З п’ятниці по неділю Київ прийматиме черговий поєдинок за Кубок Девіса (Друга група Євро-Африканської зони). Тому гріх не скористатися можливістю поговорити на цю тему з Андрієм МЕДВЕДЄВИМ — найтитулованішим українським тенісистом, у минулому учасником багатьох таких заходів.

— Чи можна вважати матч Україна—Норвегія новою точкою відліку в історії нашої головної команди та українського тенісу загалом?
— Сподіватимемося, що так. Але з моменту звітно-виборної конференції ФТУ минуло дуже мало часу. На жаль, поки що не досягнуто компромісу. Та є надія, що прокинувся справжній інтерес до тенісу. Якщо в наших жінок ситуація значно ліпша, то чоловіки мають доводити свій авторитет. Можливо, саме зустріч з норвежцями і стане початком сходження.
— Столичний МТК «Наука» завжди радо приймає національну збірну України. Однак багатьох цікавить питання: чому досі жодного разу матчі Кубка Девіса не проводили у столичному Палаці спорту?
— Навряд чи ми тепер зберемо повний зал у палаці на такий матч. Однак згодом, сподіваюся, вийдемо на нову якість гри, яка дасть можливість організовувати тенісні баталії на головній критій арені нашої країни. Орендувати цей зал — дуже просто. Складніше заслужити право на нього. Отже, треба виходити на новий рівень. А на нинішньому — граємо на «Науці». Про цей комплекс у нас найтепліші спогади.
— Що можете сказати про суперника?
— У збірній Норвегії є лідер — 32-річний досвідчений майстер Андерсен. Нещодавно ми обговорювали шанси команд. І зійшлися на тому, що об’єктивно вони становлять 60/40 відсотків на користь скандинавів. Але це має додати суперечці особливої гостроти. Наша команда досвідові суперника може протиставити молодечий запал, азарт і натиск. Гадаю, що наступних вихідних ми побачимо принаймні красивий теніс.
Звісно, палко вболіватимемо за своїх. Плануємо випробувати молодих гравців — Долгополова, Недовєсова, Бубку. Не певен, що вони зможуть узяти безпосередню участь у цьому матчі. Але в наступному — на сто відсотків гратимуть.
— З ваших слів можна зробити висновок, що про жодну недооцінку норвежців нашими спортсменами навіть і думати не варто?
— Безперечно. Торік наші хлопці вже обпеклися у грі з норвежцями. І з болгарами вдома також спіткнулися. Думав, що ми на своїх кортах матимемо більше шансів. Але зрештою поступилися — 2:3. До того ж усе вирішилося в останній зустрічі.
— Чи можете ви назвати нинішню збірну України колективом, що вже склався?
— Сьогодні Орест Терещук, Сергій Ярошенко і Михайло Філіма об’єктивно досвідченіші. Але оті молоді гравці, про яких уже згадував, помітно додають у своїх турнірах. І, сподіваюся, не зупиняться у зростанні. Залучаючи їх до збірної, ми не лише даємо їм аванс, а й думаємо про найближчу перспективу.
— Якою бачиться вам гра нашої збірної в поєдинку з Норвегією?
— Гадаю, вона буде в’язка, нервова. Обов’язково лоскотатиме нерви учасникам і глядачам. Адже суперники приблизно рівні за силою. Дуже сподіваємося на підтримку трибун. У матчах за Кубок Девіса роль уболівальників значно зростає порівняно з індивідуальними змаганнями. Дуже серйозно налаштовуватимемося на перемогу.
— Цікаво, а самому вам, Андрію, не кортить вийти на корт або хоча б покерувати на капітанському містку?
— Уже не кортить. Маю зовсім інші проблеми. До речі, у федерації є ідея, щоб у кожному напрямі працював професіонал. Буде створено пресову службу ФТУ, що безпосередньо входитиме до апарату нашого головного керівного органу. Створимо колегію тренерів. До неї увійдуть наші провідні фахівці —Олександр Долгополов, Дмитро Поляков, Андрій Рибалко, Світлана та Наталя Медведєви. Вони вважають, що Україна не збідніла на тенісні таланти.
Раніше всі спірні питання (хто куди їхатиме, починаючи від дитячих і до дорослих змагань) вирішував безпосередньо президент ФТУ. Тепер це буде парафією тренерської колегії. Ми вже довели це до відома багатьох фахівців.
Скажу про ще один (чи не найважливіший) аспект — про національну тенісну базу. Вона має бути на НСК «Олімпійський». Є вже домовленість з відповідними чиновниками і Володимиром Івановичем Рябцевим — директором тамтешнього центру. Ми дуже сподіваємося, що нова влада допоможе і підтримає цю дуже корисну для країни справу.
— До речі, які ваші найяскравіші спогади про попередні матчі української збірної в цьому турнірі?
— Особливо приємно, коли перемагає команда. Відчуваєш велику радість і задоволення. Траплялося так, що я вигравав два очки, а команда програвала. Тоді — неприємний осадок, спустошеність, невдоволення. Вигравав я у Грега Руседського, Тіма Генманна... То здорово для власного авторитету. Але це колективний виступ, і результат команди — над усе. Тому для мене найприємнішою подією був матч з Данією. Можливо, то була не найсильніша команда, з якими зустрічалися. Але за атмосферою, що панувала в залі, духом на трибунах, усмішками людей матч мав високе емоційне наповнення. Я відчував щастя, коли робив коло пошани з державним прапором у руках.
Особливо гострий і важкий був парний матч. Ми з Дмитром Поляковим витягнули з двох матч-болів. Потім був розгром Карлсона. Хоча за тиждень до цього я йому поступився. Загальне враження від такої мобілізації — все відбувалося, мов на одному подиху.
— Що конкретно побажали б нашій команді для досягнення успіху в цьому поєдинку?
— Професіоналізму. Іншими словами, працьовитість, талант, сила духу, терпіння, вміння діяти через біль, через не можу — складові цього поняття...