Ідея була красива. Й безмежно актуальна. На межі тисячоліть, двадцятого і двадцять першого сторіч, закласти у першій історичній столиці Української держави, у гетьманському Чигирині, сад Соборності України, побудувати біля колишньої резиденції Богдана Хмельницького, там само, в Чигирині, міжконфесійний храм чи монумент, котрий символізував би національне примирення та єднання українського народу.
«Ми і досі називаємо себе східняками і західняками. Досі одну й ту само лекцію з історії України не можна з однаковими наслідками прочитати у Львові й Донецьку, Тернополі й Миколаєві, — писала в «Голосі України» в 2000 році автор цих рядків. — Інші нації, переживши роз’єднаність, зуміли консолідуватися й подолати ідейні розбіжності. Так було в Іспанії. На знак прощення і покути колишні прибічники і противники диктатора Франко спорудили Пагорб примирення»...
Ранньої весни 2000 року черкаський корпункт «Голосу України» оголосив через парламентську газету про підготовку до чигиринської акції. Задум був такий: на Благовіщення або в День довкілля до козацької столиці прибудуть делегації з усіх областей України і привезуть з собою землю, дерево чи кущ, традиційні для їхнього регіону. На урочистому мітингу, присвяченому будівництву майбутнього символу національного примирення і єднання, найповажніший представник від кожної делегації покладе в його підмурок жменю землі свого історичного краю. А потім у центрі Чигирина, під Богдановою горою, буде закладено сад Соборності України. На спеціально підготовленій місцині, у формі географічної карти нашої держави, планувалося висадити 27 дерев і кущів. Від Галичини — смереку, Закарпаття — яблуню, Запоріжжя — черешню, Донеччини — кущ троянд, Полтавщини — калину, Криму — тую, Києва — каштан, від Севастополя — осокір.
Узимку 2001 року автор цих рядків разом з групою черкащан зустрілася з тодішнім Прем’єр-міністром України Віктором Ющенком. Керівник уряду гаряче підтримав проект і навіть власноруч накидав ескіз майбутнього саду Соборності з вічнозеленим Тризубом у центрі. Це була його ідея. Проте повністю здійснити задумане не вдалося. Віктор Ющенко пішов з уряду. На посадку дерев у квітні 2001-го прибув до Чигирина один тодішній міністр екології Іван Заєць. Обласне керівництво з «холодком» зустріло міністра «на вильоті». Під сад відвели занедбану неродючу ділянку землі — щоб відчепилися ініціатори. Без проекту було висаджено кілька десятків дерев різних порід, не зазначили їх «адрес». Але вдалося сформувати з 650 ялинок Герб України, Тризуб, що і нині зеленіє над берегом річки Тясмин. Інші дерева не прийнялися.
Отже, досі ідею про сад Соборності та архітектурну споруду, яка символізувала б єдність сходу і заходу, півдня і півночі Української держави, не реалізовано.
Утім, як кажуть, рукописи не горять. Ідея всеукраїнської патріотичної акції «Єднання України» у місті-символі нашої державності, старовинному Чигирині, нині особливо на часі.
На прес-конференції, яку проводив глава парламенту, лідер Народної партії після її з’їзду Володимир Литвин, автор ідеї саду Соборності звернулася до нього по підтримку і сприяння. Відповідь Володимира Михайловича щодо багатостраждального проекту позитивна. Цієї весни, сказав він, разом з Президентом Віктором Ющенком ми візьмемо участь у цій акції.
Упевненості в тому, що нарешті ми займемося ідеологією соборності нашої держави, додає щойно прийнятий на з’їзді Народної партії «Маніфест національного єднання». Першим практичним кроком і буде закладання підмурівку споруди національного примирення і єднання та сад Соборності України в Чигирині.
Черкаси—Київ.
