134 тисячі неповнолітніх сьогодні суспільству не потрібні
На перше січня 2004 року в Україні мешкало 9 503 315 дітей — чверть населення країни. Дедалі більше їх опиняється на вулиці. Сім відсотків таких дітей не знають, що таке навчатися в школі; кожен п’ятий — вихованець інтернатів, звідки діти нерідко втікають. На один такий заклад припадає більше 300 неповнолітніх. Ці дані оприлюднені на спільному засіданні міжвідомчих комісій з питань охорони дитинства та сімейної політики шести українських міністерств.
...Вони живуть у теплоцентралях, у підвалах, на горищах, під мостами, заробляють гроші жебракуванням і крадіжками — у кращому разі, в гіршому — огріють перехожого в темному місці заради кількох гривень. Неповнолітні дівчатка нерідко продають себе за гроші, а потім забуваються в дурмані...
Домівки залишають не тільки сироти або ті, хто позбавлений батьківського піклування, а й такі, що мають родини. Вони постійно чи періодично живуть на вулиці або ж перебувають там весь вільний час. Найчастіше до так званої групи ризику потрапляють 10-14-річні діти з асоціальних сімей. На «волі» на них чекає холод, голод, наркотики, алкоголь, але для більшості навіть таке — порятунок від страхіть, що бачили вдома.
На жаль, часто самі батьки, якщо вони є, — приклад для наслідування: пиячать, знущаються з своїх дітей, змушують жебракувати, перетворюють на сексуальні іграшки. І тому діти тікають з дому, блукають вулицями, приєднуються до компаній таких само бродяжок.
Окрема розмова — наркоманія і токсикоманія. Якщо 1995 року на обліку було дві тисячі наркозалежних неповнолітніх, то торік — уже шість тисяч. Але хто знає, скільки насправді дітей вулиці приохотилось до цієї згубної звички? Якщо навіть не всі вони мають гроші на наркотичні речовини, то клей можна придбати на кожній розкладці...
Нюхають, курять, колються і поступово перетворюються на тваринок, які підуть на все, аби задовольнити власні потреби. А от якщо станеться диво і вони захочуть вилікуватися, то податися їм практично нема куди, бо в Україні всього чотири заклади, де можуть допомогти неповнолітньому наркоманові.
В Україні створюється банк даних на дітей, що перебувають у кризових ситуаціях. Нині в ньому — 134 тисячі неповнолітніх. А скільки до списку не потрапили і ніколи не потраплять? Вони практично нікому не потрібні, бо ніхто не знає, що з ними робити. Втім, вони до цього вже звикли і не вбачають у своєму становищі чогось надзвичайного.
Маленьких жебраків і наркоманів не помічають перехожі, байдуже оминає міліція, тим паче високопосадовці — звикли. Адже ці діти -як сміття, котре не дуже й заважає. Принаймні, доки когось не зачеплять. Але чи хтось замислюється, що за кілька років з маленьких бродяжок виростуть дорослі бандити?..
...На вокзалі під парканом — хлопчик із пакетом на голові: вдихає випари клею. Поруч цуцик — друг по нещастю. Обидва постраждали від жорстокості дорослих. Це — наше майбутнє?
