До мене як до народного депутата України і вчителя з багаторічним стажем звернулася група вчителів і викладачів зарубіжної літератури київських шкіл і вищих навчальних закладів.
Дванадцять років тому з ініціативи Міністерства освіти і науки України в системі шкільної освіти було запроваджено курс «Зарубіжна література» як навчальна дисципліна, якою пропоновано до вивчення різноманітні, своєрідні й оригінальні літератури світу. На цей курс було відведено дві години на тиждень з п’ятого по одинадцятий класи. Було створено сучасні навчальні програми, забезпечено школи грунтовними підручниками і хрестоматіями, підготовлено кваліфікованих фахівців. Вчителі російської мови та літератури, які здебільшого і викладають цей предмет, здобули другу вищу освіту і кваліфікацію вчителів зарубіжної літератури. У системі гуманітарної освіти курс відіграє особливу роль, бо долучає учнів до кращих здобутків світової літератури, підвищує їхній моральний і культурний рівень. Разом з українською літературою цей курс стоїть на заваді проявам масової культури, яка отруює свідомість нашої молоді.


Реформування освіти і безробіття


Згідно з новим типовим навчальним планом для 12-річної школи кількість годин на зарубіжну літературу скорочено вдвічі — до години на тиждень. У старших профільних класах філологічного спрямування заплановано стільки ж годин на вивчення зарубіжної літератури, скільки нині відводиться у класах нефілологічних, а у старших класах негуманітарного профілю такий окремий курс скасовано. Вчителі запитують: «Невже реформування освіти обов’язково має призводити до масового безробіття освітян? Хіба дітям України не потрібна світова література?»
Заплановані типовим навчальним планом зміни не мають наукового супроводу, що підтверджують провідні науковці країни. Також це питання не обговорювала освітянська громада.
Такі зміни матимуть негативні наслідки. Дана ситуація є критичною для вітчизняного перекладацтва, академічної науки, видавничої справи тощо. На наявні підручники й посібники із зарубіжної літератури, підготовку кваліфікованих вчителів було витрачено величезні державні кошти. У зв’язку зі змінами в типовому навчальному плані можна говорити про соціальні та духовно-виховні наслідки:
1) ймовірність соціального конфлікту в разі скорочення 20—25 тисяч вчителів по всій Україні;
2) проблему виховання майбутнього громадянина України — чи маємо ми право позбавити його знань світових надбань і досягнень людства у сфері культури, позбавити духовної основи і здатності мислити та аналізувати?
Основними аргументами МОНУ щодо одноосібно прийнятого ним рішення про скорочення годин викладання курсу світової літератури є такі:
 необхідність розвантаження учнів;
 цей предмет не вивчається в більшості країн світу;
 «дублювання» теоретичного матеріалу в курсах української та зарубіжної літератур.
Теза про необхідність розвантаження учнів звучить непереконливо, бо замість скорочених предметів вводять такі нові курси, як етика, естетика, філософія, психологія, економіка та художня культура. Очевидно, що ці нові предмети не узгоджуються із курсом МОНУ на розвантаження учнів. До того ж не викликає сумнівів, що повністю забезпечений навчально-методичним комплексом і педагогічними кадрами курс зарубіжної літератури не варто розмінювати на серію дрібних абстрактно-філософських дисциплін, які є важкими для сприйняття учнями і не мають шкільної методологічної бази. По суті своїй ці курси дублюють ті, що їх нині викладають в університетах, і можна вже нині спрогнозувати, що більшість школярів їх не опанує. Крім того, саме під час вивчення видатних творів світової літератури учень має можливість дізнатись про філософію, психологію, етику, естетику тих народів і культур, про які він читає. В цьому сенсі шкільний предмет «Зарубіжна література» є універсальним і, окрім освітньої, виконує ще функцію духовно-естетичного виховання, що так потрібно нині в українських школах.


«Зарубіжка» як євровибір


Другий аргумент Міністерства освіти і науки України про те, що такого предмета не існує в шкільній практиці інших країн світу, теж підлягає критиці. Предмет «Зарубіжна література» — гордість української школи, адже він є свідченням реального європейського вибору нашої країни. З нуля було розроблено програми, видано підручники, хрестоматії для всіх класів та посібники для вчителів. До новотворення у цій справі були залучені провідні вчені України: доктор філологічних наук, заслужений професор КНУ ім. Тараса Шевченка К. Шахова, академік НАН України, дійсний член Європейської академії наук і мистецтв Д. Затонський, член-кореспондент НАНУ, доктор філологічних наук Д. Наливайко та багато інших. На сьогодні в Україні виходять фахові періодичні видання, захищаються докторські дисертації, пишуться наукові праці. І йдеться зовсім не про «неіснування» подібного курсу в інших країнах світу, швидше лише в Україні викладання літератури світової є на такому високому рівні, що цим слід пишатися і зберігати вже наявний потенціал. Досвід українських педагогів привертає увагу їхніх закордонних колег. Тож чи треба знищувати естетично-світоглядний курс, якщо це призведе до знищення пріоритетів української школи — міцної гуманітарної освіти? Навпаки, потрібно підтримувати і розвивати гуманітарні предмети, адже не секрет, що сучасні діти дуже мало читають, що призводить до занепаду духовності нації.
Щодо третього аргумента МОНУ, то насправді в наших школах викладають два літературні курси з українською мовою навчання: українська та зарубіжна літератури. Але це внутрішнє питання, розв’язання якого можливе на законодавчому рівні за найменших зусиль, бо з досвіду відомо, що українські філологи і зарубіжники домовляються між собою, навіть не маючи певної правової бази для такого «консенсусу». Отже, всі так звані аргументи на користь скорочення курсу «Зарубіжна література» з двох годин на тиждень до одного — непереконливі. Окрім вищезазначених контраргументів є ще один, не менш важливий. В разі скорочення курсу безробітними стануть близько 25 тисяч вчителів зарубіжної літератури, а ті, хто залишиться працювати, не матимуть навіть повної ставки за викладання цього предмета. Це призведе до тяжкого соціального становища вчителів.


Вимоги вчителів


зарубіжної літератури, які я теж поділяю, зводяться до такого:
 зберегти викладання курсу зарубіжної літератури хоча б у тому обсязі, який є на сьогодні (дві години на тиждень);
 зберегти надбання в гуманітарній сфері, які було здобуто, і розвивати гуманітарну науку в усіх напрямах;
 Міністерство освіти і науки України має забезпечити прозорість процесу затвердження шкільних програм, які мають бути альтернативними;
 не допустити інтегрування української та зарубіжної літератур, що нівелює своєрідність кожного із зазначених курсів;
 з огляду на курс України на євроінтеграцію необхідно дати школярам можливість розширювати знання про культурні здобутки інших народів та інших держав. Отже, наполегливо рекомендую Міністерству освіти і науки переглянути Типовий навчальний план для 12-річної школи, затверджений наказом МОНУ від 23.04. 2004 р. № 132, і повернути курсу «Зарубіжна література» скорочені години. У свою чергу, для того, щоб пришвидшити цей процес, ініціюватиму слухання з цієї проблеми в Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України, на які запросимо усіх чиновників з Міністерства освіти, причетних до прийняття таких радикальних рішень.
Переконана, спільними зусиллями курс «Зарубіжна література» буде збережено, що дасть можливість українській молоді впевнено почуватися в європейському цивілізованому просторі, як високоосвіченій, високоморальній і духовній.


Тамара ПРОШКУРАТОВА, народний депутат.