У київській галереї «Грифон» триває виставка жіночої скульптури і малюнку Василя Корчового «Мої богині».
1989 року Корчовий закінчував художній інститут дипломною роботою — мармуровою скульптурою «Мікеланджело», в якій торс і голова флорентійця над силу намагаються випростатися із приземленої кам’яної глиби. На нинішній першій персональній виставці В. Корчового (в «збірних» виставках його роботи можна зустріти в Україні й за кордоном) — жодного чоловічого зображення й жодного натяку на стилізацію чужої манери. Проте щось ледь відчутне мікеланджелівське є у всіх малюнках і невеликих скульптурах оголених повнотілих красунь — вони люблять життя і радіють йому не всупереч, а саме завдяки вагомості свого тіла.
Винятків кілька — це мальовані сангіною портрети, на яких замість маси живота «віддає тепло» розкуйовджене волосся (на одному з таких, названому «Олена», зображена тендітна дружина скульптора). Стрункість фігури — все одно, що її занепад. Обриси тілесного виснаження проступають у вапняковій скульптурі «Руйнування», є натяк на неї і в роботі під назвою «Спокій», де голова і руки ледь виступають із стікаючого полотном одежі до землі монолітного торсу.
На відкритті виставки Василь Корчовий сказав, що для нього не має значення, як назвати скульптуру — «Вакханка» чи «Деметра», бо камінь промовляє не назвою, а формою. Його малюнки — це теж своєрідні «підробки» скульптури. Як давні греко-римські імена перемішані із слов’янськими, так і зображення на папері чергуються тут із зображеннями у камені.
... Як у кожній професії, в роботі скульптора є тіньовий бік, коли власну індивідуальність доводиться узгоджувати із вимогами замовника. Для Василя Корчового це — меморіальна скульптура (і знову — Мікеланджело з його вистражданими папськими гробницями!), в якій він починав (і продовжує) працювати. Сум, який символізують надгробні скульптури, — і справді майже безтілесний. У зовсім інших замовленнях, понад двометрових «Орфеї» і «Евридіці», які прикрашають сходи Колонного залу Національної філармонії України, пропорції тіла теж ідеальні. А «Мої богині» — це світлий і справжній бік життя Василя Корчового, жінки якого мають і тіло, і характер, і вік.
Ю. Б.
