Нещодавно було прийнято закон, яким запроваджено кримінальну відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять банківську таємницю. Цей документ набув чинності з 13 січня 2005 року.
Ми попросили представити основні законодавчі новели одного з його авторів — народного депутата України, голову підкомітету з питань податкової політики Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності Тараса Олексійовича ДОВГОГО.
— Тарасе Олексійовичу, чому виникла ідея внесення такого законопроекту?
— Відсутність у Кримінальному кодексі України норми про відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення банківської таємниці (не менш суспільно небезпечне діяння, ніж таке само діяння щодо комерційної таємниці), на нашу думку, була значною прогалиною у чинному законодавстві України.
В умовах сучасного розвитку економіки та жорсткої конкуренції на ринку товарів та послуг розголошення банківської таємниці може призвести до значних негативних наслідків для власника такої таємниці, в тому числі у вигляді майнової та немайнової шкоди.
У чинному Законі України «Про банки і банківську діяльність» встановлено обсяг та порядок надання відомостей, що становлять банківську таємницю, чітко регламентовано обов’язки службовців банку, приватних осіб та організацій щодо отриманої (безпосередньо чи опосередковано) банківської таємниці. Однак до цього часу законодавством нашої країни не було встановлено належного рівня відповідальності за порушення таких зобов’язань.
— Тобто до прийняття цього закону в банківської таємниці не було належного захисту?
— Не можна стверджувати, що тільки встановлення відповідальності — єдиний правовий механізм захисту того чи іншого виду інформації з обмеженим доступом. Найімовірніше, можна вести мову про підвищення рівня дисципліни серед осіб, які мають до неї доступ.
До внесення цих нових змін до Кримінального кодексу України відповідальність за незаконне розголошення та використання інформації, що становить банківську таємницю, була передбачена лише Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме — статтею 164-11 «Незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю». Зокрема, незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, тягнуло за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
— Як відтепер буде захищено інформацію, що становить банківську таємницю?
— З часу набуття чинності законом існує кримінальна відповідальність за умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також за незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності. Крім того, новим законом передбачено кримінальну відповідальність за умисне розголошення банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності. При цьому зазначу для наших читачів, що істотною згідно з кримінальним законодавством є шкода, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
— Чи є аналогічна практика притягнення до кримінальної відповідальності за таке порушення в зарубіжних країнах?
— Так, світовий законодавчий досвід свідчить про доцільність встановлення кримінальної відповідальності за порушення режиму банківської таємниці. Зокрема, законодавством Австрії, Греції, Данії, Іспанії, Росії, Франції, Швеції передбачено кримінальну відповідальність за такий злочин.
— Які позитивні наслідки матиме запровадження цього закону?
— Встановлення кримінальної відповідальності за такий вид злочину забезпечить належний захист прав та законних інтересів і юридичних, і фізичних осіб — клієнтів банків, забезпечить попередження витоку інформації про банки та їх клієнтів, сприятиме посиленню інвестиційної привабливості України для потенційних інвесторів.
— На розгляді Верховної Ради України перебуває ще один законопроект, який також стосувався питань охорони банківської таємниці, що був внесений Національним банком України. Чому був підтриманий саме ваш законопроект?
— У законопроекті Національного банку України містився, на наш погляд, ряд істотних вад, що дало підстави прийняти законопроект саме нашої групи. Так, наприклад, у проекті Національного банку України вводилися визначення «значна шкода» — від 500 та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та «велика шкода» — від 2000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Введення «значної» та «великої» шкоди як обов’язкової оціночної ознаки злочину, на нашу думку, зменшує захищеність банківської таємниці, оскільки під диспозицію статті 232-1 не будуть підпадати неправомірні дії, які нанесли меншу, ніж зазначено у статті, шкоду.
Пропозиція Нацбанку щодо встановлення таких кваліфікуючих ознак, як «повторність скоєння злочину» та «попередня змова групою осіб», для такого злочину на наш погляд, є небезспірною. Кримінальний кодекс України містить низку статей, якими передбачена відповідальність за розголошення таємниці, а саме: державної, комерційної, таємниці голосування, листування, лікарської таємниці, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, таємниці усиновлення (удочеріння). В жодному із зазначених складів злочину немає таких кваліфікуючих ознак, як повторність скоєння злочину та попередня змова групою осіб. Отже, введення таких додаткових кваліфікуючих ознак не відповідало б ідеології Кримінального кодексу України.
Безумовно, під час підготовки нашого проекту до другого читання частина висловлених Національним банком України зауважень була врахована.
— Відповідно до нового закону виключається адміністративна відповідальність за розголошення банківської таємниці. Ви вважаєте, що наявність норм про притягнення до адміністративної відповідальності за розголошення банківської таємниці поряд із існуючою кримінальною відповідальністю створюватиме певні правові колізії під час застосування цих правових норм?
— Справді, під час обговорення проекту в парламенті постало питання про виключення статті 164-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено адміністративну відповідальність за незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю.
На нашу думку, наявність кримінальної відповідальності за умисне незаконне збирання з метою використання та умисне використання відомостей, що становлять банківську таємницю, не може створити правову колізію і не є конкурентною нормі Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Із змісту статті 164-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення випливає, що відповідальність за незаконне розголошення або використання банківської таємниці нестиме тільки та особа, якій ця таємниця стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю. Умовою притягнення до адміністративної відповідальності законодавець не визначив ні наявність умислу, ні наявність завданої істотної шкоди, ні наявність корисливих та інших особистих мотивів під час вчинення такого порушення.
Проте кримінальна відповідальність за незаконне збирання з метою використання, використання та розголошення відомостей, що становлять банківську таємницю, може наставати лише за наявності умислу з боку порушника під час вчинення таких дій та істотної шкоди, завданої такими неправомірними діями суб’єкту господарювання — власнику інформації. Крім того, визначальним тут також є те, що кримінальну відповідальність за розголошення нестиме лише особа, якій ця таємниця стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю.
Отже, за умови залишення статті 164-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення та прийняття відповідних змін до Кримінального кодексу України була можливість чітко розмежовувати, у яких випадках розголошення та використання банківської таємниці будуть визнані злочином, а в яких — адміністративним правопорушенням.
Пропозиція щодо скасування адміністративної відповідальності за таке порушення, на нашу думку, є небезспірною, і під час підготовки проекту перед поданням на розгляд парламенту вона нами не вносилася. По-перше, в такому разі не буде можливості притягнення до відповідальності осіб, які вчинили такі протиправні дії з необережності. По-друге, в ряді випадків міра відповідальності (кримінальної) буде неадекватною суспільній небезпеці вчиненого протиправного діяння. Тому, на наше переконання, слід чітко розмежовувати, в яких випадках особа може нести адміністративну, а в яких — кримінальну відповідальність. Проте парламент прийняв саме таке рішення, і ми маємо з цим погодитися. Час визначить, наскільки ефективно діятиме прийнята норма.
