Із досьє “ГУ”


Володимир МАЙСТРИШИН, народний депутат України по 14-му виборчому округу (Вінницька область). Народився 1960 року в селі Данківці Хотинського району Чернівецької області. За фахом — інженер (закінчив Вінницький політехнічний інститут за спеціальністю — автоматика і телемеханіка). До обрання у Верховну Раду очолював підприємницькі структури — ПКП “Техноцентр” (1996—2000), МП ТОВ “Техногаз” (2001—2002). Входить до складу депутатської фракції Народної партії. Одружений, має трьох дітей.

— Ви працюєте у парламенті перше скликання. Що привело вас у велику політику?
— Ленін казав, що політика — це мистецтво можливого, а насправді — політика здебільшого є мистецтвом неможливого. Мені було цікаво працювати директором підприємства. Але поставало питання: хіба там, нагорі, не розуміють, що, змушуючи сплачувати такі високі податки — до 90 копійок із кожної заробленої гривні, підприємців штовхають у “тінь” чи у кримінал? Тож у політику мене привело бажання змінити закони на більш людяні.
— Ви беретеся за дуже багато різноманітних проблем. Як визначаєте пріоритети?
— Знаєте, є проблема застарілих підходів: чому так робите? Тому що так постійно робили, але життя підказує по-новому підійти до звичайних справ. Наприклад: сьогодні позичаємо гроші у Світового банку для фінансування дефіциту бюджету, окрім цього, укладаються окремі угоди для прямого фінансування конкретних програм. І до чого ця практика призвела — є працівник міністерства, який отримує зарплату 600 гривень, і він може отримувати 5 000 гривень і більше, працюючи консультантом з програми, яка впроваджується для його міністерства. З першого року в парламенті, будучи головою підкомітету з питань державного боргу, я наполягаю: є потреба в фінансуванні якоїсь програми — беріть додаткові запозичення, вводьте їх в бюджет, якщо є потреба, — дайте додаткову винагороду співробітнику (але не 5 000 грн.) і впроваджуйте її в рамках повноважень міністерства.
— У ваших планах є і дуже великий проект — законопроект про державний борг України.
— Його відстоюємо більш як два роки і пропонуємо другому складу уряду. Цей документ, зокрема, передбачає механізм дострокового погашення кредитів, ефективнішої роботи із згаданими програмами запозичень та багато цікавих і ефективних інструментів у роботі уряду з державним боргом. Уже отримано схвальні висновки стосовно цього законопроекту Рахункової палати, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, однак його ще й досі не винесено на розгляд у першому читанні. На мій погляд, цей закон дасть змогу заощадити кілька сотень мільйонів гривень бюджетних коштів. Якщо завершу свою депутатську каденцію з прийнятим законом про державний борг України, то вважатиму, що виконав свою місію в сесійній залі.
— Яка доля, на ваш погляд, очікує запропоновані урядом зміни до держбюджету-2005?
— Кожен повинен займатися своєю справою. Уряд — подавати пропозиції, а парламент — погоджуватися з ними чи ні. Приміром, нині уряд пропонує наповнити Пенсійний фонд завдяки збільшенню мінімальної зарплати. Але, з другого боку, підвищення зарплати може призвести до скорочення працівників на селі, кількості робочих місць, зростання цін. Під час схвалення бюджету треба спочатку все ретельно зважити, а не нашвидкуруч підтримувати всі пропозиції, навіть якщо вони дуже красиві. Сподіваюся, розум візьме гору.
— Минулого року ви передплатили велику кількість екземплярів “Голосу України” для свого виборчого округу. Чому вирішили провести таку акцію?
— Нехай люди більше дізнаються про те, як працює Верховна Рада. Сподіваюся, що виборці оцінили, як гідно поводився парламент під час “помаранчевої революції”. Мене часто запитують, що я тоді робив. А я відповідаю: головним завданням парламенту тоді було створити законодавчі передумови для можливості народу самостійно висловити свою волю. І з цим завданням ми справилися.
— І, насамкінець, розкажіть про ваші захоплення поза політикою.
— Насамперед — це моя родина: дружина, двоє синів і дочка. У сім’ї має бути багато дітей, щоб вони не виростали егоїстами. А моє захоплення — це фотографія. Уже зробив тисячі знімків, виставку вдома і в офісі. Фотографуючи світ довкола, можеш не лише відпочити, а й подивитися на все збоку.