Озимина на Полтавщині — а це 325 тисяч гектарів — займає цього року менше чверті загального клину. Отож одних лише ранніх зернових та зернобобових належить посіяти ще стільки ж, на 352 тис. га — кукурудзу на зерно, більш як на двостах тисячах гектарів — цукрові буряки і соняшник.
Головний клопіт у хлібороба — техніка і пальне. Наявний машинно-тракторний парк потребує значних витрат на ремонт. Ось і виходить: старого не відремонтуєш, бо дорого, а на нове і поготів грошей нема. І хоч за вікном уже березень, та в 25 відсотках господарств з ремонтом техніки, як то кажуть, ні за холодну воду...
Не краще й у фермерів, хоч ті зазвичай і використовують у полі все, що тільки може “крутитися”. Є проблеми з пальним. Як зазначив голова асоціації фермерів та землевласників області Михайло Климко, лише кожен двадцятий фермер має можливість одержувати пальне за пільговими цінами. Зазвичай воно розподіляється централізовано і, звісно ж, передусім більш-менш великим сільгоспвиробникам.
На весняно-польові роботи селянам Полтавщини потрібно 458 мільйонів гривень, а з урахуванням сплати податків, заробітної плати та погашення боргів минулих років — майже 800 мільйонів. Проблемою залишається кредиторська заборгованість — 205,4 мільйона гривень.
Погодні умови осені і зими дають можливість селянам сподіватися на добрий урожай озимих, а весна, яка, схоже, не квапиться вступати у свої права, дає шанс впоратися з підготовкою техніки та вирішенням інших проблем. А їх у хліборобів нині чимало...