звернімося до фактів. Президія фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» своєю постановою від 4.08.93 № 15 внесла до статутного фонду АТ «Футбольний клуб «Динамо-Київ» майно, зокрема нежитлові споруди та будівлі, що забезпечують діяльність (зверніть увагу!) інших олімпійських видів спорту. І все — за залишковою вартістю. От і вийшло, що стадіон, закритий плавальний басейн і зал важкої атлетики пішли за... 15 456 грн., навчально-спортивна база «Нивки» — за 340 грн., комплекс навчально-спортивної бази «Конча-Заспа» — за 10 875 грн. Трохи згодом така само доля спостигла й інше майно клубу —плавальний басейн європейського класу, зали боротьби і сучасного п’ятиборства. А всього за період з 1993 по 1998 р. за залишковою вартістю було передано майна на 86 515 грн.
У 1998 р. ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо-Київ» перереєстрували, внаслідок чого статутна частка ЦР фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України зменшилася до 10 відсотків, а торік і залишок акцій передали нинішнім власникам ЗАТ! Треба лише звернути увагу, що під час передавання майна було поставлено умову, що нові власники забезпечать функціонування ДЮСШ олімпійського резерву з легкої атлетики, клубу кінного спорту, жіночого баскетболу, лікувально-фізкультурного диспансеру тощо. Нічого цього зроблено не було, мало того —плавальний басейн перетворився на автомобільну стоянку, а зал п’ятиборства взагалі знесли.
І, нарешті, до питання про реприватизацію державної власності. Кажуть, до громадської організації, якою і є спортивне товариство «Динамо», це не має жодного стосунку. В такому разі змушені послатися на два документи, які регламентують ці відносини і про які не хочуть згадувати нинішні власники динамівської власності. У постанові Верховної Ради України від 4.02.1994 р. № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» зазначено, що таке майно «є загальнодержавною власністю». А Фонд держмайна України 2.08.99 постановою №10-16-7978 узагалі заборонив таке майно «продавати, здавати в оренду <...>, чинити інші дії, що призвели б до зміни власника».
Унаслідок саме таких «інших дій» Київ позбувся найкращої спортивної бази...