Свого часу телевізор київського радіозаводу “Славутич” визнавали кращим у Союзі. Півтори тисячі штук за добу — така була продуктивність. Потім велетенське об’єднання розчленили і з виробництв створили окремі заводи — юридичні особи. Так з’явився п’ятитисячний ВАТ “Телевізійний завод “Славутич”.
Нині на ньому півтори сотні працівників — досвідчених керівників цехів і служб, монтажників, які, звісно, телевізорів не випускають. Виконують різні дрібні замовлення і згадують ті часи, коли на роботу ходили як на свято.
ІІ. Заради яблука рубають дерево
На зустріч з аксакалами, що відпрацювали на рідному підприємстві 20 і 30 з гаком років, ми йшли холодними та непривітними цехами й коридорами. А опинилися в теплій кімнаті, звідки війнуло дитинством. “Господарі” колись уславленого підприємства, сидячи в пальто в задимленому приміщенні, теплу обстановку підігрівали “буржуйкою”. Для повного “щастя” бракувало хіба що керосинки, яка, втім, на всяк випадок стояла на шафі.
Розмова вийшла душевною, але безрадісною.
— На заводі збережені цехи, обладнання, на якому можна виробляти не тільки телепродукцію, — говорила голова профкому Ольга Корпусенко (34 роки стажу, єдиний запис у трудовій книжці). — А знаєте, якою довгою буде черга бажаючих повернутися на “Славутич” після його відродження?
Треба було лише руку подати
На момент утворення ВАТ “Славутич” мав бюджетний борг 1,8 млн. грн. і жодної копійки обігових коштів.
— І все-таки у квітні 2002-го нам вдалося розрахуватися з бюджетом, ми вчасно сплачували реструктуризований борг і до 2004-го, як передбачалося, мали намір вилізти з боргової ями, — згадує заступник голови правління ВАТ, колишній директор заводу Микола Грушко.
Та згадаймо, як держава жорстко боролася тоді з неплатниками податків. Вона не стала чекати з моря погоди. ДПІ у Дарницькому районі столиці, достроково скасувавши рішення про реструктуризацію боргу, вирішила повернути своє.
До господарського суду Києва (суддя Шидловська) звертається глава Дарницької РДА Микола Кирилюк: відхиліть заяву ДПІ. “Підприємство своєчасно проводить поточні платежі, збільшує обсяги виробництва і забезпечує робочі місця понад 300 киянам”, — аргументує представник влади, переконуючи суд, що до 1 січня 2003-го борги будуть погашені.
Представник ФДМУ Й. Войцехівський б’є на сполох: порушувати справу про банкрутство недопустимо.
“З метою захисту майнових прав держави, припинення спроб проведення прихованої приватизації ВАТ та враховуючи, що товариство належить до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави”, він просить не порушувати справу про банкрутство. Бере на себе сміливість нагадати суду, що відповідно до роз’яснення Вищого господарського суду (ВГС) заборонено приймати рішення про ліквідацію підприємств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25% (на “Славутичі” ж — 96,63%). А після процедури банкрутства, як відомо, може йти і процес ліквідації...
Суд не почув опонентів податківців і 24.10.02 р. порушив справу про банкрутство, а 28.01.03 р. ввів процедуру санації. Її керуючим призначив Володимира Татієнка.
Багатоверстатник-розпорядник
Його завданням було — нагляд та контроль за управлінням та розпорядженням майном боржника.
— А як він виконує свої функції — міркуйте самі, —казали виробничники на зустрічі. — Нас оголосили банкрутами за 222 тисячі, а розпорядник майном Татієнко “з’їв” із своєю командою за два з лишком роки більш як 200 тисяч.
Найобізнанішою в справах підприємства була, звичайно, Ольга Корпусенко. І це незважаючи на те, що керівник санації і призначений ним гендиректор (а в кращі роки була посада просто директора) Михайло Рябов практично відсторонили голову профкому від передбачених колдоговором функцій. З нею не радяться і не погоджують кадрові питання, розподіл фонду зарплати теж проходить, як стверджує Ольга Леонідівна, за зачиненими дверима. Чи не тому керівництво дозволяє собі витрати, які неадекватні розвитку виробництва, запитують акціонери. Мобільні телефони, меблі, безрезультатні аудиторські перевірки, утримання шести бухгалтерів і семи адмінпрацівників — це хіба не розкіш? А яка віддача від послуг юристів, ревізорів, яких наймає керуючий?
— І це при тому, що нам платять мінімальну зарплату під час вимушених простоїв, а секретар-референт має більше, ніж провідні спеціалісти, — ремствують ветерани.
