Служителі Феміди виступають за реституційне правосуддя
Визначення на законодавчому рівні статусу суддів, запровадження суддівського самоврядування, встановлення судового контролю над законністю затримання та арешту громадян, взяття державою міжнародного зобов’язання на справедливий судовий розгляд. Попри негативну оцінку ходу судової реформи у державі, учасники парламентських слухань «Про здійснення судово-правової реформи в Україні» не обійшли увагою ці та інші прогресивні зміни нашої судової системи.
Одначе чи не найчастіше у сесійній залі порушували дві взаємопов’язані теми, що стали вже притчею во язицех: недостатнє фінансово-матеріальне забезпечення суддівської системи, а також продажність і непідкупність слуг Феміди. Пропонували звернути увагу на «об’єктивні» причини, через які Феміда змушена зривати традиційну пов’язку з очей, — низькі зарплати суддів, залежність від місцевої влади. Проте дехто з промовців, зокрема голова парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Володимир Стретович, називали й інші причини та факти загрозливої корумпованості судової гілки влади. Вони очевидні, і насамперед виходять з низьких морально-вольових якостей чиновників, які виголошують вердикти від імені держави Україна.
Тому одна з вимог учасників слухань — запровадження прозорої процедури добору суддів на конкурсній основі, принципово інший підхід до розгляду дисциплінарної відповідальності працівників судустанов, обмеження адміністративних повноважень голови суду задля недопущення незаконного впливу на розгляд справ підлеглими тощо.
Керівник Вищої ради юстиції пан Шелест з парламентської трибуни визнав відверто, що його колеги по раді (а це високопоставлені керівники інших державних органів) через завантаження основною роботою нездатні належним чином створити «сито», через яке в судову систему не потрапляли б недостойні юристи. Він вбачає вихід у створенні спеціальної інспекції.
А для того, щоб і в судових установах «фінанси не співали романси», а громадяни не плакали через продажність слуг Богині справедливості, парламентські слухачі пропонують вжити на державному рівні низку заходів. Скажімо, визначити детальний перелік бюджетних програм для фінансування судової влади, для прозорості діяльності судів уряд має запровадити окремий рахунок, на який би надходили до державного бюджету кошти від сплати судового збору. Законодавців просять установити базові норми фінансування судової гілки. Крім того — завершити до кінця 2005 року комп’ютеризацію судів для запровадження повного технічного фіксування судового процесу, введення автоматизованої системи розподілу справ, забезпечення всім суддям доступу до електронних інформаційних баз законодавства, доступності судових рішень для всіх зацікавлених осіб.
Учасники слухань просять уряд забезпечити своєчасне надання житла суддям, які його потребують; підвищити ефективність діяльності судової міліції з охорони приміщень судів, посилити безпеку суддів, працівників судів, їхніх сімей, учасників судового процесу.
Окрім побажання прискорити прийняття деяких нових кодексів, найвищому законодавчому органу держави рекомендовано розробити та затвердити дві концепції — розвитку правосуддя в Україні до 2015 року та реформування досудового слідства. Представники суддівського корпусу вважають також за доцільне на законодавчому рівні відмовитися від низки судових інстанцій: Касаційного суду України (КС визнав його неконституційним), єдиного на всю Україну Апеляційного суду, а натомість створити окружні кримінальні суди, відмовитися від військових судів...
Важливо, що самі представники судової гілки влади, переймаючись інтересами тих, кого вони розсуджують іменем держави, вкотре порушили проблему запровадження так званого реституційного (відновного) правосуддя. Бо завдання держави — не лише покарати порушників закону, а й подбати про відшкодування збитків, завданих жертві злочину. Не менш актуальними з огляду на це були вимоги передбачити можливість отримання громадянами компенсації у разі порушення «розумних строків» судового розгляду справи.
