11 березня ц. р. в одному із судів Парижа слухатиметься справа про те, хто є власником пам’ятника Шевченку, роботи скульптора Олександра Архипенка. Наявність київської копії цієї скульптури може стати головним аргументом у розв’язанні суперечки («ГУ» за 9 вересня 2004 року).
Роботу замовив француз українського походження Арістід Вірста. Відомий у минулому скрипаль, музикознавець, викладач університету в Сорбонні Вірста протягом довгих дванадцяти років добивався у мерії Парижа дозволу на увічнення у столиці Франції постаті Шевченка. Врешті-решт досяг свого. На власні кошти замовив бронзовий монумент у скульптора зі світовим визнанням...
Однак перед Кафедральним собором Української православної церкви у Парижі встановили іншу скульптуру. Керівництво тодішньої Радянської України запропонувало свій варіант пам’ятника-погруддя Шевченку, роботи народного художника тодішнього Союзу Михайла Лисенка. Цей барельєф і нині можна побачити на вулиці Сен-Жермен.
Пам’ятник, замовлений Вірстою, як кажуть, залишився йому на згадку. Всі ці роки він зберігався в його паризькому будинку. Щоправда, одного разу після відвідання Львова Арістід вирішив подарувати скульптуру місту Лева. Міська влада спершу охоче прийняла пропозицію. Але згодом чомусь «забула» про неї.
У 2002 році Арістіда Вірсти не стало. Його дружина — пані Леся Вірста, родове коріння якої на Вінниччині, після смерті чоловіка відчувала матеріальні нестатки.
Пані Лесі порадили продати барельєф Шевченка.
Подружжя Вірстів не раз приїздило в Україну. Пані Леся пригадує, як до Музею українського образотворчого мистецтва Арістід власноруч заніс подарунок, привезений з Парижа. Це була копія (виготовлена із силікону) того самого пам’ятника Шевченку роботи Олександра Архипенка.
Підтвердженням цього є акт, що зберігається у музеї. Його копію передали авторові публікації. Датований він 28 травня 1990 року. Головний хранитель музею Алла Захарчук, завсектору обліку та збереження експонатів Світлана Рябічева, стверджується у документі, прийняли від Арістіда Вірсти у дарунок музею твір Олександра Архипенка «Тарас Шевченко». Свій підпис на документі залишив також директор музею пан Романишин. Леся Вірста сподівається, що саме цей документ прислужиться їй нині.
Каже, що на аукціоні Сотбі скульптуру оцінили у 70 тисяч євро. Нібито вже є покупець: пам’ятник хоче придбати один із російських підприємців. Проте на проведення торгів накладено заборону. Брат покійного чоловіка, продовжує пані Леся, вважає, що має більше прав на пам’ятник, ніж вона сама. Він і звернувся до суду з наміром відстояти свої права на скульптуру. Хоча, стверджує співрозмовниця, замовляв і виготовляв пам’ятник не хто інший, як її покійний чоловік.
Вінниця.
Від редакції. Ми обов’язково повідомимо читачів газети про рішення паризького суду стосовно пам’ятника Шевченку і подальшу долю погруддя Кобзаря.
