Ступінь розвитку економіки будь-якої країни залежить від ефективності використання її природних особливостей. Україна має унікальне географічне розташування — в центрі європейських комунікацій, а тому мусить скористатися з цієї обставини.
За транзит газу Україна щорічно отримує до півтора мільярда доларів. Набагато більше можна отримати від транзиту іноземних автомобілів, десятки тисяч яких щодня перетинають кордони нашої держави.
Звісно, що вони псують дороги, забруднюють повітря, завдають шкоди довкіллю, і водночас їх власники не сплачують жодної копійки за використання автотранспортної системи України. З деякими державами Україна уклала угоди про міжнародні автомобільні перевезення, якими взяла на себе зобов’язання звільняти перевізників іншої сторони «на основі паритету від дорожніх податків та зборів». Тоді як в угодах зазначено: «... це положення не звільняє від плати за користування платними дорогами, мостами та ін.» (стаття 17 угоди між урядом України та урядом Королівства Іспанія).
Схожі положення знаходимо в аналогічних угодах України з Чеською Республікою (стаття 10), Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії (стаття 8) та інших. Тобто цими угодами прямо передбачено, що на території інших держав українські перевізники сплачують дорожні збори за користування платними дорогами, мостами, тунелями тощо, і водночас в Україні перевізники цих держав користуються українськими державними дорогами, мостами, тунелями безоплатно.
Таке становище аж ніяк не можна вважати паритетним та взаємовигідним. Окрім цього, з низкою країн в угодах записані положення про «транзит». Але і тут немає жодного паритету. Бо який може бути транзит українських перевізників через територію Греції? Про взаємний транзит ідеться у статті 1 угоди з Грецькою Республікою, а також в угодах з Іспанією, Португалією, Іраном.
Україну поставлено в невигідні умови — в такий спосіб її позбавлено законного і природного права використовувати очевидні переваги свого географічного положення. Якщо за транзит газу Україна щорічно отримує 1,5 млрд. доларів, то чому за транзитне використання своїх автошляхів вона не може отримати вдвічі, а то й утричі більше?
У багатьох угодах про міжнародні автомобільні перевезення (з Польщею, Казахстаном, Естонією, Фінляндією та ін.) навіть не передбачено статті про взаємне звільнення від плати за проїзд автомобільними дорогами, мостами, тунелями. Однак із перевізників цих держав в Україні ніхто не справляє жодної плати за проїзд, бо її просто не передбачено жодним українським законом!
Щодо держав, з якими Україна має певні зобов’язання, то справляння плати з їх перевізників може бути здійсненне у термін від 3 до 6 місяців з дня офіційного повідомлення про зміни українського законодавства.
Отож є всі законні підстави запровадити для іноземних перевізників плату за користування державними автомобільними шляхами України.
Україна мусить використати переваги свого географічного положення та негайно запровадити справляння з іноземних перевізників плати за використання вітчизняних автомобільних шляхів. Це істотно поповнить державний бюджет, сприятиме економічному піднесенню України та поліпшенню добробуту українського народу.
Плату з іноземних перевізників можна стягувати під час кожного перетину кордону на в’їзді в Україну або у разі одержання дозволу на проїзд територією України, який згідно з угодою про міждержавні автомобільні перевезення видає Міністерство транспорту України. На це міністерство або Державний митний комітет України і слід покласти обов’язок справляння плати за проїзд, але з обов’язковим перерахуванням коштів до державного бюджету України.
У США є приказка: «Долар котиться по дорозі, потрібно лише знайти спосіб його підібрати». Україна мала б уже давно врахувати цю мудрість.


Степан ХМАРА, народний депутат України.
Дмитро ЧОБІТ, народний депутат України І, ІІ, ІІІ скликань.