Безперечно, заява Президента України Віктора Ющенка про арешт убивць Гії Гонгадзе — сенсація. Однак, не тільки на мій погляд, — поспішна. Передусім хочеться звернути увагу на те, що суд поки що свій вердикт не виніс. На це, до речі, звернув увагу адвокат Андрій Федур, який представляє інтереси Лесі Гонгадзе, матері Гії. За його словами, він знає багато справ, які за відсутності доказової бази розсипалися в суді. Та й за прикладами далеко ходити не треба. Скажімо, суд виправдав покійного Юрія Вередюка, який взяв на себе вину за вбиство журналіста Ігоря Александрова. Сьогодні судять тих працівників міліції, які вели переговори з Юрієм Вередюком.
Однак постає ще кілька проблем. Дедалі частіше, з подачі лідера соціалістів Олександра Мороза, почали лунати голоси про те, щоб до справи про вбивство Георгія Гонгадзе долучити так звані «плівки Мельниченка». Одразу звернімо увагу на кілька обставин. По-перше, навіть прослуховування телефонів і приміщень (наголошу — Авт.) з дозволу суду в деяких країнах не слугує прямим доказом вини під час судового розгляду справи. Прослуховування кабінету Леоніда Кучми з першого дня було незаконним. По-друге, власне «плівок», за словами самого Мельниченка, не існує, бо, мовляв, він писав розмови у кабінеті глави держави на цифровий диктофон. По-третє, ті, хто розшифровував записи, почали монтувати їх наступного дня після зникнення Георгія Гонгадзе. І це переконливо довів у своїх публікаціях журналіст Олексій Степура, вивчаючи файли записів, розміщені в Інтернеті. Наступне. З джерел, наближених до тодішньої адміністрації, відомо: після оприлюднення записів з’ясувалося, що «закладка», за допомогою якої велося прослуховування кабінету Президента України, знаходилася у пульті дистанційного управління і продовжувала працювати навіть після того, як Микола Мельниченко покинув межі України. Окрім того, як стверджує у своїй книзі Володимир Цвіль, котрий допомагав Миколі Мельниченку виїхати за кордон, більшість неоприлюднених записів нині знаходяться у банківському сейфі однієї з європейських країн. Звідси висновок: намагання прилучити до справи про вбиство Гії Гонгадзе «плівок Мельниченка» насправді не сприятиме розкриттю замовників убивства журналістів, але дасть змогу поспекулювати на цій темі супроти політичних опонентів на парламентських виборах наступного року.
І насамкінець. Часовий відтинок з 16 вересня по 3 листопада 2000 року приховує чимало таємниць. Тоді після зникнення Георгія Гонгадзе СБУ раптом розкрила змову «чернігівських грибників». Нагадаю: 70-річні ветерани були заарештовані за спробу державного заколоту, бо хотіли йти в похід на Київ «скидати владу». Окрім того, на листопад, за деякими даними, було призначено відставку уряду Віктора Ющенка. Саме тому, на мій погляд, цей період часу і події, які тоді відбувалися, вимагають всебічної комплексної перевірки силових структур і пошуку відповіді на запитання, чи немає між ними зв’язку. Лише після цього суспільство буде впевненим, що вбивство Георгія Гонгадзе розкрито. До цього говорити про розкриття жахливого злочину, на мій погляд, — передчасно.
