Такий спосіб спілкування зі студентами обрав ректор Київського національного авіаційного університету (КНАУ). Знаю вузи, керівники яких, наче таргани в гуртожитках, бояться виходити на світло, тобто перед очі майбутніх професорів і академіків, інженерів та економістів.
Віталій Бабак зустрічається з хлопцями й дівчатами щосеместра. І отримує від цього, як я зрозумів, величезне задоволення.
— І користь, — додає Віталій Павлович. — Бо від якого декана чи викладача я дізнаюся про життя-буття студента, його бажання і претензії?
Про що йшлося на зустрічі? Про наболіле, якщо коротко. Найбільше запитань надійшло про формений одяг і медстрахування. Університет повернув собі право одягнутися в однострої. За рішенням конференції трудового колективу, учасниками якої були і студенти, «оформитися» авіатори мають упродовж нинішнього навчального року. Плату за одяг можна вносити протягом трьох семестрів — близько 170 гривень у кожному. Частину коштів компенсує університет. Є відповідний наказ міністра, тому про самодіяльність керівництва вузу не може бути й мови. Як і про медичне страхування — її запроваджено теж рішенням конференції трудового колективу. Є своя медчастина, на роботу якої держава не дає жодної копійки. А хочеться зробити студентський медзаклад унікальним в Україні за культурою і якістю обслуговування. Тож допоможіть ректорату досягти спільної мети!
Говорячи про честь і гідність, які давно оселилися в стінах університету, його керівник, член-кореспондент
НАНУ, доктор наук, лауреат Державної премії розповів необізнаним, що КНАУ ще кілька років тому пас задніх. Два роки не платили стипендію, сім місяців — зарплату. А як не пишатися тим, що нині університет — у п’ятірці кращих в Україні, а через три роки (до 75-річчя) він має увійти до рейтингових у світі!
Віталій Бабак після зустрічі не приховував, що трохи засмучений: студенти цікавилися більше побутовими проблемами (вартість місця в гуртожитку, плата за навчання, пільги, бібліотечні негаразди), але рідко хто переймався навчальним процесом, проблемами здобуття двох спеціальностей, удосконаленням мовної практики тощо.
Проте не могли не сподобатися розкутість хлопців і дівчат, їхнє бажання (і можливість) впливати на перебіг подій у вузі.
Я був просто шокований, коли члени студради, взявши слово, продемонстрували залові результати свого бліц-розслідування щодо так званих зловживань ректора. Йдеться про «чорні списки» «Пори», оприлюднені напередодні в Інтернеті. Студенти вирішили від «складача» того списку дізнатися, чи є у нього докази «крамоли», в чому конкретно завинив Віталій Бабак.
Камера показала непривабливий офіс «Пори», його представників, які відмовили у наданні інформації. «Хай ректор подає до суду», — відрізали.
