Нинішній тиждень, попри святкове забарвлення з нагоди Міжнародного жіночого дня, був насичений справжніми чоловічими пристрастями.
Перший установчий з’їзд партії «Народний союз «Наша Україна» — досі в центрі уваги аналітиків. Сам факт політичного новоутворення під почесним проводом Президента України Віктора Ющенка був цілком прогнозованим, тим паче з огляду на абсолютну партійність наступних парламентських виборів. Однак процеси і всередині, і довкола нової політичної сили, яка претендує на роль партії влади, оцінюють неоднозначно. До «Народного союзу» влилося близько десяти партій, які готові припинити своє самостійне існування, зокрема — «Солідарність», «Єдність», «Відродження», Молодіжна партія, «Соціальна справедливість», Партія захисників Вітчизни та інші. Утім, Президент України у своїй промові на з’їзді про них жодним словом не згадав. Натомість виразно покартав Українську народну партію та Народний рух України за їх намір позмагатися на парламентських перегонах самостійно. Водночас у кулуарах на з’їзді подейкували, мовляв, деякі регіональні делегації, що прибули до столиці, особливо із західних областей, складалися переважно з «рухівців», які мають розвинену мережу партійних структур на місцях.
Після створення НСНУ у Верховній Раді заговорили про ймовірний поділ найчисельнішої фракції блоку «Наша Україна» на декілька фракцій. Найактивніше обговорюють можливість створення окремої фракції на базі УНП Юрія Костенка. За повідомленням «Українських новин», станом на 9 березня вже було зібрано потрібну кількість підписів депутатів, які забажали увійти до фракції УНП. За партійним статутом, депутати з УНП мають входити до фракції власної партії, тож перед ними постала серйозна дилема. Досить категоричні заяви Віктора Ющенка на з’їзді НСНУ дехто відразу сприйняв як ультиматум Народному рухові та УНП. І, попри рішення партійного керівництва, із рухівських лав стали самостійно виходити люди. Цього тижня із Руху до «Народного союзу» перейшли Юрій Ключковський, Роман Зварич, декілька глав облдержадміністрацій, іще активніше цей процес триває на низовому рівні. Втім, уже 10 березня лідер УНП Юрій Костенко заявив, що найближчим часом депутатська група УНП не планує виходити з фракції «Наша Україна».
Аналітики прогнозують: якщо вдасться домовитися про входження УНП і УНР до виборчого блоку “Нашої України”, навряд чи поставатиме серйозно питання про створення окремих фракцій замість найчисленнішого депутатського моноліту у ВР. І навпаки — категорична відмова надати Рухові та УНП статус рівноправних партнерів блоку може справді призвести до розколу фракції “Наша Україна”.
Однак найбільший резонанс мала заява Віктора Ющенка про створення до виборів-2006 коаліції трьох політичних сил — НСНУ, блоку Юлії Тимошенко та Народної партії Володимира Литвина. “Пропозиція В. Ющенка є фактично м’яким ультиматумом — приєднуйтесь або вважайте, що ви перебуваєте в опозиції (нехай у м’якій, нехай у тактичній), і для багатьох це є сигналом. Також це є сигналом для Литвина, щоб він зробив цей нелегкий вибір”, — таку думку висловив в інтерв’ю “Обозревателю” науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України Олександр Дергачов. “Сама по собі спроба поєднати цих трьох провідних гравців сучасної політики — цікава, але проблема в тім, як цей союз донести до реальної практичної роботи, до 2006 року, до виборів”, — вважає політолог Віктор Небоженко.
Утім, у “народників” є не менше поле для політичних маневрів. Попервах однопартійці, а потім і сам лідер Народної партії Володимир Литвин висунули вимогу оприлюднити всі плівки екс-майора Мельниченка. Зрештою, всі визнають: якщо під президентським диваном справді тривалий час усе мотав на вус диктофон, то цілковитий, а не вибірковий розголос цих записів може зачепити не лише старих, а й багатьох нинішніх потужних постатей на вітчизняному політичному олімпі. Але головна “зброя” Голови Верховної Ради — це, звісно, ефективно й плідно працюючий парламент, який сьогодні ой як потрібен і новому Президенту, і уряду Юлії Тимошенко, передвиборні обіцянки та ініціативи яких без законодавчої підтримки можуть залишитися лише порожніми деклараціями. Цього тижня уряд презентував проект змін до Держбюджету-2005, який 21 березня має намір офіційно подати до ВР. Планку соціальних показників у оновленому головному фінансовому документі держави піднято досить високо: цього року планують істотно збільшити пенсії, зарплати бюджетникам, розмір допомоги дітям-інвалідам, сиротам, виплати на народження дитини тощо. А результат подолання цієї планки нині напряму залежить від співпраці з парламентом. І всі політичні гравці прекрасно розуміють: до березня 2006 року доведеться відповідати не лише за успіхи, а й за невдачі.