У приватному сільгосппідприємстві «Рать», що в Луцькому районі, 8 Березня всі роботи на фермі, вдома беруть на себе чоловіки. Вони ж накривають для жінок і святкові столи.
Побачене і почуте в приміському селі Ратнів здалося мені схожим на велику, розтягнуту на півтори доби виставу. Лише не на сцені, як у відомій комедії Олексія Коломійця «Фараони», а в реальному житті. Місце дії — сільгосппідприємство «Рать». Виконавці — чоловіча половина господарства. Розпочинається дійство з генеральної репетиції, тобто вечірньої наради напередодні жіночого свята. Головний режисер і постановник, він же директор підприємства Віктор Шумський, розподіляє ролі. Одним випаде завтра зображати доярів, іншим — телятників, а ще комусь — свинарів. Не обійдеться і без акторів другого плану. Їм належатиме накривати святкові столи, а потім стежити, щоб на них вчасно докладали ковбаску, м’ясце, салати, доставляли винце та горілочку. Того самого вечора актори йдуть знайомитися із сценою, тобто фермою, з’ясовують нюанси ролей.
Цього дня жінки чекають цілий рік. Для багатьох 8 Березня, як зізнається головний економіст Октавія Солов’юк, таке само бажане свято, як і Великдень. Ще звечора готують вбрання, роблять зачіски, добирають парфуми. Наступного дня, десь під полудень у Ратневі починається рух. Поодинці та групами жінки збираються до Будинку культури. Тут у фойє відбудеться врочисте дійство, яке зазвичай закінчується аж під ранок наступного дня. Кілька чоловіків зустрічає гостей, запрошує за столи. Коли вже всі на місцях, директор підприємства Віктор Шумський вітає жіноцтво із святом, вручає подарунки. До речі, за ними Віктор Анатолійович їздить аж у Хмельницький. Вибирає сам.
— Щораз це робити дедалі важче, — посміхається директор. — Хочеться не повторюватися. Вже і хустки брали, і рушники, і покривала на дивани, і міксери. Тому і не доручаю цієї справи нікому. Хочеться, щоб жінки відчули свято. Вони заслужили нашої уваги та пошани.
Обов’язковим стало і вітання трудівниць майстрами мистецтв. Колективи кожного року підбираються різні. Торік, наприклад, виступав камерний ансамбль «Кантабіле», цього разу запросили Волинський академічний народний хор.
Звичайно, суто жіночим товариство довго залишатися не може. Першими його цілісність порушують чоловіки з обслуговування. Пов’язані фартушками, з косинками на шиї в кінці концерту вони роблять перший обхід столів. Там хліба докладають, так м’ясних закусок...
Уже пізно ввечері приходять чоловіки з ферми. Для них накривають довгого стола у кутку. Як жартома сказав головний бухгалтер Микола Самойліч, бо пахнуть силосом, гноєм. Настає кульмінаційний момент свята: звіт директора про зроблене чоловіками за день. Завдяки відеозйомкам попередніх років мав можливість почути про їх вправність і я.
— Якби не завфермою, у нас був би великий мінус, — доповідає Віктор Шумський, який, до речі, того дня був обліковцем. — Він по групі Літковець додав 56 літрів, а може, води долив чи позичив у когось (жартує). Лук’янчук на групі Самойлик зменшив на чотири літри, Сліжук на групі Савчук плюс дев’ять літрів (оплески), Сліпчук на групі Хомяк плюс три... Надій по фермі менший за попередній день на 25 літрів. Зате продаж зріс на 88. Було розтелено три корови. Пологи приймав «гінеколог-акушер» Герасимчук (оплески), падежу не було. Три корови спаровані, зазначу, що з порушенням наших правил, биком, а не штучно. Щоправда, одна з них вже була тільна (сміх). Так що хлопці непогано потрудилися. Але це ще не все. Вони ще для вас заготовили квіти, які зараз вручать.
— Знаєте, як переживають чоловіки перед святом, — розповідає Октавія Солов’юк. — Дехто каже, що з дому принесе молока, аби не відстати від жінок. Їм правда важко дається цей день. Але ми їх розуміємо і щиро вдячні за турботу. Знаєте, вже в кількох господарствах нашого Луцького району теж вшановують жінок за нашим звичаєм. Це ініціатива директора. Він вимогливий на роботі, але й вміє організувати дозвілля людей. Напевно, тому й маємо такі результати. Торік намолотили майже десять тисяч тонн зерна за врожайності 65 центнерів з гектара, від кожної корови надоїли по 5648 літрів молока і виробили його три тисячі тонн. Як бачите, змістовний відпочинок добрій праці товариш.
Кадри відеозйомок, які демонструються на телеекрані, теж викликають пожвавлення у жіноцтва. Видно, як чоловіки невпевнено почуваються біля корів, як важко їм дається робота з доїльними апаратами, як стараються вони не виглядати принаймні смішними. На екрані видно, як директор ПСП Віктор Шумський зігрібає гній на транспортер. Всі при роботі, всі стараються, всі хочуть, щоб жінки могли сповна відчути себе 8 Березня іменинницями. Такими цього дня почуваються не лише ті двісті жінок-трудівниць, які сидять за святковим столом, а й стільки само пенсіонерок, яким теж вручають подарунки.

Волинська область.