Колектив Укрінформу звернувся з листом до Президента України Віктора Ющенка і Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. На такий крок колег спонукали заяви віце-прем’єр-міністра Миколи Томенка. Про ситуацію довкола національного інформаційного агентства кореспондент «Голосу України» розмовляє з його генеральним директором Віктором ЧАМАРОЮ.
— Вікторе Федоровичу, заяви, які зробив віце-прем’єр з гуманітарних питань Микола Томенко, набули такого широкого розголосу, що, скажімо, навіть наші зарубіжні колеги цікавляться реакцією на його вимоги і завдання. Скажіть, будь ласка, як ви, колектив Укрінформу розцінюєте такі заяви, що виходять з Кабінету Міністрів?
— Безперечно, ці заяви найбільшою мірою стосуються саме колективу нашого інформаційного агентства. Микола Томенко називає його «монстром». Лунають наміри зробити з Укрінформу невелике агентство. В особняку, в якому ми працюємо зараз, створити «будинок преси» і запропонувати поселитися в ньому зарубіжним агенціям, які відкрили свої бюро у Києві. Вважається, що таким чином Україна посилить позиції в плані євроінтеграції.
Можна по-різному розцінювати такі заяви, можна не реагувати, хоча це було б неправильно. Адже насамперед ці висловлювання, які мали широку пресу, завдали агентству шкоди — моральної і матеріальної. Зокрема, на інформаційному ринку, вітчизняному і міжнародному. Нам також постійно телефонують колеги. Бо, треба це мати на увазі, Укрінформ — член Європейського альянсу інформаційних агентств. Нам ставлять запитання: «Що насправді діється і яка доля чекає агентство?..»
— Це означає, що можуть бути порушені міжнародні угоди...
— Сьогодні ми маємо інформаційний обмін на підставі угод з 26 інформаційними агентствами. Серед яких такі авторитетні, як Рейтер, Сіньхуа (Китай), МТІ (Угорщина), БТА (Болгарія), ТАНЮГ (Югославія), «Німецька хвиля» і так далі. Треба буде розірвати ці угоди?
Я вже не казатиму про те, що такі заяви не сприяють нашій роботі на внутрішньому ринку: ми втрачаємо потенційних передплатників. Оскільки вони пролунали у розпал передплатної кампанії. Відповіді клієнтів прямі і щирі: «Чого ми з вами матимемо справу, укладатимемо угоди, коли невідома ваша доля?» Такі спроби приниження, а це однозначно приниження, агентства робляться не вперше.
Подібне ми пережили у 1996 році, коли Укрінформ було ліквідовано Указом Президента з подачі відомих людей. На його основі було створено ДІНАУ і підпорядковано новоствореному Міністерству інформації. А через два роки з’явилися нові укази про підпорядкування Кабінету Міністрів, як це було раніше. Ще через два роки повернули назву Українське національне інформаційне агентство. За статистикою, яка сьогодні існує, одна зміна назви тягне за собою втрати від 25 до 30 відсотків споживачів. Таку ситуацію ми пережили уже двічі. Тепер нова спроба.
І головне. Це непросто зробити, хоч так і здається вельмишановному віце-прем’єр-міністру. Я вже говорив про 26 угод з міжнародними агентcтвами. Близько 800 угод укладено в Україні. Їх також треба буде розривати? А для цього потрібен час, передбачений законом. Водночас треба скасовувати цілу низку урядових постанов. Зокрема дві, які стосуються розширення кореспондентської мережі за кордоном. До того ж вони приймалися в 2000 році і 2001-му, коли уряд очолював Віктор Ющенко.
Можемо констатувати: сьогодні ми стоїмо біля розбитого корита. Зрозуміло, щоб виконати ті постанови, потрібні кошти, час. З другого боку, віце-прем’єр звинувачує нас, що ми «з’їдаємо» дуже багато коштів. Якщо точно, то бюджетом передбачено виділити для потреб агентства 11 мільйонів 777 тисяч 100 гривень. До речі, така сума закладена в бюджет вперше за роки незалежності. Але водночас треба казати про те, що вісім мільйонів із цієї суми передбачено вкласти в реалізацію програми фактично європейської інтеграції України, тобто на відкриття корпунктів.
