Не минуло й року, як українські ЗМІ знову підняли тему діяльності вільних (або спеціальних) економічних зон. Але ще з моменту їх створення держава ніяк не може зрозуміти, чи потрібні вони їй


Зона, вільна від інвестицій і податків


Для початку визначимося, для чого взагалі потрібні вільні економічні зони. В усьому світі їх створюють як території, на яких за допомогою безмитного режиму, а також інших економічних та організаційних регуляторів стимулюється зовнішньоекономічна діяльність із залученням іноземних інвестицій і в такий спосіб досягається пожвавлення застійних регіонів. В українському законодавстві декларується те саме. А на практиці відбувається зовсім не так.
Найкраще діяльність ВЕЗ характеризує статистика, котра, як відомо, річ уперта. Отже, за даними Мінекономіки, в Україні сьогодні є 11 вільних економічних зон. На початок грудня 2004 року на цих територіях затверджено 207 інвестиційних проектів на загальну суму 958 429 тис. доларів США. Загалом планується залучити 3631 млн. доларів США. Іншими словами, поки що (за 5—7 років роботи ВЕЗ) залучили 26 відсотків від запланованого. Реально — ще менше. Оскільки зазначена сума залучених інвестицій — це кошторисна вартість затверджених проектів. А реально вкладено інвестицій лише 296 625 доларів США. Тобто 8 відсотків від загального обсягу запланованих інвестицій. Є й унікальні випадки: в одну з донецьких ВЕЗ — «Азов» — за понад сім років існування не залучено жодного долара іноземних інвестицій! У «Славутичі» іноземні інвестиції в загальній кошторисній сумі становлять менш як 2 відсотки, в «Миколаєві» — трохи більш як 2,5. У ВЕЗ «Інтерпорт Ковель» з моменту створення (січень 2000 року) не зареєстровано жодного проекту, а планувалося залучити 18 млн. доларів США і створити 300 нових робочих місць.
Можливо, це окремі ВЕЗ-«невдахи», в котрих, як то кажуть, не склалося? На жаль, і ті, що працюють, аж ніяк не завжди використовують за призначенням. На думку директора Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій Олександра Рябченка, через їх територію можуть проходити товаропотоки, що не мають стосунку до розвитку виробництва в цій зоні. Як, наприклад, посилене ввезення харчових продуктів до країни через прикордонні регіони, наділені статусом ВЕЗ. «Одне слово, зони використовують як території полегшеного входу імпорту із зниженим оподатковуванням. І саме в цьому плані діяльність багатьох зон, як свідчать результати перевірок, пов’язана з набагато більшими втратами держбюджету, ніж досягнуті ними результати і вихідні обсяги фінансування», — каже експерт. Візьмімо для прикладу одну з найуспішніших зон — «Закарпаття».


«Митниця дає добро»... на безмитний імпорт


Цю зону створено відповідно до Закону України від 22 березня 2001 року № 2322-ІІІ «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття». Щоправда, затверджених проектів у «Закарпаття» — на 309 454 тис. доларів США. Ну добре, адже працює, хоч щось залучає ніби... Одне з підприємств, що працюють тут, яке вважається найуспішнішим, — ЗАТ «Єврокар», котре спеціалізується на великовузловому складанні автомобілів (це встановлення двигуна і коробки передач, заднього моста, монтаж електроніки, регулювання вузлів і агрегатів, заправка автомобіля). За даними самої компанії, у 2002—2003 роках залучено інвестицій на 30 млн. євро, в 2004—2005-му — планується 185 млн. євро. А реально основна частина інвестицій обмежується коштами, вкладеними в будівництво єдиного виробничого приміщення площею 4230 квадратних метрів, в якому розміщено аж 4 (!) підйомники для викруткового складання машин. За оцінками фахівців у будівництві таких споруд, сума не перевищила 3—4 млн. гривень. Керівництво підприємства вже котрий рік поспіль заявляє, що дуже скоро підприємство перейде до повного конвеєрного виробництва автомобілів, що передбачає зварювання, фарбування і монтаж кузовів. Створення такого виробництва коштує багато мільйонів, про джерела яких поки що також не розголошують. І тоді, досягши відповідного рівня локалізації виробництва автомобіля, вклавши понад 50 відсотків українських праці і грошей, відповідно до ст. 18 Закону України «Про єдиний митний тариф», машини, котрі складає ЗАТ «Єврокар», вважатимуться українськими.
Утім, на підприємстві не стали чекати цієї знаменної події. Допомогла Закарпатська торгово-промислова палата, котра визнала автомобілі закарпатського складання українськими, видавши компанії відповідний сертифікат. На підставі якого, відповідно до Закону «Про ВЕЗ «Закарпаття», вона й не платить акцизний збір і ПДВ, звільняється від сплати митного збору і мита під час ввозу на територію України. Зручно влаштувалися. До того ж, за даними генерального директора ЗАТ «Єврокар» Олега Боярина, компанія — найбільший платник податків у Закарпатській області. З огляду на це чи довго ще бути цьому регіону серед депресивних?
А що ж держава? За всіх не скажемо, але окремі органи виконавчої влади підходять до питання з «розумінням». Одним з найбільших корпоративних клієнтів «Єврокара» є Міністерство внутрішніх справ України. За період з квітня по жовтень 2004 року до парку МВС України було поставлено 1 127 автомобілів Skoda Octavіa і Fabіa. До кінця минулого року планувалося поставити для потреб парку МВС України ще 373 автомобілі Skoda. Мабуть, силовиків особливо дорікнути немає в чому. Витрачають державні кошти на фактично імпортні автомобілі — ще донедавна кого цим особливо можна було здивувати?
Звертає на себе увагу ситуація, коли підприємство звільнено від сплати окремих видів податків відповідно до закону і державними ж грошима ще й ґрунтовно живиться. Викликає неабиякий сумнів, що воно взагалі є виробником, а не простим дилером.
Може, настав час розумного протекціонізму, коли українським коштом купують справді український продукт, тим паче що вибір, і широкий, є!? Наведу такий приклад: країни ЄС із 118 млн. доларів США першого гранта на закриття Чорнобильської АЕС 110 млн. доларів США спрямували на оплату товарів і послуг виробників своїх країн.


Жодних зон не буде?


Після виборів, Україна намагається дедалі голосніше заявити про себе як про країну, орієнтовану на Захід. Але Міжнародний валютний фонд ще кілька років тому висунув вимогу звести до мінімуму надання пільг у будь-яких сферах господарювання. Виходить, імовірність закриття спеціальних зон зростає?
5 лютого 2004 року на засіданні колегії Державної митної служби України екс-президент Леонід Кучма обурювався: «М’ясо, котре в Європі не хочуть їсти, нам тягнуть без податків і мита, совість у них є? Ви запитували в цих зон? Микола Янович, потрібно ставити крапку на цих зонах, узагалі їх ліквідувати, такі зони!»
Минув рік. Міністр економіки Сергій Терьохін заявив журналістам: «Жодної активної політики стосовно ВЕЗ і ТПР уряд не проводитиме, тому що не буде жодних ВЕЗ і ТПР»