Під вікнами цього пологового будинку не стоять очманілі від щастя татусі. Сюди не тягнуть надважкі сумки з їжею. Адже на час народження дитини вся родина може оселитися у комфортабельних апартаментах, а їжу замовляти в кафе. Зате під тутешніми вікнами може запросто виступити хор Дідів Морозів. Чи, скажімо, Наташа Корольова з Тарзаном. Скільки це все коштує? Дорого. Навіть якщо без тарзанів і мільйонів червоних троянд. Але...
У першій недержавній акушерсько-гінекологічній клініці в Україні я опинилася випадково. Просто нині тут працюють люди, давнє знайомство з якими пов’язано з народженням дітей багатьох моїх друзів і близьких. Про ті часи п’яти-, десятилітньої давності намагаєшся зберегти в пам’яті лише факт настання щастя і вдячність за це окремим лікарям. І навіки забути переповзання з передпологової палати до пологової, озноб від нескінченного лежання в темному коридорі на каталці, приниження перед санітарками. Не хочеться згадувати шестимісні палати з казарменим розпорядком дня, де о шостій ранку вмикали світло з криками: «Підйом!». Забути неонатолога, який гордо повертав подяку у вигляді коробки цукерок і пляшки шампанського, заявляючи, що так можна віддячувати хіба що сантехнікові. Не пам’ятати, що він (справді як сантехнік) не з’являвся всі ці нескінченні п’ять днів, коли тебе після переливання крові залишили в палаті сам на сам із немовлям, що невідомо чому заходиться від крику. Чого коштувало встати — це лише одне запитання. А трошки поспати? Бо коли навіть твоя дитина спить, то за картонною перегородкою надривається чужа. При цьому будь-які пологи не були безкоштовні. У Києві гарантія, що ти народиш не в під’їзді, коштувала 200 доларів і вище, кесарів розтин — від 500 і вище.
Ті, хто створював приватну клініку «Ісіда» (а починалося все 1992 року з лікування групою ентузіастів безплідності), логічно припустили: якщо більшість людей покірно віддають у конвертах вищезгадані суми, то знайдеться меншість, яка готова викласти у 6—7 разів більше. До того ж підписавши відповідний юридичний договір, сплативши гроші через банк і одержавши якісне й комфортне медичне обслуговування. Як у тому ж таки славнозвісному Відні.
Моя подруга народила в Америці і не розуміє, чому наші жінки з таким ентузіазмом обговорюють пологи. Їй із нами немає чим поділитися: продрімала весь процес. Спати їй заважав лише телевізор, що його дивився в палаті чоловік. На надісланих фотознімках можна було побачити затишну кімнату. І тут народжують?! Де виблискуючі інструменти та білий кахель?
Тепер у Києві можна побачити й «крутіше». Кому цікаві подробиці, можуть здійснити віртуальну прогулянку клінікою за допомогою Інтернету. Вражає.
Порядки в «Ісіді» схожі на західні: вільне відвідування друзями та рідними, дитина може бути як із матір’ю, так і в дитячому відділенні, різноманітне меню з доставкою у палату. Однак такого, як у Голландії чи Бельгії, де друзі сидять у пологовому залі в куртках і шапках, тут немає. При вході в будь-яке відділення — вішалка з халатами, одноразові бахили, маски на період грипу. Без відповідного «обмундирування» навіть найзаможнішого татуся чемно попросять увійти ще раз.
Окрема пісня — устаткування. Коли Олександр Омельченко торік відкривав цю клініку, він, хмурячися, тихо запитував свій почет: «Невже ми не можемо закупити таке для наших міських пологових будинків?». Наприклад, пологові палати (одна з них, природно, з джакузі) оснащені спеціальними ліжками-кріслами, які можна за допомогою пульта встановлювати в 20 різних положень. Вони тієї-таки знаменитої фірми, що й крісло, на якому народила принцеса Діана. До речі, джакузі — це не забаганка. У світі давно відпрацьована практика застосування цієї ванни для розслаблення в період переймів.
На жаль, відчути себе принцесою Діаною в нашій країні поки що мало хто може. Я погортала стандартний договір, який пропонують підписати бажаючим одержати послуги в клініці. Шістнадцять тисяч гривень за звичайні пологи.
«Але ж більшість наших жінок народжують дитину один раз у житті. Хіба це дорого? — каже завідувачка акушерського відділення Світлана Дикусарова. — А скільки разів у житті наші чоловіки купують собі автомобіль? І за якою ціною? Скільки ми витрачаємо кожен рік на відпустку? До пакета послуг на суму 16 тисяч входить десятиденне перебування до передбачуваних пологів і щонайменше п’ятиденне опісля, харчування. Зауважте, до нас породілля приходить лише з обмінною картою. Їй нічого не треба купувати ні для себе, ні для дитини». Усе пізнається в порівнянні. До речі, її останні слова відновили в моїй пам’яті довгий список того, що необхідно купити, коли лягаєш у «безкоштовну» лікарню.
Можливо, страхова медицина, про перспективи якої нині так багато говорять, дасть змогу більшій кількості наших жінок відчути себе принцесою Діаною? Відчути радість материнства, не проходячи через біль і приниження. А поки що принаймні люди, які в змозі заплатити такі гроші, сплачують їх в Україні, а не вивозять за кордон.
