А от чи звільнять від незаконних забудов узбережжя Дніпра і хто за це відповідатиме — запитання

Минулого тижня на урядовому рівні знову замислилися, як реорганізувати Держкомзем. “Існуюча система державної координації і регулювання земельних відносин не відповідає потребам реформування в цій сфері,” — такий проголошений віце-прем’єром Романом Безсмертним під час наради з питань реформування структури вирок нічого доброго для Держкомзему у нинішньому його вигляді не несе. Офіційного велета, якому за обов’язком належить контролювати розподіл гектарів, вирішено позбавити левової частини повноважень.
За планами, контролюватиме розподільчий процес Міністерство охорони навколишнього природного середовища, функції реєстрації прав власності на землю віддадуть Мін’юсту. Сам оновлений Держкомзем перейматиметься адмініструванням ринку землі та регулюватиме земельні відносини. Згідно з теоретичними напрацюваннями нової влади, робитиме він це за допомогою створеної системи земельних товариств, які займатимуться адмініструванням ринку землі в сільській місцевості, зокрема, розглядатимуть питання оренди, купівлі і продажу землі. За словами Романа Безсмертного, вищевикладені напрацювання міститимуться в указі Віктора Ющенка, що готується до підпису.
— Необхідність удосконалення земельних відносин та відновлення правопорядку в цій сфері, — прокоментував реорганізаційні наміри уряду голова Спілки землевпорядників України, віце-президент Української академії аграрних наук Антон Третяк, — назріла давно: заходи щодо Основних напрямів земельної реформи в Україні на 2001—2005 роки, затверджені свого часу Кабміном, провалено з більшості позицій. Комітет звітується перед урядом у виконанні цього базового документа без об’єктивного аналізу, для “галочки”. Не виконуються землеохоронні заходи. Не оновлюються матеріали фундаментальних ґрунтових обстежень, внаслідок чого втрачено контроль за якісним станом ґрунтів. Останніми роками створено майже 10 тисяч нових агроформувань, а планово-картографічні матеріали на їх землекористування не виготовляються, хоча це є прямим обов’язком Держкомзему. Оцінка діяльності останнього базується на кількості приватизованих ділянок, а вплив цих процесів на зростання добробуту населення здебільшого залишається поза увагою.
— Ще Горацій казав: коли посуд не дуже чистий, скисне все, хоч би що туди налив. Так, — веде далі Антон Третяк, — Держкомзем перебрав на себе безліч несумісних функцій. Йому підпорядковані головний та регіональні інститути землеустрою. Державне підприємство Центр державного земельного кадастру з філіями теж значиться при Держкомземі. Комітет і визначає напрями земельно-регуляторної політики, і забезпечує інформаційно-аналітичну діяльність, надає платні послуги і навіть здійснює виробничу діяльність. Хоч як дивно, структура не лише виконує, а й сама себе контролює. Я позбавив би Держкомзем права “здирати” гроші з селян за реєстрацію земельних ділянок (яку повинні виконувати за державний кошт), стягувати “податі” за надання ліцензій на проведення землевпорядних робіт та землевпорядної експертизи. Платні послуги слід передати науково-виробничому об’єднанню із землеустрою та земельного кадастру і вивести його зі складу Держкомзему. Так само самостійним зробити контролюючий орган — Інспекцію державного контролю за використанням і охороною земель.
Голова Спілки землевпорядників каже, що Державний комітет із земельних ресурсів — назва не надто вдала, бо земля як природний ресурс використовується лише у сільському та лісовому господарствах, а також частково на природоохоронних територіях. В інших сферах це — просторовий базис. Оновлена установа має формувати земельні відносини, на різних рівнях регулювати їх, а тому й зватися точніше: Державний комітет земельних відносин. Структура, побудована на залишках Держкомзему, має зосередитися на здійсненні земельно-регуляторної політики у сфері використання й охорони земель, координувати роботи із земельної реформи, перейматися організацією землеустрою, земельно-кадастрових робіт тощо.
До того ж Київське міське управління земельних ресурсів Держкомзему, переконаний Антон Третяк, треба взагалі ліквідувати — в столиці ефективно працює відповідне Головне управління земельних ресурсів КМДА. Частину посад спеціалістів-землевпорядників обласних управлінь земельних ресурсів слід передати відповідним місцевим держадміністраціям для реалізації їх повноважень. За центральним апаратом залишити регуляторні, координаційні та методичні функції, заходи з нормування, законопроектну роботу.
Антон Третяк вважає за необхідне на ключові позиції призначити досвідчених фахівців — тоді й помилок на шляху землереформування вдасться в подальшому уникнути. Адже нині комітетом втрачено контроль за раціоналізацією землекористування, облік земель ведеться здебільшого формально, товарне аграрне землекористування скоротилося, наприклад, у Волинській області на 44,7 відсотка, в Чернігівській — на 38,8 відсотка, в Житомирській, Львівській, Рівненській, Закарпатській та Тернопільській — на третину, а виробництво — наполовину. Якщо загалом в Україні у 1990 році товарні сільськогосподарські підприємства володіли 38,7 мільйона гектарів сільгоспугідь, зокрема, 31,2 мільйона гектарів ріллі, то в 2003-му відповідно 21,7 та 19 мільйонів гектарів (56 та 61 відсоток). Залишається невитребуваною велика кількість сертифікатів на право на земельні паї. Понад 3,2 мільйона гектарів земель використовується дрібними господарствами “без створення юридичної особи”. По суті, з товарного виробництва вилучено сільськогосподарські угіддя, площа яких дорівнює тим, що є у Бельгії та Нідерландах разом узятих.
Серед першочергових заходів, до яких необхідно вдатися, Антон Третяк називає також перегляд системи грошової оцінки землі. Фізична особа, котра, приміром, отримала у дарунок земельну ділянку, мусить сплатити 13 відсотків податку від вартості об’єкта нерухомості. Грошова оцінка, що слугує основою для оподаткування, визначається на показниках ще 1989—1990 років. Фактично тоді оцінювали не землю, а господарську діяльність. Хто краще ґаздував, у того й вища оцінка. Хто гірше, хоч і на кращих землях — нижча. Відповідно сьогодні і фізична особа, і юридична сплачує податок за землю за застарілими даними оцінки. Відтоді багато чого змінилося: структура землекористування, ціни, затрати. А господарники продовжують платити податок із старого розрахунку — із доходності сім—вісім тисяч гривень на гектар, тоді як реальна — тисяча—дві. Хіба це не обдурювання селянина? Спотворення це слід негайно виправляти. Адже тільки-но почне функціонувати ринок земель сільгосппризначення, така нормативно-грошова оцінка стане базовою.
Вiд автора. Запитання, на які поки що не можу відшукати відповіді. Чи буде, врешті-решт, проведено розслідування правових підстав надання десятигектарних ділянок в охоронній зоні Київського водосховища, зведення маєтків по обидва береги Дніпра? Чи збираються можновладці пояснювати громадськості “доцільність” замивання піском та роздачі “потрібним людям” рекреаційних земель уздовж Дніпра нижче Києва? А також — Карпат, Кримського узбережжя... Адже якщо високопосадовець (і колишній, і нинішній) перегородив підхід до водної артерії державного значення бетонним парканом, змурував на місці пляжу палац — туди треба запускати бульдозер, звільняти від споруд землі, які належать громаді. Хай їхній господар навіть тричі герой помаранчевої революції! Перед законом усі рівні. Чи, може, війна палацам винятково представників іншого політичного табору, а своїм можна?..