Покарання, якому немає розумного пояснення, жорстоке: це... зло.


Марія ЕДВОРТ.

Якість досудового слідства погіршується. Збільшується кількість справ, які направлено на додаткове розслідування і повернено прокуророві.
Це стверджує Голова Верховного Суду Василь Маляренко. З ним не погоджується Генпрокурор, вони ведуть полеміку. Це природно. Але факти говорять самі за себе, підтверджуючи правоту слуги Феміди. Їм, фактам, немає кінця. Про те, скажімо, як порушує прокурор, а потім не знає, куди подітися з кримінальною справою. Щоб не зіпсувати показники, доводить її до суду. А там, розібравшись, або виправдовують підсудного (що трапляється вкрай рідко), або повертають справу на дорозслідування. У будь-якому разі — це відчутний щиголь по носі, перепрошую, по іміджу прокурора.
Утім, він найчастіше списує «проколи» на недосвідченість слідчого. Чи на його завантаженість. Чи...
Спробую показати на конкретному прикладі, яка ціна таким виправданням...

ІV. «Ты виноват лишь в том...»

Наполегливість Володимира Біленка викликає повагу.
Дії Святошинської райпрокуратури Києва — подив.
Володимир Гаврилович, відомий фітотерапевт, заслужений працівник сільського господарства два роки відстоює своє добре ім’я. Прокурор Василь Смітюх і його помічник Вадим Ткаченко стільки само доводять його вину. Хлопці молоді, принципові, інтереси держави для них — свята справа. Як тут без амбіцій?..


Підніжка на знак подяки


Сергій Кутько, директор кримського радгоспу «Радуга», флагмана вітчизняного лікарського рослинництва, став успішним авторитетним керівником завдяки Володимиру Біленку, генеральному директору консорціуму «Укрфітотерапія». Свого часу за його рекомендацією Сергій, не позбавлений честолюбства, очолив господарство, затим став заступником гендиректора. Потім одержав від шефа дозвіл на відчуження на свою користь 50 га острівної земельки, магазинчика, кафешки. Після цього здібний учень, мабуть, згадав Шекспірівське: «Мавр зробив свою справу...» Ні, смерті шефа «вдячний» заступник не бажав. Він жадав його посаду.
І одержав: збори членів консорціуму, на яких головував Кутько, звільнили Біленка — спішно, грубо, незаконно. Суд поновив Володимира Гавриловича на посаді, але до трону його так і не підпустили. А щоб відбити в нього бажання зайняти своє місце, «доброзичливці» ініціювали кримінальне переслідування. За статтями 365 ч. І і 366 ч. І КК. Нібито їхній шеф усвідомлено перевищив службові повноваження, а також підробив документи під час реєстрації змін і доповнень до статуту консорціуму. Слідчий, звичайно, усунув обвинувачуваного від посади, що додало сил опонентам.
Суд ще не розібрався з його зловживаннями, як надійшла нова заява: Біленка призначили на посаду гендиректора незаконно. Суддя не прийняла її до розгляду як необґрунтовану. Тоді Кутько подає черговий позов про відшкодування збитків, завданих консорціуму наставником. Мовляв, халатно ставився до зберігання товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого державне підприємство збідніло на 34,5 тисячі гривень. Суд відмовив у задоволенні вимог позивача, констатував неспроможність його претензій.
Доки фахівець з трав відбивався від колишніх колег, які не приховували мети дискредитувати його, суд розглянув кримінальну справу і визнав Біленка винним у зловживанні та фальсифікації.


А тут повернувся Смітюх...


