Я купила у столичному супермаркеті кімнатну рослину, щоб подарувати своєму знайомому на день народження. Коли уважно оглянула квітку при денному світлі, помітила, що вона хвора на черепашку. Будь-яка людина, що хоч раз у житті зіштовхувалася з такою квітковою проблемою, знає, що боротися з нею треба довго й постійно. І найчастіше доводиться ушкоджену рослину викидати, щоб не заразила всі квіти. Тому цього само дня ввечері з квіткою і касовим чеком пішла повертати товар, адже за законом я можу це зробити протягом 14 днів. Проте адміністратор, до якого я звернулася, категорично відмовився повертати гроші. Мовляв, в касі є перелік товарів, що поверненню не підлягають.
Одержую список цих товарів, але в ньому нічого не сказано про рослини.
— Де, — запитую, — це написано?
— Ось, — показує на останній пункт,— некондиційні товари.
— Але де написано, що квітка — це некондиційний товар?
— Так вирішило керівництво.
Побачити керівника було нереально: за словами адміністратора, всі перебували на нараді.
— Добре, тоді давайте напишу заяву, що я до вас зверталася. А ви мені напишіть про відмову.
— Не буду я нічого писати і підписувати, — різко відповів адміністратор, — а ви пишіть, що хочете.
Багато споживачів на цьому етапі зупиняється і не зважується домагатися правди через різні причини: хто не хоче зв’язуватися, у кого бракує часу, хто вважає, що не варта справа заходу — покупка недорога. Я вирішила не відступати.
Зробивши копії заяви, касового чека, понесла реєструвати його в магазин. Усе-таки мій лист зробив свою справу. Адміністратор, с кимось порадившися, приймає зовсім інше рішення. Лист не взяли. Вони зробили повернення товару й віддали мені гроші. Це один випадок із тисячі, що вдало закінчився для споживача. Попри те, що я пережила неприємні хвилини, втратила час, але все-таки одержала маленьку перемогу, постояла за себе, тому що знала свої права.