Верховна Рада постановила схвалити рекомендації парламентських слухань “Про законодавче забезпечення розвитку бурякоцукрового комплексу в Україні та заходи щодо його покращання”.
У поясненні до документа згадується, що галузь до 1991 року давала майже 13 відсотків грошових надходжень до бюджету країни. У ті часи вироблялося понад п’ять мільйонів тонн білого піску, значна частина якого йшла на експорт. За останнє п’ятиліття цукрові буряки в країні займали щороку в середньому 740 тисяч гектарів — в структурі ріллі це лише чотири відсотки. Загалом посівні площі й виробництво цукру скоротилося більш як у 2,5 — 3 рази.
Спад виробництва зумовлений відсутністю державного контролю, зокрема тим, що не працюють існуючі нормативні акти. Приміром, не вирішено питання запровадження ліцензування оптової торгівлі цукром на внутрішньому ринку й пільгового кредитування підприємств галузі, не відпрацьовані механізми здійснення інтервенційних закупівель цукру та ефективні заходи з підтримання мінімальної ціни на цукор, буряки та насіння. Натомість діють “вигідні” законодавчі акти, які з року в рік протягують через парламент лобісти.
В Україну, починаючи з 2001 року, відповідно до законів, щорічно в середньому імпортувалося 260 тисяч тонн цукру-сирцю з тростини для переробки та реалізації виробленого з нього солодкого піску на внутрішньому ринку. Крім того, щорічно ввозилося понад 100 тисяч тонн білого цукру та цукрових сиропів у рамках угод про вільну торгівлю з країнами СНД. Усе це негативно впливало на цінову ситуацію на вітчизняному ринку. Органи виконавчої влади самоусунулися від управління стратегічною галуззю. За період з 1990 року по 2004-й демонтовано й ліквідовано більш як 30 цукроварень. Внаслідок зменшення площ під вирощування буряків та закриття цукрових заводів втратили роботу понад 400 тисяч чоловік, що спричинило високе соціальне напруження в бурякосіючих регіонах країни.
Щоб галузь справді стала пріоритетною, вирішено розглянути в першочерговому порядку законопроект про введення мораторію на демонтаж або розукомплектування цукрових заводів та інші проекти законів, подані урядом до Верховної Ради на виконання цих рекомендацій.
Кабінету Міністрів рекомендовано під час перегляду держбюджету-2005 та підготовки проекту головного фінансового документа країни на 2006 рік передбачити виділення коштів на здійснення інтервенційних закупівель цукру обсягом 180 тисяч тонн; формування резервного та страхового фондів насіння цукрових буряків; дотування вирощування цукрових буряків; фінансування “Програми виробництва технологічних комплексів машин і обладнання для агропромислового комплексу на 1998—2005 роки” і “Державної програми розвитку виробництва складної сільськогосподарської техніки на 2004—2006 роки”; закупівлю на пільгових умовах сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва для вирощування буряків, насіння буряків та технологічного обладнання цукрових заводів; завершення до кінця нинішнього року передачі об’єктів соціальної сфери, які перебувають на балансі цукрозаводів, на баланс місцевих громад; збільшення фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у буряківництві та в цукровій промисловості, розробку та організацію виробництва комплексу машин вітчизняного виробництва для вирощування та переробки цукрових буряків і насіння; відновлення функціонування Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості та експериментальної бази Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості в Яготині; розробку державних стандартів і технічних регламентів, інтегрованих до вимог ЄС, у зв’язку із вступом нашої країни до СОТ. А також розробити та затвердити комплексну програму реструктуризації та розвитку бурякоцукрової галузі України до 2010 року з урахуванням вимог природоохоронного законодавства і розглянути питання щодо створення державного органу управління харчовою та переробною промисловістю країни тощо.


Г. К.