«Голос України» одержав електронною поштою тривожного листа, підписаного «офіцери, прапорщики і військовослужбовці за контрактом Збройних Сил України».
Редакція зазвичай не публікує анонімних звернень і тому надіслала на електронну адресу відправника прохання вказати конкретних авторів листа.
Ось що ми отримали у відповідь.
«Повідомляємо Вам, що ми поки що є кадровими військовослужбовцями Збройних Сил України. Вам повинно бути відомо, що будь-які критику чи незгоду з діяльністю старшого начальника в армії за всіх часів припиняли і, на жаль, продовжують припиняти аж до звільнення з рядів Збройних Сил. Сьогодні ми більше боїмося не за своє майбутнє, а за майбутнє наших дітей і рідних. З цієї причини повідомити Вам свої дані ми не можемо.
Спілкуючись з офіцерами і прапорщиками, які вже відкрито висловлюють своє обурення антисоціальними ініціативами нинішнього Міністра оборони України, ми Вам гарантуємо, що в листі викладено думки і сподівання не менш як 95 відсотків особового складу Збройних Сил України.
Просимо Вас, якщо не опублікувати, то хоча б довести до керівництва Верховної Ради України, парламентаріїв, а також Бюджетного комітету і Комітету з питань національної безпеки та оборони, для врахування наших інтересів не лише під час прийняття поправок і змін до бюджету на 2005 рік, а й під час розробки і прийняття інших нормативно-правових документів».
Така відповідь і спонукала редакцію надрукувати звернення з деякими скороченнями.
«Товарише Міністре оборони України Гриценко Анатолію Степановичу!
Ви, напевно, нечасто спілкувалися не лише з офіцерами і прапорщиками Центрального апарату МО і ЗС, а й гарнізонів, що розкидані по всій території України і більшість з яких не мають елементарних умов для нормальної життєдіяльності. З огляду на ваш послужний список можна зробити висновок, що Ви навряд це розумієте. Невже незрозуміло, що основним і єдиним джерелом (!) забезпечення існування офіцера є його грошове утримання? Можливо, Ви маєте рецепт, як прожити командиру роти в гарнізоні з одним-двома продовольчими магазинами, в яких ціни аж ніяк не такі, як у мегамаркетах Києва, з родиною, в якій щонайменше троє осіб, не маючи квартири, але маючи на утриманні непрацюючу дружину (чому непрацюючу, ми гадаємо, Ви розумієте — не за власним бажанням), і майже цілодобові обов’язки. Ви часом не замислювалися над тим, чому такий низький рівень військової дисципліни в армії, і що жодні директиви й накази зверху вже багато років не в змозі кардинально змінити стан справ?
Ви пішли шляхом «ексів», тобто «вичавлювання» із ЗС офіцерів і прапорщиків. Інакше як пояснити ваші висловлювання та наявну абсурдну реальність, коли офіцер, звільнившись із ЗС, одержує пенсію більшу, ніж грошове утримання під час служби у ЗС. Нас упродовж уже майже 14 років годують обіцянками, що тільки-но поліпшиться економічне становище в країні, то й стане важчим бюджет МО. Та, мабуть, поліпшення в нас настає лише напередодні чергових виборів (чи то до ВР, чи то Президента) чи звільнення великої партії вищого керівного складу ЗСУ. Втім, в останньому вже немає потреби, тому що вони і так одержують заробітну плату в повному обсязі. Останні чергові вибори Президента України запалили вогник надії на світле майбутнє наших ЗС.
Здавалося, що з приходом до влади в Україні людей абсолютно нової формації, зокрема й Вас, соціальне становище офіцера і прапорщика у ЗС зміниться на краще. Та де там. Багато офіцерів і прапорщиків взяли кредити для придбання життєво необхідних речей, планували вкласти гроші в навчання своїх дітей, надавати допомогу старим батькам. Очевидно, доведеться залишатися дітям недовченими, а придбані речі повернути до магазинів, батькам-пенсіонерам сподіватися на подачки уряду, втративши до того ж надію на додаткову допомогу з боку своїх дітей.
З черговою надією на світле майбутнє ми чекали першого Вашого публічного звернення до армії. Ми готові підтримати будь-які реформи в ЗС, що реально будуть спрямовані на підвищення їх бойового потенціалу, навіть за умови значного чисельного скорочення особового складу. Але це повинно здійснюватися не за рахунок зниження життєвого рівня і соціальних гарантій військовослужбовців. Ви, напевно, забули, що нарівні з договірною основою забезпечення військової безпеки будь-якої держави, необхідним є і наявність у неї боєздатної армії. Уже багато років ні для кого не секрет те, що рівень цієї боєздатності падав і продовжує падати. Уже недалеко той час, коли ми будемо змушені визнати, що армія в нас існує лише номінально. Не будемо нагадувати Вам причини, котрі впливають на це.
Звертаємося до Вас як Міністра оборони України: поки не пізно, поверніться обличчям до особового складу ЗС. Не треба ремствувати на економічні проблеми, котрі були і будуть доти, доки буде держава, і які ми добре знаємо, але ними дружин і дітей не нагодуєш і не одягнеш. На те ви і Міністр оборони, щоб знаходити шляхи розв’язання проблем, а не перекладати їх укотре на плечі підлеглих і водночас перейматися проблемами в інших міністерствах і відомствах. Краще принципово розберіться, куди поділося багатомільярдне (у доларовому еквіваленті) майно ЗС України, і якщо Ви повернете (незважаючи на жодні «заслуги» колишніх посадових осіб, що причетні до його розбазарювання) навіть хоча б десяту його частину, то й цього має вистачити на реалізацію соціальних гарантій військовослужбовців ЗС, до того ж не зачіпаючи інтереси представників інших професій. Ви подивіться, як живуть колишні і нинішні чиновники військових і невійськових відомств, від підпису яких залежали напрями реалізації озброєння і військової техніки, об’єктів комунального призначення та іншого майна ЗС.


Офіцери, прапорщики і військовослужбовці за контрактом Збройних Сил України».