... Йдемо до офісного приміщення, вітаємося з двома охоронцями (чи це не банкет під час чуми?), ухиляємося від крапель води, що капає зі стелі в коридорі (оце так ремонт за гроші боржника), заходимо до кабінету санатора.
Розмовляти з Володимиром Татієнком було напрочуд легко — йому допомагали два юристи. Та на всі запитання переконливих відповідей я не отримав.
Скажімо, чому план санації був поданий не через три місяці, як того вимагає закон, а через сім? Його, втім, повернув, не затвердивши, Фонд держмайна. “Концепція проекту плану... передбачає реанімацію цілісного майнового комплексу товариства в обмін на погашення вимог кредиторів в сумі 691281,26 грн. і виплату поточної заборгованості в сумі 1132400 грн., — пише перший заступник голови фонду Є. Григоренко. —При цьому зазначаємо, що експертна оцінка пакета акцій, що належить державі (96,63%), становить 7 875 000 грн.
Хіба це не “тіньова приватизація” об’єкта?
Удруге проект плану санації ФДМ розглядає аж у травні 2004-го. Фонд погоджує його. Але через два місяці відкликає документ: планом зацікавилася СБУ, яка висловила певні застереження стосовно захисту інтересів держави, імовірних економічних збитків через “тіньову приватизацію”.
Стривоженість щодо ситуації на “Славутичі” висловили, крім СБУ і ФДМ, у Кабміні, Верховній Раді. Але високопосадовці, на жаль, відреагували вже після того, як господарський суд Києва затвердив план санації.
Лист фонду про відкликання суд (суддя Смілянець) до уваги не взяв. З ним погодився Київський апеляційний господарський (головував суддя Отрюх). Але Вищий господарський скасував їхні вердикти, відзначивши серйозні порушення законів.
Хтось розчищатиме авгієві стайні
Постає запитання: чи не тому суд першої інстанції поспішав, що він неправомірно продовжив план санації на 18 місяців (передбачено законом лише 12), а керуючий не вклався і в цей термін? Потрібно було рятувати санатора? На виконання плану заводу залишили аж 21 день...
А чим пояснюється така недолуга, за оцінкою експертів, підготовка того плану? Зайнятістю, на мою думку, пана Татієнка. Адже він був арбітражним керуючим, як стверджують акціонери, одразу на чотирьох чи п’ятьох об’єктах, а отже, усюди встигнути — на крилах літати.
Не випадково Татієнка, розпорядника майном іншого підприємства, суд звільнив за неналежне виконання обов’язків. Щоправда, апеляційна інстанція скасувала ухвалу, оскільки нова кандидатура не була погоджена у відповідних інстанціях. Формальність? Це з’ясує ВГСУ, куди звернувся з касаційною скаргою боржник, який не хоче працювати з Татієнком. Кредитори “Славутича”, до речі, теж мають намір клопотати про звільнення “багатоверстатника”.
З ним чомусь побив горшки і перший інвестор, якого привів керуючий торік. Торгова біржа із Львівщини певний час орендувала приміщення заводу “Славутич”, а потім, заборгувавши десятки тисяч гривень, зникла.
— Якщо біржа неспроможна була розрахуватися за квадратні метри, то як вона збиралась реалізувати план санації? — запитує голова правління ВАТ Володимир Сирота.
Сьогодні боржник активно домагається підписання мирової угоди.
— Працювати на арбітражного керуючого, який витрачає кошти на утримання команди і сумнівні угоди, ми не хочемо, — сказали “мешканці” задимленої кімнати. —Троє з чотирьох кредиторів дали письмову згоду на мирову угоду.
А знаєте, хто на неї не погоджується? Четвертий кредитор — Дарницька податкова інспекція. Начебто і вітри за вікном дують з іншого боку, і уряд не плететься за подіями. А в Дарницькому районі столиці довготривалий процес санації перетворено у системне знущання над здоровим глуздом і трудовим колективом. Уже є лист від Державної податкової адміністрації, в якому Дарницьку інспекцію зобов’язано погодитися на мирову угоду. Таким чином припинилася б багатомісячна тяганина із санацією. Так ні — податківці району начебто не чують свого начальства. Не чують і регіональне управління з питань банкрутства, що теж не проти укладання мирової угоди, яка, до речі, сприятиме сплаті боргів до бюджету протягом трьох місяців.
... А тим часом у слуханнях справи, повернутої до першої інстанції ВГС, братиме участь прокурор. В інтересах держави, а отже, трудового колективу, майбутнього “Славутича”...
