Відкритий лист до Президента України В. Ющенка
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Під час виборчої кампанії Ви багато говорили про європейський вибір України, і це, безперечно, стало однією з тих причин, з яких за Вас голосували виборці. Наш народ справді відчуває себе частиною Європи, від якої нас колись грубо відділили.
Але є дві Європи: Європа Рембрандта, Моцарта, Ерхарда і Європа Гітлера, Хайдера, Ле Пена. Гадаю, що українці бажають жити у першій з них.
На жаль, так звана нова влада демонструє протилежне. Я маю на увазі висловлювання віце-прем’єра М. Томенка. Вони підпалюють міжнаціональну ворожнечу в нашій країні, плямують Вашу репутацію, можуть посварити Україну з сусідами.
Пам’ятаєте, коли у 1994 році я прийшла до парламенту, то української практично не знала? Але вивчила її — не в останню чергу завдяки прекрасній мові В’ячеслава Чорновола.
Кожна нова мова, яку знає людина, кожна нова культура, цінностей якої вона торкнулася, розширює її духовні горизонти. Протягом усіх років незалежності Україні пощастило берегти міжнаціональну злагоду, і тепер ми можемо пишатися різнобарв’ям культур, що збереглося у нас. До речі, це цілковито відповідає тим стандартам, які сповідує сучасна Європа.
А нас підштовхують до того, щоб все поставити з ніг на голову. Адже насправді сепаратизм — зовсім не те, про що йшлося на з’їзді у Сєверодонецьку. Томенко встиг образити українських майстрів мистецтв єврейської національності. Тепер йому не до вподоби російська культура.
На якій підставі людина, котра відповідає за гуманітарну політику країни, дозволяє собі в принизливій формі говорити про театр імені Лесі Українки — театр, який має 75-річну творчу біографію, який вписав величні вистави і величних акторів в історію України, на постановках якого виросло ціле покоління глядачів?
Томенко проводить межу між російським й українським, проголосивши, буцімто віднині Україну мають репрезентувати тільки українські театри. Але хто у такому разі визначатиме, який саме театр має право нести прапор української культури? Тоді куди загнати російськомовні театри, зокрема театр імені Лесі Українки? Невже це початок створення окремої “російської резервації”?
Чи знає пан Томенко, що саме театр імені Лесі Українки відкрив глядачеві знаменитого Лесиного “Кам’яного господаря”, і тепер з великим успіхом йде вже п’ята його постановка?
Митці цього театру завжди були частиною українського народу, його культури і, виступаючи за кордоном, завжди відчували гордість за нашу країну. А глядачі ніколи навіть сумніву не мали в тому, що творчість Національного Академічного театру російської драми імені Лесі Українки є яскравим взірцем культури України.
Якщо ми і далі підемо за згубним гаслом на кшталт “Україна для українців”, нас не зрозуміють ніде у світі. І Президент України, якщо він справді вважає себе Президентом усіх українських громадян, повинен, всупереч рекомендаціям пана Томенка, відвідувати не тільки українські, а й ті театри, що репрезентують культури різних національних громад нашого багатонаціонального суспільства.
Дехто може спробувати закинути: мовляв, не варто було б чіпати членів уряду до того, як добіжать кінця перші сто днів його каденції. Але все ж таки трапляються випадки, коли студента виключають з вузу навіть ще до початку першої сесії.
Тому, шановний Вікторе Андрійовичу, поки не запізно, було б доцільніше відправити пана Томенка назад до Верховної Ради. Я впевнена — там він завдасть менше шкоди.
Олександра КУЖЕЛЬ, народний депутат II скликання, заступник голови політичної партії “Трудова Україна”.