Під час слідства, за твердженням Володимира Біленка, до нього застосовувалися «найгуманніші» дії з боку Ткаченка.
— Він буквально полював за мною, маючи намір затримати і кинути в камеру до карних злочинців, —згадує автор листа до редакції. — Оскільки я не визнавав своєї вини, слідчий домагався цього шляхом різних хитрощів.
Як розповідає Володимир Гаврилович, правоохоронці намагалися затримати його після чергового судового засідання.
Не вдалося завдяки адвокату і присутнім у залі знайомим.
— А якби не головлікар лікарні № 7, мене могли забрати прямо з палати, — розповідає фітотерапевт. — Слідчий вважав, що я симулюю хворобу серця і гіпертонію.
Біленко оскаржував, і не раз, поведінку слідчого. Прокурор незмінно відповідав йому: ваші докази про неправомірні дії Ткаченка не підтвердилися. Таку саму відповідь одержала на свій запит і редакція. Мовляв, Біленка засуджено, а ви «про якісь порушення» запитуєте.
На сьогодні він уже не засуджений, а порушення з боку прокуратури є. Річ у тім, що апеляційний суд Києва, розглянувши скаргу Володимира Гавриловича, скасував вирок Святошинського суду (головував Андрій Кривов’яз). Справу направлено прокурору Святошинського району для проведення додаткового розслідування. Ухвалу прийнято 24.11.04 р., коли Василь Смітюх уже не працював райпрокурором. Але доки вона дійшла з апеляційного суду до районного, на посаду повернувся Святослав Піскун. Він поновив на посаді й Смітюха.
А тут такий ляпас у вигляді скасування вироку у справі, яку бездоганно розслідував Ткаченко.
Що робити? Спочатку вивчити, у чому проколи слідчого, іменовані «помилками». А ось у чому: відповідно до ст. 64 КПК України під час проведення досудового слідства «серед іншого, підлягають доказуванню характер і розмір шкоди, заподіяної злочином». Ці законні вимоги, зазначає колегія суддів, не виконані. До слова, Біленко постійно ставив запитання слідчому: якщо вбачаєте мою вину, то в чому вона полягає в матеріальному плані? Адже згідно зі ст. 365 ч. І відповідальність за перевищення службових повноважень настає у разі реального завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам юридичної особи, тобто «Укрфітотерапії». А, як йдеться в ухвалі апеляційного суду, «органи досудового слідства, а потім і суд визнали, що такою істотною шкодою є (увага! — Авт.) створення обстановки, що утруднює підприємствам — учасникам консорціуму... здійснювати їх функції».
Але ж доказів того немає! Працівники Святошинської райпрокуратури підказку суду прийняли, гадаємо, з вдячністю. Адже вища інстанція чітко висловилася, що варто виправити, а саме: у ході додаткового розслідування необхідно встановити, чи завдано діями Біленка істотної шкоди підприємству, в чому вона виражається, і які є докази.
Припустімо, Ткаченко молодий і недосвідчений, знехтував ст. 64 КПК. А що ж пан Смітюх? Адже це він повинен був, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, перевірити об’єктивність, законність і обґрунтованість проведеного слідства і притягнення Біленка до відповідальності тощо. Перевірити і прийняти одне з чотирьох рішень: затвердити обвинувальний висновок і передати справу до суду; повернути справу слідчому; закрити її; змінити обвинувачення і направити в суд. Що ж це за перевірка, якщо суд скасував вирок суду першої інстанції (про нього окрема розмова)?
Василь Маляренко з цього приводу пише («ГУ» за 04.11.2004 р.): «... нагляд за досудовим слідством здійснює прокурор, а не суд. Даючи слідчому вказівки, які обставини досліджувати і які слідчі дії варто здійснити, щоб усунути неповноту слідства, суд підмінює прокурора, його функцію нагляду за досудовим слідством»...


На ті самі граблі


Отже, прийнявши цінні вказівки від слуг Феміди, Ткаченко почав виправляти свої помилки. 14.01.2005 р. він ухвалив закрити кримінальну справу стосовно Біленка у частині обвинувачення за ст.365 ч. І КК, оскільки склад злочину «є матеріальним і передбачає наявність істотної шкоди...» (далі читайте ухвалу апеляційного суду). Що це — небажання шукати докази вини Володимира Гавриловича чи впевненість в її відсутності?
Якщо її немає, то за що два роки полювали і переслідували колишнього гендиректора? На догоду кому?
Мабуть, щоб не відповідати на ці запитання, Ткаченко того самого дня, 14.01.05 р. іншою постановою притягнув фітотерапевта до кримінальної відповідальності за ст. 366 ч. І (внесення в документи свідомо неправдивих даних, видача фальшивого документа). Позиція, докази невинуватості в цьому Володимира Гавриловича докладно викладено у статті «Полювання на фітотерапевта» («ГУ» за 15.05.2004 р.).
Чи прийняло слідство докази обвинувачуваного цього разу?
— Переконаний: додаткове слідство Ткаченко не проводив, — каже відомий травник. — Принаймні зі мною, як і з іншими фігурантами справи ніхто не зустрічався.
Але вже 22.01.2005 р. прокурор Смітюх підписав обвинувальний висновок. Чи перевіряв він його об’єктивність, законність і обґрунтованість?
Навряд чи. Ви, читачу, теж, гадаю, засумніваєтеся. Ну, міркуйте самі. Читаємо: «14.01.2005 р. у частині обвинувачення Біленка В. Г. за ч. І ст. 366 України справу закрито».
Проте закрито її за ст. 365 ч. І КК.
Помилка? Недбалість? А ось ще: «Наказом № 30... від 5.07.2003 р. обов’язки гендиректора ... покладено на Біленка...»
Перепрошую, громадянине слідчий: у січні 2003-го Біленко, за вашою версією, підробив документи, а тільки в липні був призначений?
Розумію, прокурору району важко вникати в усі справи — їх он скільки з благословення генпрокурора порушують. Чи варто дивуватися, що через кількість не досягається якість?
І останнє: Володимира Біленка звинувачують фактично в зловживанні, яке, навіть якщо воно було б, жодним чином, на мій погляд, не зачепило інтересів підприємства, його працівників. Ні матеріально, ні морально.
Але, як казав англієць Едмунд Берк: «Чим більше влада, тим небезпечніше зловживання». Влада прокурора набагато більша за владу колишнього гендиректора...

Київ.