Поняття «тендер» ввійшло в життя українців майже п’ять років тому. Саме тоді було ухвалено Закон «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Поза сумнівом, тендерні операції дають змогу ефективніше використовувати бюджетні кошти на умовах конкуренції, заощаджувати їх і, зрештою, додають цьому процесу прозорості. А прозорість використання публічних коштів, тобто грошей платників податків — одна з найважливіших умов запобігання корупції.
У січні цього року в базовий закон внесено кардинальні зміни. Окремі новації фахівці в галузі тендерних операцій оцінюють як позитивні. Зокрема, з трьох до п’яти збільшується кількість учасників торгів, яким замовник надсилає запит щодо цінових пропозицій. Звичайно, з’являється більше можливостей для придбання послуги чи товару на оптимальних умовах.
Доцільна і норма, яка розширює права учасників торгів. Зокрема, закон удосконалив порядок оскарження дій замовника і дій уповноваженого органу під час розгляду скарг. Уточнено список суб’єктів, що несуть відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері державних закупівель.
Але є деякі законодавчі нововведення, котрі не відповідають меті самого закону. На думку начальника відділу координації тендерних закупівель Миколаївської облдержадміністрації Миколи Дворниченка, деякі новації закону можуть завдати шкоди економічній безпеці країни.
Так, приміром, законодавець установив обов’язковість щорічного навчання чи підвищення кваліфікації для кожного члена тендерного комітету. Раніше вважалося достатнім один раз на три роки пройти навчання секретарю і заступнику голови тендерного комітету. З огляду на те, що до складу комітету входять щонайменше п’ять чоловік, витрати на їхнє навчання значно збільшуються. Загалом у 7,5 разу (!). До того ж навчати цю категорію фахівців мають право лише кілька навчальних закладів, переважно столичних. Не простіше було б законодавчо передбачити наявність в організації окремої штатної одиниці, наприклад, секретаря тендерного комітету, який виконував би свої функції на професійному рівні, а не навчати щорічно весь тендерний комітет?
Новий закон заборонив здійснювати закупівлю одним замовником в інтересах іншого. Тим самим фактично знищено міжвідомчу координацію закупівель. Наявна раніше система давала можливість, наприклад, обласному управлінню охорони здоров’я закуповувати ліки для всіх лікувальних закладів області. Це забезпечувало оптимальний рівень ціни та якості, зменшувалися витрати на організацію торгів. Тепер кожна лікарня проводитиме закупівлю самостійно. І вже точно, не виграє в ціні.
Таке враження, що законодавець у своїй спробі боротьби з можливою корупцією занадто перестрахувався. У скандинавських країнах у практиці навіть надмірна централізація. Приміром, проводять один торг на чотири країни (Швеція, Фінляндія, Данія, Норвегія). Лобіювати інтереси окремо взятої фірми дуже проблематично. У нас, якщо допустити дроблення під час проведення закупівель, велика спокуса визначити як переможця тендера кума, свата, брата тощо.
— Є і такий проблемний момент, — продовжує Микола Михайлович. — Нова стаття 4 1 закону покликана забезпечити прозорість державних закупівель через обов’язкове розміщення замовниками в інформаційних системах в Інтернеті оголошень про торги, їх результати, звітів та іншої інформації. Вибір інформаційних систем здійснюється замовником самостійно і має відповідати такій вимозі: система повинна бути зареєстрована як об’єкт інтелектуальної власності, підтвердженням чого є витяг з реєстру відповідно до законодавства про авторське право. Прозорість державних закупівель — це добре. Але не зрозуміло, чому визначено такий жорсткий і складний порядок добору інформаційних систем для доведення інформації до відома? Вважаю, що для цього було б достатнім її обов’язкове розміщення на веб-сайті головного розпорядника державних коштів.
І ще одне нововведення. Підвищено межу застосування закону для закупівлі товарів і послуг з двох до п’яти тисяч євро. Це приблизно 35 тисяч гривень. Усе, що менше за цю суму, не підлягає під тендерні процедури. Про прозорість використання державних грошей у такому разі годі й казати. Водночас знижено межу застосування закону для закупівлі робіт — з 100 тисяч євро до 20 тисяч. Такий мінімальний вартісний ліміт насамперед додасть турбот керівникам під час проведення ремонтно-будівельних робіт.
Ефективність використання бюджетних коштів, як результат проведення торгів, у Миколаївській області давно доведено на ділі, ще з 2001 року, коли для обласної лікарні придбали комп’ютерний томограф. Обласна рада виділила для цього три мільйони гривень. Завдяки вмілому професійному веденню торгів апарат купили за 2 мільйони 868 тисяч. Економія — 132 тисячі. А реальна ціна такого томографа — 4 мільйони 662 тисячі гривень.
Торг під час державних закупівель цілком доречний. У тому разі, якщо держава справді бажає заощаджувати власні кошти. А якщо є ще і бажання досягти європейського рівня, то і законодавство в цьому питанні варто привести у відповідність до європейських норм.
Миколаїв.