Отож скажіть, як припинити нам цю роботу? Для цього ми повинні отримати офіційне рішення. Добре, нехай такого рішення немає. Але ж говориться, що фінансування з бюджету буде якщо не припинено, то значно урізано. Знову постає запитання: як бути? Бо ми запросили підготовлених для работи за кордоном фахівців, кілька місяців стажували їх в агентстві, здійснили всі формальності з МЗС країн майбутнього відрядження. Люди залишили високооплачувану роботу, прийшли на наші «копійки» (бо зарплата в агентстві мала), вирішили усі формальні питання і ставлять тепер запитання: «Що нам робити? Шукати іншу роботу чи ми все-таки поїдемо?»
Тобто ситуація вельми непроста і вона мене непокоїть насамперед як керівника. А щодо реакції колективу, то він відреагував відповідно. Відбулися збори працівників. Явка стовідсоткова, окрім хворих. Дана адекватна оцінка цим заявам. І хоча емоції перехльостували, рішення прийняли конструктивне...
— А яке рішення?
— Лист на ім’я Президента та Прем’єр-міністра.
— Два запитання. Перше. З правової точки зору, оцінка цих заяв і можливі наслідки, якщо ці заяви будуть реалізовані. І наступне. Щоб читачі могли зорієнтуватися в цифрах, порівняйте зарплату ваших працівників з оплатою праці в інших — подібних —агентствах.
— Щодо правових наслідків. Агентство не виникло само по собі. Воно має свою історію. 16 березня виповниться 87 років з дня його заснування. Агентство виконувало обов’язки, покладені на нього щодо поширення інформації, передусім офіційної, не лише в Україні, а й за кордоном.
— Хто стояв біля витоків агентства в 1918 році?
— Ідея виникла в Миколи Скрипника, а реалізовувати її почав гетьман Павло Скоропадський, який видав указ про заснування Українського телеграфного агентства. Першим його директором призначили відомого ідеолога українського інтегрального націоналізму Дмитра Донцова.
Але повернімося в сьогодення. Укрінформ діє на основі свого статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів. Тепер щодо коштів. Та сума, яка передбачена на поточний рік, становить третину від наших потреб. Але ми до цього готові, уміємо заробляти самі. Ще одне. За 13 років ми не отримали ні копійки з бюджету за статтею «капітальні вкладення». Тобто розвиток агентства мав би зупинитися. Але ми не допустили цього. Сьогодні у нас є 225 комп’ютерів, три серверні платформи. Ми виробляємо понад 30 видів інформаційного продукту. Щодня поширюємо майже 500 повідомлень українською, англійською, німецькою, російською мовами.
А тому казати, що агентство усі ці роки жило за рахунок держави, буде не лише несправедливо, а й необ’єктивно.
— І все-таки, яке співвідношення зарплат у працівників різних українських агентств?
— Можу сказати приблизно: у наших конкурентів вона втричі вища.
Отже, якщо зникне Укрінформ, то держава передусім втратить потужне агентство, яке здатне сьогодні доносити інформацію, в тому числі офіційну, по суті, на весь світ. Бо воно має сучасні технології, сучасну базу, кадровий ресурс і традиції. Крім наших традиційних напрямів, відбувся і перший вихід інтернет-радіомовлення Укрінформу. Спочатку — українською, а через місяць ми говоритимемо англійською.
Влада втратить можливість доносити громадянам нашої держави повну інформацію про свою діяльність. Втратять також можливість і громадяни отримувати інформацію не лише політичну, а й про спорт, культуру, розвиток освіти тощо. Врешті, ми забезпечуємо право громадян на отримання інформації.
— А скільки всього в Україні діє вітчизняних інформагентств?
— Загалом станом на минулий рік було зареєстровано 97 агентств. Державне — одне. Решта засновані за приватний капітал, у тому числі іноземний.
— Дякуємо за розмову і бажаємо успіху в завоюванні інформаційного ринку.
